Рішення № 10207771, 01.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р. Справа № 47/184-10

вх. № 5515/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Распопова В.О. довіреність б/н від 12.04.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона-164" с.Наталине

про стягнення 362462,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона-164" заборгованості у розмірі 357 811,57 грн. та 3% річних у розмірі 4651,40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 3624, 60 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, надав документи згідно супровідного листа (вх.№12598), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду заяву, в якій повідомляє, що проти суми боргу не заперечує та позов визнає у повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутності. Суд, розглянувши заяву відповідача, вважає за необхідне ії задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

5 січня 2009 року між позивачем та відповідачем була укладена угода № 2-С про спільну діяльність. Предметом вказаного договору позивач та відповідач сумісно зводять земляне полотно, надають автотранспортні послуги, відпускають друг другу будівельні та паливно-мастильні матеріали.

Згідно актів виконаних робіт на суму 177647,57 грн., накладних на суму 144774,00 грн., відповідачу були надані послуги і будівельні матеріали.

5 січня 2009 року між позивачем ("Спонсор" за договором) та відповідачем ("отримувач" за договором) укладена угода № 2-L. Предметом вказаного договору є фінансова допомога позивачем відповідачу.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується поверну/ти позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з п. 2.1 договору про надання фінансової допомоги позивач перерахував відповідачеві суму 35390 грн., а п. 2.2 договору передбачено, що відповідач мав повернути кошти.

Згідно п. 3.1. зазначеного договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2009 року.

Відповідач не виконав договірних зобов'язань, не розрахувався за придбані товари (послуги). Термін дії угод сторони встановили до 31.12.2009 року.

05 січня 2010 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про повернення грошових коштів на суму 35390+322421,57=357811грн. 57 коп., 3% річних.

10 січня 2010 року відповідач надав відповідь на претензію та зазначив, що проти суми боргу не заперечує, але суму боргу не сплатив.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків згідно якого борг відповідача перед позивачем складає 357811,57 грн., тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 357811,57 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4651,40 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 3624,63 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності - задовольнити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона-164" (63343, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Радянська, 77, рах. №2600352177, в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 30378019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (м. Харків, вул. Космічна, 21, рах.№ 26001278343001 в ХФ ХМРУ 'Приватбанк" м. Красноград, МФО 351533, код ЄДРПОУ 31234033) заборгованість у розмірі 357811,57 грн., 3% річних у розмірі 4651,40 грн., держмито у розмірі 3624,63 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/184-10

Повний текст рішення підписано 01 липня 2010 року.