Рішення № 102074170, 21.12.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.12.2021

ЄУН 337/6320/21

Провадження №2/337/2979/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 грудня 2021 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Восьма запорізька державна нотаріальна контора, Запорізька Товарна Біржа «ТІТАН-ІНВЕСТ», про визнання угоди дійсною та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Мєдвєдєва А.В., звернулись до суду з вказаним позовом, який мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилась спадщина на усе належне йому майно, в тому числі 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, який зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» 25.02.1998р. за р№ Н-2634 та в Запорізькому БТІ 26.02.1998р. При житті ОСОБА_8 заповіт не склав. ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, у встановлені законом строки звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 26.04.2017р. нотаріусом Восьмої запорізької державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва на спадкове майно у зв`язку з невідповідністю правовстановлюючого документа законодавству України. Так, квартира АДРЕСА_1 була придбана 25.02.1998р. у спільну часткову власність по 1/3 частки кожному ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діяли від імені неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Хортицької районної адміністрації м.Запоріжжя від 17.02.1998р. №76/1 (від імені яких діяла ОСОБА_11 ). Вказаний договір зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» 25.02.1998р. за р№ Н-2634, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за покупцями ОП ЗМБТІ 26.02.1998р. В подальшому ОСОБА_1 зареєструвала право на свою частку квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказаний договір не був посвідчений нотаріально, оскільки станом на лютий 1998 року це не суперечило законодавству. Оскільки одна зі сторін договору померла, подальше нотаріальне посвідчення вказаної угоди є неможливим, вказані обставини перешкоджають на даний час оформити право на спадщину у встановленому порядку, просять визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.02.1998р., укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» 25.02.1998р. за р№Н-2634 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.11.2021р. за даним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, а також задоволено клопотання позивачів про витребування доказів, а саме з Восьмої запорізької державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 з Восьмої запорізької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 07.12.2021р. підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник не прибули. Від представника позивачів адвоката Мєдвєдєвої А.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, позов підтримує повністю, просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, зокрема через оголошення на сайті Судової влади України, відзив на позов або зустрічний позов до суду не подали.

Представники третіх осіб - Восьмої запорізької державної нотаріальної контори, Запорізької Товарної Біржі «ТІТАН-ІНВЕСТ» в судове засідання не прибули, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, пояснень на позов до суду не подали.

Державний нотаріус Восьмої запорізької державної нотаріальної контори разом з наданням витребуваних судом документів, просила проводити судовий розгляд у відсутність нотаріальної контори.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність зазначених осіб, в т.ч. у відсутність відповідачів відповідно до ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

На підставі свідоцтва про право власності №3656 від 01.12.1997р., яке було видано Хортицькою районною радою м.Запоріжжя, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в порядку приватизації на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (арк.68 зворот - 72).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хортицької районної ради м.Запоріжжя від 17.02.1998р. №76/1, з метою поліпшення житлових умов, надано дозвіл ОСОБА_3 на продаж квартири АДРЕСА_1 від імені неповнолітніх ОСОБА_5 (1986 р.н.), ОСОБА_6 (1990 р.н.) і ОСОБА_7 (1990 р.н.) (арк.67).

25.02.1998р. Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» за реєстраційним № Н-2634 зареєстрований договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_11 , яка діяла від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, в свою чергу, діяли від імені неповнолітніх ОСОБА_5 (1986 р.н.), ОСОБА_6 (1990 р.н.) і ОСОБА_7 (1990 р.н.) продали, а ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 купили у спільну часткову власність у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (арк.23).

26.02.1998р. право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Запорізьким бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за №291 р№40299 (арк.22, 24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , про що 14.06.2016р. Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області зроблено відповідний актовий запис №284 (арк.17).

Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є донька ОСОБА_8 - ОСОБА_1 (арк.18), яка у період з 31.07.1982р. по 14.04.2016р. перебувала у зареєстрованому шлюбі та у цій період мала прізвище ОСОБА_16 (арк.19, 21).

06.10.2016р. право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яке вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.1998р., посвідчений Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» за № Н-2634, зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (арк.25).

09.11.2016р. до Восьмої запорізької державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 , яка зареєстрована за №726 спадкова справа №259/2016 (арк. 65 зворот).

26.04.2017р. державним нотаріусом Восьмої запорізької державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_17 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю правовстановлюючого документа законодавству України (арк.16).

17.11.2017р. ОСОБА_15 уклала шлюб з ОСОБА_18 та після державної реєстрації шлюбу набула прізвище ОСОБА_19 (арк.20).

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у у лютому 1998 року, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (ч.2 ст.47 ЦК УРСР).

Статтею 48 ЦК УРСР передбачалось, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Стаття 145 КпШС України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», в редакції, яка діяла на момент укладення договору, товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Статтею 2 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб, що затверджені Наказом № 56 від 13.12.1995р. Держаного комітету України по житлово-комунальному господарству і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996р. за № 31/1056, які діяли на той час передбачено, державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (Додаток N 1) за рахунок коштів власників нерухомого майна (п. 1.4); до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку; б) нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально- побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; в) вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); г) квартири багатоквартирних будинків (п. 1.5). Відповідна реєстрація вказаних об`єктів, згідно п. 2.2. Правил здійснюється в БТІ.

У відповідності п.6 Додатку №1 вказаних Правил, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, було віднесено договори купівлі-продажу, зареєстровані біржею.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

В даному випадку суд вважає встановленим та доведеним, що сторони договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 25.02.1998р. досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується підписами сторін, діяли від імені своїх малолітніх дітей на підставі відповідного дозволу та виключно в їх інтересах, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір посвідчено товарною біржею та зареєстрований Запорізьким БТІ. Той факт, що договір посвідчений товарною біржею, а не нотаріусом, станом на лютий 1998 року не суперечило чинному законодавству.

Також суд вважає доведеним факт неможливості нотаріального посвідчення спірної угоди, що підтверджено матеріалами справи, у зв`язку з тим, що одна зі сторін договору – ОСОБА_8 помер.

За вказаних обставин суд погоджується з доводами позивачів про те, що договір купівлі-продажу нерухомості від 25.02.1998р., зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест», відповідає вимогам законодавства, чинного на час його укладення, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.

Вказані обставини свідчать про правомірність виникнення права власності спадкодавця ОСОБА_8 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири, яка належала ОСОБА_8 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, а судом було встановлено, що у померлого ОСОБА_8 за життя виникло право власності на спірну частку квартири. Позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_8 , оскільки є спадкоємцем за законом першої черги і у встановленому законом порядку прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою протягом 6-місячного строку. Однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у вигляді зазначеної частки квартири нотаріусом відмовлено, що підтверджено належним чином постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Отже, позивачка ОСОБА_1 позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді 1/3 частки зазначеної квартири, яка залишилась після смерті його батька, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушено право позивачки ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частку вказаної квартири.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265,280,282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.02.1998 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Тітан-Інвест» 25.02.1998р. за реєстраційним №Н-2634.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.В.Сидорова