Рішення № 102082374, 21.12.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 21.12.2021

Справа № 501/1330/20

2/501/382/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №1567 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Чорноморський міський відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження ВП61634678, відкрите на підставі виконавчого напису від 09 жовтня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за №1567;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», як забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №ODTIG10000004070 від 07.12.2007 року, укладеним з АТ КБ «ПриватБанк».

Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М.09 жовтня 2018 року вчинила виконавчий напис, згідно з яким було звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню так як він вчинений з порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості; розрахунок заборгованості, який доданий до заяви не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог відповідача; виконавчий напис вчинено за період більше ніж три роки.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати без її участі (а.с.83-84).

Представник відповідача Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надав відзив на позов (а.с.67) в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» також надав відзив на позов (а.с.47-52) в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що виконавчий напис вчинено з дотриманням діючого законодавства та надано всі необхідні документи для його вчинення, справу просить розглянути без участі представника АТ КБ «ПриватБанк».

Від третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.37, 99).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши відзив відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №ODTIGІ0000004070, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 459550,00 грн. на строк до 07.12.2021 року (а.с.9-12).

З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 07.12.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №ODTIGІ0000004070, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов`язаннями за кредитним договором №ODTIGІ0000004070 від 07.12.2007. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» 393738,08 - заборгованість за кредитом, 574821,28 - заборгованість за відсотками, 1151537,58 - пеня, що всього становить 2120096,94 грн. (а.с.5).

Оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п.2.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Докази одержання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень нотаріусом Бондар І.М. суду надані не були.

Таким чином належних і допустимих доказів направлення письмових вимог про усунення порушень ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 відповідачі по справі суду не надали і матеріали справи таких доказів не містять.

Не направлення таких вимог само по собі є суттєвим порушенням необхідних передумов для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому виконавчий напис вчинено за період з 07.12.2007 року по 21.08.2018 року, тобто за десять років вісім місяців чотирнадцять днів.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що розмір заборгованості не є безспірним. Так, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 липня 2016 року по справі 501/3687/15-ц (а.с.7-8) було встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором №ODTIGІ0000004070 від 07.12.2007 становить 1219995,85 грн., з яких: 393738,08 - заборгованість за кредитом, 328627,76 грн. - заборгованість по відсоткам, 386721,30 грн. - пеня, 110908,71 - штраф, і збільшувати її можна тільки в порядку передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Заборгованість за відсотками значно різниться у виконавчому написі в сторону збільшення порівняно з рішенням суду від 04 липня 2016 року по справі 501/3687/15-ц, що свідчить про те, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» після набуття чинності рішенням суду про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_2 та інших суми заборгованості продовжував необґрунтовано нараховувати йому, як боржнику відсотки за кредитом.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за №6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість обчислюється за період з 07.12.2007 року по 21.08.2018 року, виконавчий напис вчинено за цей же період, що перевищує трирічний строк. Проте в заяві про вчинення виконавчого напису не обґрунтовано дату виникнення в Банку права вимоги, враховуючи, що рішення суду від 04 липня 2016 року по справі 501/3687/15-ц набуло чинності 15 липня 2016 року.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги про зобов`язання закрити виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису, суд вважає необґрунтованими, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеної частини заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №1567 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2021 року.

Суддя