Рішення № 102074281, 13.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4876/21

Провадження № 2/336/3583/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Савеленко О.А.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя суду з позовом до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя`про визнання дій неправомірними.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що комунальні послуги сплачує своєчасно, має субсидію. В другій половині березня 2018 року, за адресою АДРЕСА_1 в поштовій скрині він знайшов папірець в якому повідомлялось, що 01.02.2018 року відкрито особовий рахунок для сплати послуг з вивезення твердих побутових відходів, а також два екземпляри договору, які він повинен був підписати та надіслати ТОВ «Вельтум-Запоріжжя». Через два дні йому вже надійшли платіжки про сплату наданих послуг відповідачем, при тому, що договір він не підписував, оскільки його не влаштували умови договору. В платіжках не враховано те, що ОСОБА_1 має субсидію. 05.09.2019 року позивач отримав від відповідача повідомлення про заборгованість у розмірі 296,66 грн. окрім іншого його повідомлено, що в разі не сплати заборгованості спір буде вирішено у судовому порядку та з нього додатково ще буде стягнуто судовий збір, а також його повідомлено, що в разі браку коштів для погашення заборгованості, виконавча служба має право реалізувати майно боржника. Вважає, що такі дії відповідача є психологічним тиском на нього. З урахуванням викладеного просив визнати дії відповідача щодо нарахування заборгованості за оплату послуг протиправними. Стягнути з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» на свою користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03 листопада 2021 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» на позовну заяву. У відзиві відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне. В жовтні 2019 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради проведено конкурс з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Запоріжжя. Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2019 року № 468 ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» було визначено юридичною особою, яка здійснюватиме збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території міста Запоріжжя строком на 10 років.

01.06.2018 року набув чинності Публічний договір «Про надання послуг з поводження з побутовими відходами» який опубліковано на офіційному сайті виконавця та в газеті «Запорізька січ» № 195 30.11.2019 року, а публічність дає право на укладення цього договору відразу з усіма споживачами послуги з вивезення ТПВ без підписання письмового примірника Сторонами. Вказали, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним навіть до укладення відповідного договору. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди також заперечували, оскільки на думку відповідача завдання шкоди жодними доками не підтверджено.

У судовому засіданні 08.11.2021 року ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, розгляд справи відкладено на 13.12.2021 року.

Заслухавши позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманих послуг.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких приводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що з позивача заборгованість за вивезення твердих побутових відходів не стягнута; позивачу надходили повідомлення про необхідність сплати заборгованість за надані послуги (а.с. 8-10), однак позов про стягнення з нього даної заборгованості не заявлявся.

Суд вважає, що надіслання ОСОБА_1 відповідачем ТОВ Вельтум-Запоріжжя» рахунків на оплату послуг не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити нараховані суми, та є лише різновидом претензії і не тягне за собою будь-яких наслідків для позивача.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними і протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу суми заборгованості у розмірі 869,67 грн.

Суд вважає, що нарахування відповідачем оплати за комунальні послуги не створюють для позивача будь-яких наслідків, крім рекомендації сплатити нараховану заборгованість і є різновидом претензії, а доводи позивача, щодо незаконності дій відповідача по нарахуванню заборгованості можуть бути запереченням у разі пред`явлення до нього позову про стягнення певної суми заборгованості, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що самостійне оспорювання нарахувань заборгованості без пред`явлення до нього вимог про стягнення заборгованості з оплати цих послуг, не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, та є такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне також відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, у позові йому відмовлено, отже, з підстав ч.7 ст. 141 ЦПК України, судові витрати належить компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про визнання дій неправомірними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Запорізький апеційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя», ЄДРПОУ 35924440, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул.. Іванова, буд. 99.

Суддя: О.А. Савеленко

13.12.21