Рішення № 102087194, 21.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/10447/21

Іменем України Провадження № 2а/932/439/21

21 грудня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участі

представника позивача - Куцугуб О.Ю.

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Вишневського А.А.,

перекладача – Мухіної Т.В.

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

06.12.2021 року Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , з вимогами про примусове видворення його за межі України.

Підставами для задоволення позову вказано наступне. Так, відповідач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Гана та документований паспортом громадянина Республіки Гана серії НОМЕР_1 від 15.04.2015 року терміном дії до 14.04.2020 року та паспортом громадянина Республіки Гана серії НОМЕР_2 від 10.08.2020 року терміном дії до 09.08.2030 року, згідно з відмітками у яких він 22.09.2018 року в останній раз в`їхав на територію України через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка» з візою типу «Д» з метою оформлення документів, що передбачають право на проживання в Україні на строк, що не перевищує 90 днів з метою навчання. Після цього, відповідач з України не виїжджав.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант – це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

В силу вимог ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 30 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

03.09.2018 року відповідач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії до 14.04.2020 року. 13.05.2019 року відповідач відрахований з Національної металургійної академії України за академічну неуспішність та порушення умов контракту. 22.05.2019 року прийнято рішення про скасування посвідки серії НОМЕР_3 . Відповідач посвідку не здав та продовжив перебувати в Україні, не маючи на це законних підстав. 30.08.2019 року відповідач звернувся до Управління за консультацією, де в ході проведення перевірки його документів встановлено, що він перевищив термін перебування в Україні, ухилився від виїзду з України, з клопотанням про продовження терміну перебування на території України не звертався. Відповідач порушив правила перебування іноземців на території України, вимоги п. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», перейшовши у нелегальне становище. З метою забезпечення виконання положень ст. 26 цього Закону, Управлінням прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України у термін до 14.09.2019 року. З особової справи відповідача вбачається, що він розуміє своє нелегальне становище після відрахування з університету, однак залишити країну не може через скрутний фінансовий стан. Вже після прийняття Управлінням рішення про примусове видворення відповідача, той 17.09.2019 року звернувся до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Т.в.о начальника відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області Глуховою К.І., після проведеної перевірки, надано висновок про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначена відмова відповідачем у судовому порядку не оскаржена.

Втім, відповідач оскаржив рішення Управління від 30.08.2019 року за № 76 до суду і рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2021 року його позовні вимоги були частково задоволені. Так, судом було визнано протиправним та скасовано рішення Управління від 30.08.2019 року за № 76 в частині заборони відповідачу в`їжджати в Україну упродовж трьох років. Це рішення суду набрало законної сили 27.07.2021 року.

Не дивлячись на те, що рішення суду від 15.07.2021 року набрало законної сили, відповідач не виконав рішення Управління від 30.08.2019 року про примусове видворення за межі України, ухиляється від його виконання. До Управління з повторними заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач не звертався. 05.11.2021 року міграційною поліцією внесено до Управління подання про примусове видворення відповідача за межі України, оскільки встановлено, що він і досі нелегально перебуває на території держави. Невиконання відповідачем рішення про примусове видворення та рішення сулу від 15.07.2021 року свідчить про те, що він і надалі буде ухилятись від повернення до країни походження, що є підставою для звернення до суду з цим позовом. Позивачем пропущено строк на подання цього позову з поважних причин за наступних обставин. Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено тримісячний строк на звернення до суду з позовом суб`єктом владних повноважень. У даному випадку строк почав свій перебіг після набрання законної сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2021 року. Однак, нормою ч. 2 ст. 288 КАС України визначено, що справи цієї категорії розглядаються за обов`язкової участі сторін. При цьому, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства на органи ДМС покладено обов`язок із забезпечення участі іноземців у судовому розгляді відповідних справ. Позивачу не було відомо місцезнаходження відповідача, оскільки той ухилявся від виконання рішення, позивач не мав фактичної можливості у встановлений законом строк виявити місцезнаходження відповідача. Натепер, після внесення міграційною поліцією подання від 05.11.2021 року, Управлінням встановлено місцезнаходження відповідача та є можливість забезпечити його участь у розгляді справи, внаслідок чого позивач клопоче про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з позовом.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року позовну заяву залишено без руху.

08.12.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позову, що визначені в ухвалі суду від 06.12.2021 року. Так, позивачем надано до суду докази вручення відповідачу позовної заяви та додатків до неї зрозумілою для відповідача мовою.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Миколаївському пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, що розташоване по вул. Європейська, 1 у с. Мартинівське, Миколаївської області.

13.12.2021 року відповідачем отримано копію ухвали суду від 09.12.2021 року про відкриття провадження у справі.

14.12.2021 року представником відповідача – адвокатом Вишневським А.А. подано відзив на позовну заяву, у якому прохає відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ДМС України у Дніпропетровській області. Заперечення представника зводяться до того, що відповідач має можливість і право самостійно покинути територію України, тому обмеження його волі є передчасним та безпідставним. В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та прохала їх задовольнити. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково надала пояснення відібрані у відповідача при проведенні процедури ідентифікації.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали та прохали залишити їх без задоволення. Пояснили, що відповідач бажає самостійно виїхати за межі України, однак не може цього зробити у зв`язку із відсутністю паспорта. Вважали позовні вимоги передчасними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду доказів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Гана, документований паспортом громадянина Республіки Гана серії НОМЕР_1 від 15.04.2015 року терміном дії до 14.04.2020 року та паспортом громадянина Республіки Гана серії НОМЕР_2 від 10.08.2020 року терміном дії до 09.08.2030 року.

Відповідач в`їхав в Україну 22.04.2018 року з візою категорії «Д» з метою навчання у Національній металургійній академії України. Наказом Національної металургійної академії України від 22.05.2018 року відповідача було зараховано на підготовче відділення, 11.05.2018 року йому було оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_4 терміном дії до 01.10.2018 року.

03.09.2018 року відповідачу оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3 терміном дії до 14.04.2020 року.

22.09.2018 року відповідач через КПП «Гоптівка» виїхав та того ж дня знову в`їхав до України.

Наказом Національної металургійної академії України від 23.05.2019 року відповідач відрахований з навчального закладу за академічну неуспішність та за порушення умов контракту.

Рішенням позивача від 22.05.2019 року за № 240 скасовано видану ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3 терміном дії до 14.04.2020 року.

30.08.2019 року ГУ ДМС України у Дніпропетровській області прийнято рішення № 76 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни на тій підстави, що посвідка на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3 скасована, термін перебування в Україні перевищено і відповідач ухилився від виїзду за межі держави. З клопотанням про продовження терміну перебування в Україні відповідач до ДМС не звертався. Цим рішенням зобов`язано відповідача залишити територію держави у строк до 14.09.2019 року та заборонено в`їзд в Україну на три роки, до 30.08.2022 року. Того ж дня, у присутності перекладача, відповідач отримав копію цього рішення.

Відповідно до письмових пояснень відповідача, складених з участю перекладача Савченко Д.В. у день постановлення рішення від 30.08.2019 року, ОСОБА_1 зазначив, що не був обізнаний про відрахування з навчального закладу, планує продовжити навчатись, у випадку покращення фінансового стану. Розуміє, що знаходиться в Україні нелегально, однак повернутись до країни походження можливості не має, через скрутний матеріальний стан.

На момент прийняття рішення № 76 від 30.08.2019 року, відповідач із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, не звертався, про що свідчить службова записка т.в.о начальника відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області Глухової К.І. від 29.08.2019 року.

Постановою ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 30.08.2019 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, тобто за порушення правил перебування іноземців в Україні. 06.09.2019 року відповідач сплатив штраф, стягнутий з нього постановою від 30.08.2019 року.

07.11.2019 року ГУ ДМС України у Дніпропетровській області звернулось за допомого у розшуку відповідача, який ухилився від виїзду з України, до ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.

17.09.2019 року відповідач звернувся до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням позивача у формі висновку від 07.10.2019 року відмовлено відповідачу у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Підставою прийняття такого рішення стало те, що заявник не надав доказів того, що у країні походження існує загроза його життю та здоров`ю, безпеці чи свободі, що він може бути страченим чи до нього будуть застосовані тортури або інше нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, або він може опинитись в умовах загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідачем зазначене рішення не оскаржувалось.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2021 року по справі № 932/13508/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 76 від 30 серпня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони в`їзду на територію України строком на 3 (три) роки до 30 серпня 2022 року громадянину Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ).

Зазначене рішення суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до подання Управління міграційної поліції ГУ НП у Дніпропетровській області від 05.11.2021 року, виявлено факт нелегального перебування відповідача на території України та невиконання ним рішення ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 30.08.2019 року про примусове повернення до країни походження.

Крім того, встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2021 року адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Республіки Гана ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України задоволено частково, затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Республіки Гана ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три місяці, з метою забезпечення видворення за межі території України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Відповідно вимог до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Згідно із вимогами до ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Відповідно до вимог ч. 8 ст. 26 цього Закону, примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відповідачем доказів визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суду не надано. Крім того, у справі відсутні докази, які би свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв`язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так, відповідно до службової записки начальника відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Дніпропетровській області Гері С.В. від 05.11.2021 року, 17.09.2019 року громадянин Республіка Гана ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Наказом позивача від 07.10.2019 року за № 124 прийнято рішення про відмову у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання відповідача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 17.10.2019 року відповідач отримав повідомлення позивача про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У встановленому законом порядку та строк зазначену відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач не оскаржив, повторно з аналогічною заявою не звертався.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із вимогами ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв. З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік підстав для перебування іноземців на території України. Так, ч. 13 цієї статті встановлено, що іноземці, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Згідно з вимогами ч. 16 ст. 4 цього Закону, іноземці, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, що тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 5 цього Закону, підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 5-1 Закону, строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить, у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Відповідно до пп. 2 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ № 322 від 25.04.2018 року, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи. Відповідно до підпункту 4 п. 71 Порядку, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ № 150 від 15.02.2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант – це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно із вимогами ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із вимогами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не приймає як докази того, що відповідач ухиляється від виїзду з України надані представником позивача у судовому засіданні пояснення, оскільки відповідач українською мовою не володіє, пояснення відібрані за участі перекладача, однак жодних доказів на підтвердження кваліфікаційного рівня перекладача не надано.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Відповідач, громадянин Республіки Гана, у зв`язку з вступом до вищого навчального закладу - Національної металургійної академії України, отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні строком до 14.04.2020 року. Останнього разу відповідач в`їхав в Україну 22.09.2018 року. За академічну неуспішність відповідач був відрахований з навчального закладу наказом Національної металургійної академії України від 23.05.2019 року.

Рішенням позивача від 22.05.2019 року посвідку відповідача на тимчасове проживання в Україні скасовано, оскільки відпала правова підстава для його перебування на теренах держави. Відповідач посвідку на тимчасове проживання в Україні не здав. У дев`яностоденний строк з 23.05.2019 року відповідач територію України не залишив, з клопотанням про продовження строку для перебування на території України чи з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області не звертався, що стало підставою для прийняття позивачем рішення від 30.08.2019 року про його примусове видворення за межі України.

Відповідач оскаржив це рішення, однак в частині видворення за межі України воно залишено судом без змін. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2021 року набрало законної сили 27.07.2021 року. По набранню рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2021 року законної сили відповідач мав позитивний обов`язок залишити територію України, оскільки перебуває у державі без достатніх на те правових підстав, чого не зробив.

При цьому, упродовж строку оскарження рішення міграційної служби від 30.08.2019 року відповідач покликався на різні приводи для невиконання вимог міграційної служби, зокрема, на те, що поновить навчання у академії, що немає коштів на виїзд до країни походження, що на батьківщині йому загрожує фізична розправа від родичів з релігійних переконань. Покликання відповідача щодо неможливості повернення до країни походження ґрунтовно спростовані висновком ГУ ДМС України щодо відмови у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Підстав для відступлення від викладених у висновку обставин суд не вбачає. Суд приймає до уваги і той факт, що відповідач тривалий час, по скасуванню посвідки, мешкає в Україні, витрачаючи щоденно кошти на оренду житла та харчування, а тому доводи про відсутність фінансової можливості залишити Україну виглядають сумнівними. З моменту відрахування відповідача з навчального закладу сплило два з половиною роки, втім відповідач дієвих заходів з поновлення у навчальному закладі не вжив, маючи для цього більш ніж достатньо часу. Відповідач не є біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Саме звернення відповідача з заявою про визнання його біженцем або особою яка потребує додаткового захисту після винесення позивачем рішення від 30.08.2019 року суд розцінює лише як спробу ухилення від виконання законної вимоги міграційної служби. Незадовільні стосунки відповідача з його ж родиною, а не переслідування з боку державних чи громадських формувань у країні походження не може бути підставою для визнання відповідача жертвою певних переслідувань.

Суд враховує надані відповідачем у судовому засіданні пояснення, згідно яких, він дійсно отримав паспорт громадянина Республіки Ганна зі строком дії до 09.08.2030 року, однак віддав його невідомій особі для направлення до ОСОБА_3 чи до посольства Ганни у Швейцарії, для проставлення якихось штампів. Які це штампи, та яке вони мають значення для виїзду за межі України відповідач пояснити не міг. Крім цього, суд приймає до уваги, що під час судового розгляду відповідачем надавались суперечливі пояснення щодо обставин, які перешкоджали відповідачу виїхати за межі України.

Оскільки відповідач втратив право на проживання в Україні після відрахування його з навчального закладу та спливу строку безвізового перебування на території України не залишив територію України, він порушив вимоги чинного законодавства України, дотримання яких є його обов`язком в силу ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», через що позов Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

Суд враховує, що позивачем пропущено строк на подання цього позову, який розпочав свій перебіг 27.07.2021 року, з поважних причин, якими є факт свідомого ухилення відповідача від виконання рішення міграційної служби від 30.08.2019 року, шляхом зміни ним місця проживання з зареєстрованої адреси на іншу, а також факт повторного виявлення відповідача на території України 05.11.2021 року. Суд бере до уваги як істотну для вирішення питання про поновлення строку обставину звернення міграційної служби за допомогою до ГУНП у Дніпропетровській області, з метою розшуку відповідача, в тому числі – і для забезпечення його участі у розгляду цієї справи. Так само, суд враховує і те, що поведінці відповідача по ухиленню від виконання рішення міграційної служби від 30.08.2019 року надано належну оцінку у рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2021 року, що стала підставою для його адміністративного затримання. За викладених обставин, суд приходить до переконання про пропуск тримісячного строку, встановленого законом на звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з поважних причин та про поновлення такого строку.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 288 КАС України, судовий збір за подання до суду позовних заяв з приводу примусового повернення за межі України іноземців, не справляється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 143, 243-246, 250-251, 288, 293, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Поновити Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк на звернення до адміністративного суду із позовом до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.

Позовні вимоги Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, 49000, м. Дніпро, вул. Липинського, 7) до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про примусове видворення за межі України – задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Куцевол