Рішення № 102072507, 16.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Київ №640/29796/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1937, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А0105) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні;

- зобов`язати ВЧ А1937 нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 по 20.11.2020.

Підстави позову: - позивача виключено зі списків особового складу військової частини на підставі наказу від 29.12.2017 №250, а грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки позивачу виплачено 20.11.2020; - виплата грошового забезпечення здійснена ВЧ А1937, оскільки з січня 2020р. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (ВЧ А0105) зараховано на фінансове забезпечення до ВЧ А1937.

Від відповідачів надійшли відзиви, в яких вони просять відмовити в позові з тих підстав, що військовослужбовці при проходженні ними служби отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату, тому на позивача не поширюються положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно з наказами Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2017 №497 (по о/с) і від 29.12.2017 №250 позивача звільнено з військової служби у запас і з 29.12.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 №640/19215/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015р. по 2017р., виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби та зобов`язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку грошову компенсацію за вказаний період, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Згідно з копією виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 присуджена рішенням суду у справі №640/19215/19 грошова компенсація у сумі 11958,33 грн. виплачена позивачу 20.11.2020.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 і Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі №340/400/20 у подібних спірних правовідно-синах висловили висновки про те, що норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України як загальні поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Суд відхиляє відзиви відповідачів, оскільки вони не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосовності ст.ст. 116, 117 КЗпП України до військовослужбовців.

Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 20.11.2020, то наявні підстави для виплати позивачу його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про застосування наслідків, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України, у контексті належного до виплати позивачу розміру середньомісячного заробітку, суд враховує висновки Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 №6-113цс16 та Верховного Суду у постановах від 01.04.2020 №761/16407/15-ц, від 26.06.2020 №761/9584/15-ц, від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, від 04.09.2020 №260/348/19, від 30.11.2020 №480/3105/19, в яких цими судами застосовано принцип співмірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 і вказала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У справі, яка розглядається:

- розмір невиплаченої грошової компенсації склав 11958,33 грн., який менше місячного розміру грошового забезпечення позивача у сумі 14337,28 грн., зазначеного у довідці ВЧ А1937 від 15.11.2021 №184/205;

- період затримки виплати з 30.12.2017 по 20.11.2020 склав 1056 днів;

- не виплата компенсації пов`язана з таким: про виплату компенсації позивач звернувся до відповідача у серпні 2019р. із заявою від 14.08.2019; відповідач не визнавав право позивача на отримання компенсації; висновок про наявність правових підстав для виплати військовослуж-бовцям, звільненим з військової служби, компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учасникам бойових дій, зроблено у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18, яка набрала законної сили 21.08.2019; у подальшому, невиплата відповідачем допомоги пов`язана з розглядом справи №640/19215/19;

- про ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивач у позовній заяві не зазначив;

- згідно з довідкою ВЧ А1937 від 15.11.2021 №184/205 середньоденний розмір грошового забезпечення, обчислений відповідно до п. 2 розд. ІІ, п.п. 5, 8 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, складає 470 грн. (28674,56 грн./61 день);

- розмір середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку з 30.12.2017 по 20.11.2020 становить 496320 грн.

Зважаючи на те, що загальна сума грошової компенсації позивача за 2015-2017рр. менше його місячного розміру грошового забезпечення на час звільнення й з огляду на відсутність майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку, враховуючи не звернення позивача про виплату грошової компенсації у період звільнення та тривале не звернення після звільнення, тривалість розгляду справи №620/4218/18, що не залежить від дій сторін, суд вважає неспівмірним розмір середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку із розміром грошової компенсації.

З урахуванням обставин цієї справи і відсутності інших обставин, які б могли бути враховані судом, суд вважає співмірною і справедливою суму, яка дорівнює розміру грошової компенсації - 11958,33 грн., тому вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні належить задовольнити у цій частині.

Вимога про визнання протиправними дій щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні не підлягає задоволенню, оскільки не спрямована і не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.

Так, внаслідок неповного розрахунку з позивачем при звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2017рр. Правомірність таких дій відповідача була предметом розгляду у справі №640/19215/19, а рішенням суду від 31.03.2020 у цій справі підтверджено і захищено право позивача на отримання грошової компенсації. Фактична виплата позивачу грошової компенсації на виконання рішення суду свідчить про поновлення його порушеного права.

Визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем не вплине на захист права позивача, яке відновлено, а застосування наслідків несвоєчасного розрахунку, передбачених ст. 117 КЗпП України, не потребує визнання його протиправним.

Щодо місячного строку звернення до суду, то перебіг цього строку розпочався 21.11.2020 (наступний день після остаточного розрахунку), а позов здано на пошту 26.11.2020, тобто в межах місячного строку. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 11.03.2021 у справі №560/3338/19.

Отже, позов необхідно задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Зобов`язати Військову частину А1937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 11958,33 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 33 коп.).

3. Відмовити у задоволенні позові в іншій частині.ю

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідачі:

1) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина A0105);

04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 22991037;

2) Військова частина A1937;

04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, код ЄДРПОУ 24308636.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко