Рішення № 102083039, 21.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17993/21

Провадження № 2/522/8381/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

21 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21 серпня 1997 року, мати позивача ОСОБА_5 , купила у відповідачів квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира, належала відповідачам на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому від 31 січня 1995року, зареєстрованого Одеським МБТІ 02 лютого 1995року за №349, стр 54, кн.118.

Квартира була куплена у відповідачів за 10245 гривень. Після передачі грошей, відповідачі передали матері позивача ключі від квартири, книжки на сплату житлово-комунальних платежів. Після укладення договору купівлі-продажу квартири мати позивача переїхала до купленої квартири, зареєструвала договір купівлі-продажу в ОМБТІ і РОН 26 серпня 1997року за №349, стр 80, кн.241.

Договір № 965/97 купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 21 серпня 1997 року на ОДЕСЬКІ НОВІ БІРЖІ і зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю. У зв`язку з тим, що у договорі є припис, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає, мати не зверталась до нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу.

Мати позивача, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

З приводу отримання права власності на спадкове майно позивач звернувся до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., яка відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , але нотаріус пояснила, що не зможе зареєструвати за позивачем право власності на спірне майно, так як - договір №965/97 купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на ОДЕСЬКІ НОВІ БІРЖІ не є дійсним, тому що згідно ст. 227 ЦК України договори купівлі-продажу нерухомості підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Таким чином, позивач позбавлений можливості у позасудовий спосіб оформити належним чином свої спадкові права..

Ухвалою від 01.11.2021 року по справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання.

У судове засідання 21.12.2021 учасники справи не з`явилися, позивач просила розглянути справу за її відсутності. Відповідач сповіщений про час, дату і місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 1997 року, мати позивача ОСОБА_5 , купила у відповідачів квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Мати позивача, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом по смерть серії НОМЕР_1 .

Договір № 965/97 купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 21 серпня 1997 року на ОДЕСЬКІ НОВІ БІРЖІ і зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю. У зв`язку з тим, що у договорі є припис, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає, мати не зверталась до нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу та зареєструвала договір купівлі-продажу в ОМБТІ і РОН 26 серпня 1997року за №349, стр 80, кн.241.

Сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується його змістом. Сторони повністю виконали угоду, як відповідно до умов договору, так і до норм чинного законодавства.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в грудні 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, - Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір № 965/97 купівлі-продажу нерухомого майна укладеним 21 серпня 1997 року на Одеській Товарній Біржі за яким ОСОБА_5 , купила, а ОСОБА_2 діюча від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 1989 року народження, ОСОБА_4 1992 року народження, продали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

21.12.2021