Ухвала суду № 102084867, 20.12.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/9496/21

Провадження по справі 1-в/635/839/2021

У Х В А Л А

20 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

за участю прокурора – Гелета О.О.,

секретар судового засідання – Кондратенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100») відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, з вищою освітою, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-01 вересня 2009 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 297, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 02 лютого 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 18 днів;

-14 січня 2014 року Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

-28 січня 2015 року Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-14 травня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 до 4 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого 30 жовтня 2017 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 27 днів;

-20 червня 2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Начальник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» звернувся до Харківського районного суду Харківської області з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 як особи, яка сумлінною поведінкою та чесним трудом довела своє виправлення.

В обґрунтування подання зазначає, що засуджений ОСОБА_1 прибув до державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» 11 лютого 2020 року із державної установи «Харківський слідчий ізолятор». Працевлаштований до промислової зони установи до ремонтно-інструментальної майстерні. Раніше мав одне стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку, заохочувався шість разів. На заходи виховного характеру реагує позитивно, робить правильні висновки. Висловлює позитивні наміри у подальшому житті після звільнення. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура та спорт». Розкаюється у раніше скоєному злочині. Соціально-корисні зв`язки з близькими родичами підтримує шляхом листування. За характером спокійний, доброзичливий, товариський, цілеспрямований, має адекватну самооцінку. Під час індивідуальних бесід розсудливий, відвертий. Здатен раціонально мислити. Зовнішній вигляд охайний. Засуджений ОСОБА_1 відбув 3/4 фактичного строку покарання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100») про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній раніше двічі звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте на шлях виправлення не став, а тому не довів свого виправлення.

Представник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Заїка О.А. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Засуджений ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, вважає подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 травня 2015 року, та за даним вироком, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у вигляді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.

Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року набрав законної сили.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, визначено ОСОБА_1 покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 травня 2015 року: за ч.2 ст.185 КК України – у виді 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України – у виді 4 років позбавлення волі, за ч.1 ст.309 КК України – у виді 4 років обмеження волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 січня 2015 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 9 місяців. Остаточне покарання ОСОБА_1 покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року, яким відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, зарахований вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 травня 2015 року – визначено раніше призначене вищезазначеним вироком – у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвала набрала законної сили 19 березня 2021 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 – 11 жовтня 2018 року, кінець строку – 11 листопада 2022 року.

З 11 лютого 2020 року засуджений відбуває строк покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)».

Станом на 02 листопада 2021 року засуджений ОСОБА_1 відбув 3/4 фактичного строку покарання.

Відповідно до положень ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно до ч.1 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За змістом цього кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

У відповідності до положень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо залучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Згідно до положень ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві.

Сумлінна поведінка засудженого означає зразкове дотримання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; додержанні дисципліни; виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації пенітенціарної установи; наявності заохочень і відсутності стягнень; участі у самодіяльних організаціях засуджених; товариському ставленні до інших засуджених.

Крім того, сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному законодавством, а і те, що він подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого за весь час відбування ним покарання.

Судом встановлено, що згідно характеристики на засудженого, наданої начальником відділення СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_2 , погодженої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи – начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи «Темнівської виправної колонії (№100)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року, засуджений в місцях позбавлення волі знаходиться з 11 жовтня 2018 року. З 12 жовтня 2018 року тримався в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», характеризувався негативно, за допущене порушення вимог режиму тримання притягувався до дисциплінарної відповідальності один раз шляхом поміщення до карцеру, заохочень не мав, до праці не залучався. З 11 лютого 2020 року відбуває строк покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)». За час відбування покарання характеризується позитивно, порушень режиму тримання не допускає, за виконання покладених обов`язків та правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці заохочувався адміністрацією установи шість разів. Працевлаштований до промислової зони установи в ремонтно-інструментальній майстерні, до виконання робіт ставиться відповідально, проявляє розумну ініціативу. В колективі засуджених підтримує стосунки із засудженими різної спрямованості, у відносинах з персоналом установи тактовний, ввічливий. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться позитивно, з розумною ініціативою, не допускає порушень пожежної безпеки і безпеки праці. Засуджений ОСОБА_1 приймає участь у виховних заходах, які проводяться в установі. Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю. Засуджений ОСОБА_1 підтримує соціально-корисні зв`язки з матір`ю, шляхом телефонних переговорів стосунки доброзичливі, позитивно впливають на процес виправлення. В скоєному злочині розкаюється, провину визнає повністю. На профілактичному обліку установи засуджений не перебуває. Після звільнення має наміри працевлаштуватись на посаду менеджера ТОВ ТЦ «Авто-Мрія», про що надав відповідну довідку.

Адміністрація виправної колонії вважає, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, на підставі ст. 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково.

Згідно довідки про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_1 , останній за час відбуття покарання має шість заохочень.

Як вбачається із довідки про працевлаштування засудженого в ДУ «Темнівська випрана колонія (№100)», останній з березня 2020 року працевлаштований до промислової зони установи до інструментальної дільниці.

За довідкою про майновий позов, який підлягає відшкодуванню за вироком суду, від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 за вироком суду має процесуальні витрати на користь фізичної особи у розмірі 44853,69 гривень. Станом на 26 листопада 2021 року засуджений достроково відшкодував 2574 гривень, залишок заборгованості складає 42279,69 гривень.

Водночас, дослідивши матеріали особової справи засудженого, які відображають процес його виправлення за весь час відбування покарання, суд прийшов до висновку, що виправлення засудженого не мало систематичного характеру, оскільки останній за час відбування покарання характеризувався посередньо, що вбачається із характеристики від 21 жовтня 2020 року.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово судимий, в тому числі за вчинення тяжких злочинів, двічі був звільнений умовно-достроково від відбування покарання, проте на шлях виправлення на став та знову в період умовно-дострокового звільнення вчинив тяжкі злочини, за вчинення яких засуджений до позбавлення волі.

Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, його ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, поведінку та спосіб життя за весь час відбуття покарання, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін, а тому суд вважає неможливим застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» відносно ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя І.В.Березовська