Рішення № 102080895, 21.12.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11348/21

Провадження № 2-о/750/218/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області,

в с т а н о в и в :

11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій уточнивши вимоги згідно заяви від 21 грудня 2021 року просить встановити факт постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Обґрунтовано заяву тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полоцьк Вітебської області Республіки Білорусь. У період з 01 вересня 1986 року до 29 червня 1989 року заявник навчався у Київському середньому профтехучилищі № 8. 06 липня 1989 року Ленінградським районним військовим комісаріатом м. Києва заявника призвано на дійсну військову службу, з якої 13 травня 1991 року його було звільнено в запас та направлено до Ленінградського районного військового комісаріату м. Києва. 24 серпня 1991 року в м. Чернігові заявник уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 . Крім того, 26 вересня 1991 року заявник в м. Чернігові отримав закордонний паспорт з відміткою «громадянин України». Протягом всього часу заявник проживав та продовжує проживати виключно на території України. При цьому, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має посвідку на постійне проживання в Україні. Встановлення даного факту необхідно заявнику для набуття громадянства України, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даною заявою.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд її задовольнити. Також, заявник вказав, що у період навчання в Київському середньому профтехучилищі № 8 він проживав у гуртожитку цього училища по АДРЕСА_2 . Потім проходив військову службу, в тому числі в смт. Десна, після звільнення в запас з якої, проживав по АДРЕСА_3 у батьків дружини. Більше 30 років заявник проживає на території України зі своєю родиною.

Представник заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у судовому засіданні при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, допитавши свідка ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Білорусь та є її громадянином, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 , виданого 16 листопада 2015 року (а.с. 7).

З 01 вересня 1986 року до 27 червня 1989 року ОСОБА_1 навчався в Київському середньому профтехучилищі № 8, про що свідчить копія диплома НОМЕР_2 , виданого 29 червня 1989 року (а.с. 11).

06 липня 1989 року Ленінградським районним військовим комісаріатом м. Києва заявника було призвано на дійсну військову службу, з якої 13 травня 1991 року звільнено в запас та направлено до Ленінградського районного військового комісаріату м. Києва, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 (а.с. 12).

24 серпня 1991 року Відділом запису актів громадянського стану Чернігівського міськвиконкому було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 11).

26 вересня 1991 року заявнику видано закордонний паспорт Союзу Радянських Соціалістичних Республік НОМЕР_5 з відміткою громадянства СРСР та штампом «громадянин України» (а.с. 13).

21 вересня 1999 року ОСОБА_1 одержав довідку про присвоєння ідентифікаційного номера Державною податковою інспекцією у м. Чернігові (а.с. 10).

Також, заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14 березня 2017 року та має посвідку на постійне проживання в Україні, яка видана 07 листопада 2019 року (а.с. 8, 9).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду, зокрема, показала, що заявник у 1986 році приїхав до м. Києва у зв`язку з навчанням. Літом 1988 року заявник приїхав в с. Вовчик Козелецького району Чернігівської області разом із дядьком свідка - ОСОБА_7 , де вони познайомилися і згодом почали зустрічатися. Свідок приїздила до заявника в м. Київ, де він проживав, а заявник до неї в м. Чернігів, доки заявника не забрали в армію. Заявник служив у смт. Десна і свідок приїздила до нього на присягу. Після того, як завник прийшов з армії, він проживав у батьків свідка по АДРЕСА_3 . Заявник постійно з 1986 року по даний час проживає на території України.

Заявник звертався до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з метою набуття громадянства України, однак 08 жовтня 2021 року йому надіслано лист, в якому повідомлено, що при виконанні вимог міграційного законодавства України та поданні до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання всіх необхідних документів, питання набуття громадянства України буде вирішено в установленому порядку. Також повідомлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи (або її родичів) до 24 серпня 1991 року на території України, або документів, що підтверджують відповідні родинні відносини, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (а.с. 14-15).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про прийняття до громадянства України; 2) подання: особою без громадянства - декларації про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що матеріалами справи та показами свідка підтверджується те, що заявник до 24 серпня 1991 року постійно проживав на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а також те, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення та породжує юридичні наслідки, а тому суд знаходить підстави для задоволення заяви.

Керуючись статтями 258, 259, 273, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.12.2021.

Суддя О.А. Маринченко