Рішення № 102074268, 21.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/137/21

Провадження № 2 /336/1534/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Карабак Л.Г., при секретарі судового засідання Тимошенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначив, що відповідно до підписаної нею заяви № б/н від 25.06.2019 року, ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим станом на 18.10.2020 року має заборгованість у розмірі 15 471,86 грн., з яких: 12 655,46 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2 816,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Вказану заборгованість, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 102 грн. позивач просить стягнути на його користь.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2021 р. було відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2021 р. здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та продовжено строк розгляду справи.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що строк дії картки, на який було встановлено кредитний ліміт, є чинним до січня 2023 року, у зв`язку з чим вимога про повернення кредитних коштів є передчасною, оскільки кредитний договір не припинив свою дію. Зазначила, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на сайті банку не підлягають застосуванню до даних правовідносин, так як відсутні відомості про те, що саме їх ОСОБА_1 розуміла, узгодила та підписала, як невід`ємну частину договору. У своїх доводах також посилалася на положення Закону України «Про споживче кредитування», за якими відповідачка звільнена від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення платежів, у зв`язку з введенням в дію карантину на території України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» для отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 25.06.2019 р.

Як слідує з Довідки АТ КБ «Приватбанк» про видані картки, на підставі вказаної заяви, відповідачці була видана кредитна картка за № НОМЕР_1 з терміном дії до 01.2023 року.

Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , на картку відповідачки встановлювався кредитний ліміт у розмірі:

на 25.06.2019 – 300,00 грн.

на 25.06.2019 – 300,00 грн.

на 25.06.2019 – 13 000,00 грн.

на 19.03.2020 – 13 000,00 грн.

на 31.03.2020 – 13 000,00 грн.

на 14.04.2020 – 13 000,00 грн.

на 27.04.2020 – 13 000,00 грн.

на 08.05.2020 – 13 000,00 грн.

на 19.05.2020 – 13 000,00 грн.

на 01.06.2020 – 0,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості станом на 18.10.2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.06.2019 року в розмірі 15 471,86 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12 655,46 грн., 2 816,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та порушення відповідачем своїх зобов`язань за ним, крім наведених вище документів, позивач надав копії анкети-заяви від 25.06.2019 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів», паспорт споживчого кредиту та виписку по рахунку.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, керуючись завданням цивільного судочинства, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови та правила, а не інші.

Суд зазначає, що надані позивачем Витяги з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів», які останній вважає погодженими відповідачем, не містять жодних даних, що саме вони діяли на момент підписання ОСОБА_1 заяви № б/н від 25.06.2019 р., і що саме їх вона розуміла та погодила.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, наголосила на тому, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою, АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи викладене, зазначені Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.06.2019 року шляхом підписання заяви.

У зв`язку з наведеним, суд зауважує, що оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, то в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками, суд вважає за необхідне відмовити.

Поруч з даним, згідно п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Відповідно до наданої банком виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, судом встановлено, що у період строку кредитування ОСОБА_1 здійснювалося погашення заборгованостей за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

При цьому, суд звертає увагу, що оскільки термін дії картки, на який відповідачці встановлювався кредитний ліміт не закінчився і триває до січня 2023 року, то суд приходить до висновку, що кредитний договір між сторонами не припинив свою дію, а відтак ОСОБА_1 в межах строку кредитування, тобто до січня 2023 року, має повне право здійснювати повернення коштів за отриманим кредитом щомісячними платежами та до вказаного часу.

За наведених обставин, вимога АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 655,46 грн. є такою, що не підлягає задоволенню, внаслідок своєї передчасності.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», то сплачений банком судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 102 грн. стягненню з відповідачки не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21.12.2021 р.

Суддя Л.Г. Карабак