Рішення № 102083224, 20.12.2021, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1869/21

Провадження №:2/138/587/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Політанської Т.М.,

представника позивача Приданчука В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Надання послуг здійснюється на підставі типового договору, який є публічним та регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, тощо. Приєднання до умов вказаного договору здійснюється, зокрема, шляхом сплати за послуги оператора. Відповідач прийняла умови договору шляхом сплати за послуги оператора, зокрема, 281,80 грн. в лютому 2020 року. Разом з тим, відповідач неналежно виконує зобов`язання щодо оплати отриманих послуг і станом на 24.04.2021 має заборгованість в розмірі 1537,49 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за даним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 1537,49 грн., 3% річних на суму 172,00 грн; втрати від інфляції на суму 571,57 грн. та понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.07.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено відкрите судове засідання.

30.07.2021 до суду надійшов відзив на позов, мотивований тим, що згідно даних газового лічильника встановленого на будинку відповідача та квитанцій про сплату за спожитий газ вона за весь 2020 рік спожила лише 219 кубометрів газу. При цьому, газ відповідач використовує виключно для приготування їжі. При цьому, позивач в розрахунках вказує, що відповідач споживає з січня 2020 року по грудень 2020 року сталу норму газу, а саме 131,93 кубометра газу, щомісяця. Крім того, в розрахунку про споживання газу відповідачем за 2020 рік зазначено неправдиву інформацію, оскільки за січень 2020 року показник лічильника 11 495 кубічних метра, тоді як в наступних місяцях цей показник зменшується, а не збільшується. Відповідач в лютому 2020 року сплатила за розподіл газу 281,80 грн. Зважаючи на те, що вона за весь 2020 рік спожила лише 219 кубічних метрів газу, вона мала сплатити за його розподіл лише 244,28 грн. При цьому, позивачем не було проведено відповідного перерахунку. Крім того, відповідач вважає, що вона не укладала типового договору з позивачем. Більше того, газові труби, по яким транспортується газ, були придбані за кошти жителів села, а не позивача. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

09.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що договір розподілу природного газу є публічним, а замовником газу є, зокрема, фізична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу. Враховуючи те, що житло відповідача під`єднане до системи розподілу природного газу та вона користується газом, ці дії свідчать про те, що договір було укладено. Більше того, відповідач має право на розірвання договору, однак із такою заявою вона до позивача не зверталась. Відтак, відповідач зобов`язана згідно чинного законодавства здійснювати оплату за надані послуги. Щодо суми заборгованості, то представник позивача зазначив, що обсяг спожитого природного газу за об`єктом споживання відповідача за 2018-2019 газовий рік становив 1583,16 кубічних метри. Зазначений обсяг був взятий позивачем за основу при визначенні місячної вартості послуги з розподілу природного газу на 2020 рік. В свою чергу, обсяг спожитого природного газу за об`єктом споживання відповідача за 2019-2020 газовий рік становив 255,62 кубічних метри. При цьому, обсяг споживання природного газу не може бути меншим за: 39 кубічних метри для об`єктів побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 кубічних метри для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 кубічних метри для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим. На 2021 рік позивачем було визначено річну замовлену потужність об`єкта споживача в розмірі 314 кубічних метри, оскільки фактичний обсяг споживання природного газу цим об`єктом за період з 01.10.2019 по 30.09.2020 складав 255,62 кубічних метри. При цьому, відповідачем до відзиву не надано доказів, які б спростовували розрахунки позивача.

01.09.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які фактично повторюють доводи, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.09.2021 визнано потрібним, щоб представник позивача надав особисті пояснення щодо обставин справи, про які вказано в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2021 прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог. Зважаючи на зміст вказаної заяви, а також те, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за послуги з розподілу природного газу, позивач просить суд стягнути з неї 3% річних в сумі 172,00 грн; втрати від інфляції в сумі 571,57 грн. та понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Зазначила, що користується газом лише для приготування їжі. Фактично, угоду про транспортування газу вона прийняла лише в 2021 році, оскільки в 2020 році ніяких угод не укладала, а заплатила за доставку газу лише один раз за фактично отримані послуги.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідач неналежно виконувала зобов`язання щодо оплати отриманих послуг і станом на 24.04.2021 мала заборгованість в розмірі 1537,49 грн., яка виникла за період з січня 2020 року по травень 2021 року. Дана обставина підтверджується довідкою АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (а.с.8).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (Закон України «Про ринок природного газу»).

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

27 липня 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.

Встановлено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу.

Відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

З даних довідки про використання природного газу, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 споживала природний газ в період з 2018 року по 2019 рік (1583,16 м. куб.), а з жовтня 2019 року по вересень 2020 року (255,62 м. куб.) (а.с.9,10).

З позову слідує, що позивач звертався до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу, однак вказаний судовий наказ було скасовано за заявою боржника.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», та Цивільним кодексом України.

За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п. 1 ч. 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Враховуючи зміст вказаних вище норм, на переконання суду, приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору споживачу не обов`язкова наявність підписаної заяви-приєднання, оскільки фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору та його укладення можуть бути як сплата рахунку Оператора ГРМ так і будь-які інші докази на підтвердження споживання природного газу відповідачем по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 приєдналася до умов Типового договору розподілу природного газу та отримувала послуги з розподілу природного газу, оскільки ще в лютому 2020 року сплатила кошти за розподіл газу, за місцем її проживання. Крім того, відповідач щомісячно споживала певний об`єм природного газу за своїм місцем проживання.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача про те, що договір між сторонами про надання послуг з розподілу природного газу не було укладено, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач скористалася наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов`язкам, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконувала, а саме не сплачувала вартість отриманих нею послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем

Щодо надано позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає таке.

07 жовтня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №2080, відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу, зокрема до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, яким встановлено порядок розрахунків за договором розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 розділу VI даного Договору).

Постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3014 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Вінницягаз», встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для AT «Вінницягаз» на період: з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно у розмірі 0,89 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01 липня 2020 року до грудня 2021 року у розмірі 0,97 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

З 01 січня 2021 року набрала чинності постанова НКРЕКП від 30 грудня 2020року №2765 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Вінницягаз», якою для AT «Вінницягаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу-у розмірі 1,68 грн. за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

При цьому, вказаним пунктом визначено, що оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

Тобто, при визначені річної замовленої потужності об`єкта споживача, Оператор ГРМ враховує спожиту кількість газу за попередній газовий рік.

Відповідач стверджуючи, що вона використовує газ лише для приготування їжі не надала суду доказів, які б підтверджували, що використання газ не використовується також для опалення.

Враховуючи вказані обставини, визначаючи річну замовлену потужність об`єкта споживача, позивач визначив в розмірі 314 куб. м., оскільки фактичний обсяг споживання природного газу відповідачем за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, який складав 255,62 куб.м., менший за визначений ГРС об`єм газу, який використовується комплексно.

Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, сума заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу природного газу перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» становить: заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 1537,49 грн.

Стороною відповідача не надано суду жодного належного доказу, який би спростовував наданий позивачем розрахунок.

Крім того, твердження відповідача про те, що позивач зазначив недостовірну інформацію у вказаному розрахунку не знайшла підтвердження в ході розгляду справи. Дійсно, з наданого розрахунку (а.с.8) вбачається, що в січні 2020 року показник лічильника 11495, а в лютому він вже 11 349. Разом з тим, в довідці по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.10) навпроти показника 11 495 вказано, що походження показника «розрахункове», тоді як наступний показник 11 349 за лютий 2020 року вже містить відмітку, що такий показник вказано після контрольної перевірки. Більше того, вказані довідки при цьому містять інформацію про відповідне коригування об`єму спожитого газу, де в лютому 2020 року позивач відняв відповідачу 145,46 м. куб. природного газу від загальної кількості спожитого природного газу.

Представником позивача та відповідачем було надано суду квитанції про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 1537,49 грн. (а.с.114,120). Тобто, відповідач фактично задовольнила вимоги позивача по сплаті основного боргу після пред`явлення позову.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд прийшов до таких висновків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на положення вказаної вище норми, а також те, що відповідач прострочила виконання зобов`язання, суд вважає за можливе задовольнити зменшені позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем наведено розрахунок 3% річних від суми боргу в розмірі 172,00 грн. та інфляційні витрати в розмірі 571,57 грн.

Судом було проведено обрахунок інфляційних втрат, які становлять 576,91 грн. (за період з 21.03.2020 по 21.04.2021 – 13,03 грн.; за період з 21.04.2020 по 21.04.2021 – 23,62 грн.; за період з 21.05.2020 по 21.04.2021 – 34,06 грн.; за період з 21.06.2020 по 21.04.2021 – 44,20 грн.; за період з 21.07.2020 по 21.04.2021 – 60,91 грн.; за період з 21.08.2020 по 21.04.2021 – 75,84 грн.; за період з 21.09.2020 по 21.04.2021 – 83,68 грн.; за період з 21.10.2020 по 21.04.2021 – 83,61 грн.; за період з 21.11.2020 по 21.04.2021 – 76,21 грн.; за період з 21.12.2020 по 21.04.2021 – 70,99 грн.; за період з 21.03.2021 по 21.04.2021 – 10,76 грн.)

Разом з тим, оскільки в порядку ст. 13 ЦПК України, суд розглядає позов в межах заявлених вимог, суд вважає за необхідне вимогу про стягнення інфляційних втрат задовольнити в розмірі, в якому просить позивач, а саме 571,57 грн.

Крім того, судом було проведено обрахунок 3% річних, які становлять 143,57 грн. (за період з 21.03.2020 по 21.04.2021 – 4,59 грн.; за період з 21.04.2020 по 21.04.2021 – 8,46 грн.; за період з 21.05.2020 по 21.04.2021 – 11,66 грн.; за період з 21.06.2020 по 21.04.2021 – 14,10 грн.; за період з 21.07.2020 по 21.04.2021 – 16,18 грн.; за період з 21.08.2020 по 21.04.2021 – 17,43 грн.; за період з 21.09.2020 по 21.04.2021 – 17,90 грн.; за період з 21.10.2020 по 21.04.2021 – 17,70 грн.; за період з 21.11.2020 по 21.04.2021 – 16,62 грн.; за період з 21.12.2020 по 21.04.2021 – 14,89 грн.; за період з 21.03.2021 по 21.04.2021 – 04,04 грн.

Зважаючи на викладене, а також те, що розмір 3% річних становить 143,57 грн., така позовна вимога підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, враховуючи те, що при подачі даного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» було сплачено мінімальний розмір судового збору за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного вище, положення ст. 5, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», ст. 3, 625, 633, 634 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» 3% річних – 143 (сто сорок три) гривні 57 копійок та інфляційні втрати – 571 (п`ятсот сімдесят одна) гривня 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» понесені позивачем судові витрати в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцять днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.12.2021.

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз», адреса місцезнаходження: 21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, 24, код ЄДРПОУ 03338649, рахунок НОМЕР_2 , ПАТ «Банк «Кліринговий дім», м. Київ, МФО 300647;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.Б.Київська