Ухвала суду № 102084017, 20.12.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1972/21

Провадження № 1-кп/496/424/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.

прокурора – Кириліна Є.Ю.

захисника – Загарнюк Д.А.

законного представника неповнолітньої – ОСОБА_1

неповнолітньої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Кириліна Євгенія Юрійовича про застосування примусових заходів виховного характеру до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Сонячне Біляївського району Одеської області, яка не навчається, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

-яка вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Біляївської окружної прокуратури Кирилін Є.Ю. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд застосувати до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 1 (один) рік.

Клопотання обґрунтовано тим, що 06.11.2019 року в період з 10 годин 00 хвилин до 10 годин 20 хвилин, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході допиту у якості малолітнього свідка під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12019160250000598 від 05.10.2019 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 152 КК України, в присутності законного представника - матері ОСОБА_3 , будучи ознайомленою з ч. 3 ст. 226 КПК України щодо обов`язку говорити тільки правду, офіційно повідомила працівникам поліції про те, що малолітній ОСОБА_4 , 02.09.2019 року бігав оголеним на дитячому майданчику, розташованому по вул. Виноградній села Сонячне, де схопив малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який там знаходився, повалив його на землю та проник своїм статевим членом в рот малолітнього ОСОБА_5 , після чого намагався вчинити вказані дії з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не довів вказані дії до кінця, так як малолітній ОСОБА_6 вдарив його ногою та побіг додому. 24.02.2021 року малолітня ОСОБА_2 , під час судового розгляду клопотання по кримінальному провадженню № 12019160250000598 про застосування до малолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, в ході судового засідання у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області повідомила суд, що умисно надала неправдиві свідчення про вчинення ОСОБА_4 зазначених вище дій, а саме, її неправдивими свідченнями є те, що малолітній ОСОБА_4 бігав оголений по дитячому майданчику, вчиняв дії сексуального характеру відносно малолітнього ОСОБА_5 та намагався вчинити вказані дії відносно малолітнього ОСОБА_6 ..

Зазначені дії малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпадають під ознаки діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, а саме: завідомо неправдиве показання свідка, надане органу, що здійснює досудове розслідування.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_7 принизив її, а тому щоб помститись йому вона дала неправдиві свідчення. На даний час вона закінчила 9 класів і далі не навчається.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_1 пояснила, що мати неповнолітньої зловживає спиртними напоями, вихованням дітей не займається, у матері неповнолітньої ОСОБА_8 п`ятеро дітей і вона зараз вагітна, батько ОСОБА_8 помер.

Прокурор Кирилін Є.Ю. у судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив застосувати до малолітньої ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 1 (один) рік, оскільки відносно матері неповнолітньої ОСОБА_8 на розгляді в суді знаходиться цивільна справа про позбавлення батьківських прав.

Захисник Загарнюк Д.А. у судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали додані до клопотання, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання, виходячи з наступного.

Суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України вчинене ОСОБА_2 , не заперечується самою неповнолітньою.

Із з`ясованих в судовому засіданні обставин вбачається, що неповнолітня ОСОБА_2 дійсно скоїла суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, а саме: завідомо надала органу, що здійснює досудове розслідування неправдиві показання свідка.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України настає з шістнадцяти років.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.2006 року Вигодянською сільською радою Біляївського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на час вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, вона не досягла віку кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо застосування до неповнолітньої ОСОБА_2 конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітнього, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Ст. 498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 105 КК України суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Зі змісту ч. 2 ст. 105 КК України вбачається, що направлення до спеціальних навчально-виховних установ є найбільш суворим та, відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» застосовується судами до неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.

Неповнолітня ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації у зв`язку з тим, що проживає в сім`ї, в якій мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків, за місцем навчання характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, мешкає у неповній багатодітній сім`ї, спільно з матір`ю ОСОБА_3 .. Мати за місцем мешкання характеризується негативно, до сільської ради надходили скарги щодо її безвідповідального та неналежного виховання дітей, умови проживання в сім`ї не створені. Крім того, відносно матері ОСОБА_9 розглядається справа про позбавлення батьківських прав, батько дитини записаний зі слів матері, а тому суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», у приймальники-розподільники для дітей діти поміщаються за рішенням суду.

У приймальники-розподільники для дітей поміщаються діти, які підлягають направленню за рішенням суду, що набрало законної сили, до спеціальних навчально-виховних закладів, і є достатньо підстав вважати, що такі діти займатимуться протиправною діяльністю, - на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб.

Згідно п. 33 ПОЛОЖЕННЯ «Про професійне училище соціальної реабілітації», затвердженого постановою КМУ від 13 жовтня 1993 р. № 859 доставлення учнів (вихованців) до училища здійснюється через приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції. Таким же є порядок їх повернення у разі самовільного залишення училища.

Відповідно до ч. 3 ст. 501 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов`язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне після набрання ухвалою законної сили неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помістити у приймальник-розподільник для дітей ГУНП у м. Києві, а обов`язок доставити її у приймальник розподільник для дітей ГУНП у м. Києві покласти на Одеське районне управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

Питання щодо речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 97, 105 КК України, ст. ст. 498, 500, 501 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сонячне Біляївського району Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 1 (один) рік.

Після набрання ухвалою суду законної сили неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, помістити у приймальник – розподільник для дітей Головного Управління Національної поліції у м. Києві.

Покласти обов`язок на Одеське районне управління поліції №2 ГУНП в Одеській області доставити неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приймальник розподільник для дітей Головного Управління Національної поліції у м. Києві.

Речовий доказ по справі, а саме: диск CD-R «SONY» ємністю 700 МВ з копією запису судового засідання від 24.02.2021 року, зробленого за допомогою технічного засобу зберігати при матеріалах кримінального провадження в Біляївській окружній прокуратурі.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра