Рішення № 102074350, 20.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №454/3129/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

представника позивача Горбонос І.К..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом

позивач –Головне управління ДМС у Львівській області

(79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 3783149)

до

відповідач – громадянин Республіки Польща ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 (адреса згідно відзиву))

про примусове видворення громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 за межі території України,

встановив:

Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , в якому просить винести рішення про примусове видворення громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 за межі України.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 12.08.2020 Сокальським РВ ГУ ДМС у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію держави у термін до 27.08.2020 року. Громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 належним чином ознайомлений з даним рішенням, отримав його примірник та повідомлений, що у випадку невиконання рішення про примусове повернення до нього буде застосовано примусове видворення, відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін. На момент звернення до суду із позовом громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 не виконав рішення про примусове повернення за межі України.

У судовому засіданні представник позивача Горбонос І.К. позовні вимоги підтрималата просила суд такі задовольнити.

Відповідач - громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, суд враховує положення статті 9 КАС України, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання тощо, нівелює завдання Кодексу адміністративного судочинства, яке полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, обізнаний про наявність даного адміністративного позову в провадженні суду, а також повідомлявся про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у його відсутності.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється(ч.4 ст. 229 КАС України).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Судом встановлено, що 12.08.2020 року працівниками Сокальського РВ ГУДМС України у Львівській області в м. Сокаль було виявлено громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Працівниками Сокальського РВ ГУДМС України у Львівській області встановлено, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 перевищив дозволений строк свого перебування на території України – більше 90 днів протягом 180 днів. Вказаний громадянин ухилився від виїзду з України, відмітки про продовження терміну перебування на території України в його паспортному документі відсутні.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ №000595 від 12.08.2020 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № ПН МЛВ 000596 від 12.08.2020 року відповідача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2500 грн.

12.08.2020 Сокальським РВ ГУ ДМС у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію держави у термін до 27.08.2020 року.

Відповідно до долученої до позовної заяви розписки, відповідачу було відомо про необхідність покинути територію України до 27 серпня 2020 року.

Рішення про примусове повернення за межі України від 12.08.2021 року, винесене Сокальським РВ ГУ ДМС у Львівській області громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 не виконав.

Громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 не погодившись із вищезгаданими протоколом, постановою та рішенням про примусове повернення, звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Сокальського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області та начальника Сокальського РВ ГУ Державної міграційної служби Гресюк М.В., третя особа Головне управління ДМС України у Львівській області про визнання дій, рішення про примусове повернення за межі України та постанови про накладення адміністративного стягнення неправомірними та скасування таких, закриття провадження по справі.

Рішенням Сокальського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року у справі № 454/2640/20 відмовлено в задоволенні даного позову ОСОБА_3 .

Дане рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року залишено без змін.

Вказані рішення та постанова спростовують посилання відповідача у відзиві на неправомірність рішення про примусове повернення за межі України та постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Частиною 5 цієї ж статті Закону передбачено, що рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Суд приймає до уваги те, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживав без дозволу та без документів на право перебування на території держави, не виконав рішення про примусове повернення, до органів та підрозділів міграційної служби із заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, своїми діями порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, що дає обґрунтовані підстави для прийняття рішення про його примусове видворення за межі території України.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року), ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до вимог ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Відповідно до вимог частин 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 241-245, 271, 272, 288, 297, 371 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України - задовольнити.

Примусово видворити громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 за межі території України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 20.12.2021 року.

Позивач - Головне управління ДМС у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 3783149).

Відповідач - громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 (адреса згідно відзиву).

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.