Рішення № 1020809, 17.09.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2007 р.

Справа № 46/350

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Фавор”

До

Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

Про

стягнення 60 181,60 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

Бондарчук В.С. —представник за довіреністю від 11.09.2007 р. № 258

від відповідача

Коваленко О.І. —представник за довіреністю від 14.09.207 р. № 1977

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 59 491,50 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № 57/ІІІ від 01.02.2006 р., а також 690,10 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Провадження у справі № 46/350 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2007 р. та призначено до розгляду на 17.09.2007 р.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача заявлені вимоги мотивовані наявністю у відповідача непогашеної заборгованості за поставлене позивачем молоко для харчування дітей в дитячих дошкільних закладах, школах-садках та школі-інтернаті № 10. Господарські відносини між сторонами ґрунтуються на договорі поставки № 57/ІІІ від 01.02.2006 р. та додатковій угоді до договору поставки від 29.12.2006 р.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, про що надав письмову заяву від 17.10.2007 р. зазначивши, що тендер на постачання молока не був проведений, угоди з позивачем були укладені всупереч Закону України “Про державні закупівлі”, тому Держаним казначейством кошти відповідачу не виділялися, але молоко мало поставлятися в школи та дитячі садки.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з акцепту тендерної пропозиції від 16.01.2006 р. рішенням Тендерного комітету Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Фавор” визнано переможцем тендеру на закупівлю молока жирністю 2,5 %.

01.02.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 57/ІІІ , відповідно до якого постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Фавор”) передає у власність покупця Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації молоко для харчування дітей в дитячих дошкільних закладах, школах-садках та школі-інтернаті № 10, а покупець оплачує товар згідно з умовами договору.

Ціна на товар, що поставляється встановлюється в національній валюті України у розмірі 2,75 грн. за один літр за результатами проведених відкритих торгів.

29.12.2006 р. позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду до договору поставки № 57/ІІІ від 01.02.2006 р. Даною додатковою угодою п. 2.3 договору від 01.02.2006 р. викладено в наступній редакції: “Відповідно до п. 2 ст. 34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг” договір, укладений на суму 1 117 564,00 грн., збільшується на 15 % та складає 167 634,00 грн.”. Крім того, було змінено редакцію п. 11.1 наступним чином: “Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє на строк проведення процедури відкритих торгів. Дія додаткової угоди закінчується у разі укладання договору з переможцем процедури відкритих торгів на 2007 рік. Ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору поставки № 57/ІІІ від 01.02.2006 р.”.

Відповідно до п. 3.1 договору № 57-ІІІ від 01.02.2006 р. покупець проводить оплату вартості кожної заявки протягом 15 днів з моменту поставки товару за кінцевим місцем призначення згідно з зведеними накладними.

Покупець дає чітке замовлення найменування товару, кількість та дату завезення товару, а постачальник чітко виконує дане замовлення (п. 4.2 вказаного договору).

Згідно з п. 5.1 договору № 57/ІІІ від 01.02.2006 р. приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів.

Датою поставки товару, відповідно до п. 4.3 договору, є дата, коли товар був переданий у власність покупця, що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними).

Зобов’язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товарів у власність покупця у місці зберігання товару, визначеного покупцем та підписанням відповідних документів (товарно-транспортних накладних) п. 4.4 договору № 57/ІІІ від 01.02.2006 р.).

У п. 8.3 договору від 01.02.2006 р. закріплено, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

З приєднаного до матеріалів справи реєстру накладних по додатковій угоді від 29.12.2006 р., копії яких наявні у справі, слідує, що позивач поставив відповідачу 82 591 літр молока на загальну суму 227 125,25 грн. Натомість відповідач частково розрахувався за товар, сплативши 167 633,75 грн. (виписка з рахунку та копії платіжних доручень № 21921 на суму 86 000,75 грн., № 21973 на суму 26 600,75 грн., № 21963 на суму 1 999,25 грн., № 73074 на суму 926,00 грн., № 72972 на суму 12 309,00 грн. та № 72930 на суму 39 798,00 грн. в матеріалах справи).

Аналіз матеріалів справи дає підстави стверджувати, що поставки молока позивачем на користь відповідача у відповідні дитячі заклади виховання у 2006 році здійснювалася відповідно Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 р. № 434-IV зі змінами та доповненнями згідно з укладеним договором № 57/ІІІ від 01.02.2006 р., у 2007 році —на умовах того ж договору у зв’язку з невизначеністю переможця відповідного конкурсу до його затвердження.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення та визнаний відповідачем борг за поставлений у 2007 році товар на умовах договору № 57/ІІІ від 01.02.2006 р. становить 59 451,50 грн.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 690,10 грн. трьох процентів річних за додатковою угодою від 29.12.2006 р. за 145 днів прострочення платежу з 16.03.2007 р. по 17.08.2007 р.

У ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та визнання відповідачем позову, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати по сплаті державного мита у розмірі 601,82 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 168-К, ідентифікаційний код 26078028, рахунок № 35417015001110, 3541902001110 УДК м. Києва, МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Фавор” (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 5, ідентифікаційний код 21505980, рахунок № 2600033013100 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830) 59 491 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 50 коп. основного боргу, 690 (шістсот дев’яносто) грн. 10 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 601 (шістсот одну) грн. 82 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

справа №

За позовом

до

про

Суддя