Рішення № 102085729, 20.12.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/382/20

2/368/70/21

Рішення

Іменем України

"20" грудня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, Русанівський бульвар, 8, ідентифікаційний код 21647131) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

встановив :

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 04.03.2018 року у м.Києві на бульварі Івана Лепсе-16, сталася ДТП за участю автомобілів ГАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля Toyota державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2018 року вина відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУАП доведена, та закрито провадження у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В результаті ДТП автомобілям було завдано механічних пошкоджень.

Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Відповідно до звіту № 4088 від 02.04.2018 встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих транспортному засобу Toyota державний номерний знак НОМЕР_2 становить 18371,26 грн. Також позивач поніс витрати у розмірі 700 грн. на оплату послуг аварійного комісара, які також просить стягнути з відповідача. Загальний розмір витрат складає 19071,26 грн.

А тому просять стягнути з відповідача на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 19071,26 грн. та судові витрати в сумі 2102 грн.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, Заперечила проти задоволення позову в частині сплати послуг страхового комісара в сумі 700 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 04.03.2018 року у м.Києві на бульварі Івана Лепсе-16, сталася ДТП за участю автомобілів ГАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля Toyota державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2018 року вина відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУАП доведена, та закрито провадження у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В результаті ДТП автомобілям було завдано механічних пошкоджень.

Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV (далі Закон України № 1961-IV), вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону № 1961 -IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

На виконання вимог Закону України № 1961-IV цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-ІУ Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України № 961-IV. Зокрема потерпіла особа подала Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно до звіту № 4088 від 02.04.2018 встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих транспортному засобу Toyota державний номерний знак НОМЕР_2 становить 18371,26 грн. Також позивач поніс витрати у розмірі 700 грн. на оплату послуг аварійного комісара.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону №1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.

А отже, відповідно до ст.1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, після проведення виплат потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача.

А тому позов слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 18371,26 грн. Також позивач поніс витрати у розмірі 700 грн. на оплату послуг аварійного комісара, а тому всього слід стягнути 19071,26 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, 1166, 1188, 1191 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, (адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 19071,26 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 223 ч.1 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів .

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 30.12.2021 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.