Рішення № 10207227, 30.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" червня 2010 р. Справа № 19/46

За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Острозьке хлібоприймальне підприємство”

с.Оженин Острозького району Рівненської області

про зобов’язання виконати наряд та стягнення 516411 грн. 13 коп. штрафних санкцій

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники сторін:

від позивача-           Рахильчук О.В., представник (довіреність №6527/0/4-09 від 30.11.2009р.);

від відповідача- не з’явився.

В судове засідання 30.06.2010р. представник Відповідача не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку. Отримання Відповідачем ухвали суду стверджується повідомленням відділення підприємства зв’язку, наявним в матеріалах справи (а.с.138).

Суть спору: Позивач - Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до суду з позовом про зобов’язання Відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Острозьке хлібоприймальне підприємство” виконати наряд від 02.04.2007 р. № 151/6-4 та стягнення з останнього штрафних санкцій в сумі 516411 грн. 13 коп. В обгрунтування вимог зазначає, що Держкомрезерв України згідно договору про відповідальне зберігання від 31.08.2005р. № Юр-2зб/323-2005 надав Відповідачу на зберігання матеріальні цінності державного резерву (пшеницю), які останній зобов'язаний відпускати на вимогу позивача, оформлену у вигляді наряду. Відповідач не виконав виданий Держкомрезервом України наряд від 02.04.2007 р. № 151/6-4, чим порушив умови договору та завдав державі значних збитків. За таких обставин просить зобов'язати відповідача виконати наряд та сплатити передбачені договором штрафні санкції.

Відповідач проти вимог заперечує (а.с.45, 49-50, 54), мотивуючи тим, що невиконання наряду зумовлене порушенням позивачем умов договору в частині оплати послуг по зберіганню матеріальних цінностей. Відтак, відповідач використовує надане йому право притримання речі до здійснення оплати витрат, пов'язаних з її зберіганням. Просить відмовити в задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.2009р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2009р. по даній справі у задоволені позову Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" про зобов’язання відповідача виконати наряд від 02.04.2007 р. № 151/6-4 та стягнення штрафних санкцій в сумі 516411 грн. 13 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду 1-ї інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Постановою ВГСУ від 19.05.2010р. рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2009р. у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

В судовому засіданні 30.06.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2010р. не з’явився, вимог ухвали суду від 08.06.2010р. не виконав. Натомість, 30.06.2010р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший час в зв’язку із перебуванням уповноваженої особи відповідача –Діонісьєв І.М. у відпустці за межами України. Клопотання про відкладення розгляду справи на інший час відхилене судом з огляду на таке. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника не можуть розцінюватись як поважні, оскільки викладене у письмовому клопотанні не стверджено жодним доказом. Разом з тим, тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства; крім того, в справі відсутні докази, які б стверджували створення господарським судом перешкод щодо участі в справі інших представників відповідача, штатних працівників ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство», керівника або адвоката тощо. Відповідачеві була надана можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркуваня стосовно позовних вимог згідно зі ст.ст.22,33-34 ГПК України. Відповідач не скористався своїм правом і ухилився від виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 30.06.2010р. про прийняття справи до розгляду. Пояснення, заперечення на позов, будь-які документи відповідач суду не подав і поважних причин, з яких не вчинені такі дії, - не вбачається. За наведених обставин суд вирішує спір в даному судовому засіданні без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ,

що Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997р. №51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву” від 08.06.2006р. №810, – основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

31.08.2005 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" було укладено договір № Юр-2зб/323-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, на виконання якого протягом вересня-жовтня 2005 року позивачем було закладено матеріальні цінності державного резерву на відповідальне зберігання до відповідача, а саме: пшеницю 4-го класу в кількості 187,401 тон та пшеницю 5-го класу в кількості 267,169 тон.

Державним комітетом України з державного матеріального резерву 02.04.2007 року був виданий наряд № 151/6-4 на відпуск зазначених матеріальних цінностей державного резерву для відпуску їх ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", яке листом від 13.04.2007 року № 258 направило на адресу відповідача два примірники оригіналу наряду № 151/6-4 з проханням повідомити можливість організації відвантаження зазначеної в нарядах кількості пшениці, на що ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" листом від 24.04.2007 року №37 відмовилось виконувати наряд Держкомрезерву України з підстав відсутності відшкодування Комітетом витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Таким чином спір виник з причин відмови відповідача виконати наряд позивача, за що останнім на підставі п.п. 9, 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" нараховано штраф в розмірі 100% вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей в сумі 373026 грн. 05 коп. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в період з 24.04.2007 року по 10.03.2009 року в сумі 143385 грн. 08 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1,3 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях, і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). Державний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, визначеному ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до п. 6 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (позивач у справі згідно Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву), щодо порядку і умов поставки (закладення), зберігання і відпуску матеріальних цінностей державного резерву, зареєстровані в порядку встановленому законом, є обов’язковими для міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, постачальників і відповідальних зберігачів незалежно від форм власності.

Обов’язковість рішень Держкомрезерву для виконання підприємствами, установами, організаціями також передбачено п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного резерву" від 08.06.2006р. № 810.

За умовами п. 2.5 договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зберігач (відповідач) зобов’язаний проводити відпуск цінностей тільки за нарядами Комітету.

За умовами п. 6 договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими актами законодавства.

Згідно п.п. 9, 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи, організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Такого виду забезпечення виконання зобов’язання, як притримання предмету зберігання, Закон України "Про державний матеріальний резерв" не містить, що свідчить про помилковість застосування відповідачем положення ст.594 ЦК України до спірних правовідносин сторін, які врегульовуються нормами Закону України "Про державний матеріальний резерв" та глави 66 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ (ст. 953 ЦК України). Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України). Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 ЗУ "Про державний матеріальний резерв").

Притримання зберігачем (відповідач) речі, переданої йому на зберігання поклажодавцем (позивач), слід кваліфікувати як користування цією річчю, що суперечить приписам наведених норм матеріального права та умовам договору.

Посилання Відповідача на невиконання Позивачем грошових вимог перед зберігачем не є підставою для притримання зберігачем зерна державного резерву, адже останній є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених спеціальним Законом України «Про державний матеріальний резерв», який не допускає такого виду забезпечення зобов'язання як при тримання.

Крім того, Відповідач не звертався із вимогою до Держкомрезерву про відшкодування витрат, понесених по відповідальному зберіганню.

Таким чином, факт невиконання ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство»наряду від 02.04.2007 № 151/6-4 є порушенням умов Договору, що є підставою притягнення Відповідача до відповідальності, встановленої ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв». Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи, організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

Згідно із ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв створює Кабінет Міністрів України, а Держкомрезерв України здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України в межах повноважень, передбачених Положенням про Державний комітет України з державного матеріального резерву, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 № 810.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв»запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, притримання матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають в оперативному управлінні Держкомрезерву України є незаконним та суперечить чинному законодавству.

Крім того, відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи, організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

Потрібно зазначити, що штрафні санкції, передбачені Законом України «Про державний матеріальний резерв»накладаються на Відповідача за неналежне виконання зобов'язання по договору, а не за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Штрафні санкції, передбачені Законом України «Про державний матеріальний резерв»стягуються лише за рішенням суду та не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні глави 27 Господарського кодексу України (адміністративно-господарські санкції), отже застосування до них ст. 250 Господарського кодексу України є невірним.

Крім того, згідно із п. 6 ст. 268 Цивільного кодексу України на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв»позовна давність не поширюється. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву»від 08.06.2006 № 810 є Позивач.

Доказів виконання наряду від 02.04.2007 р. № 151/6-4 та сплати штрафних санкцій Відповідач суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 516 411 грн. 13 коп. боргу, крім того, Відповідач зобов’язаний виконати наряд від 02.04.2007 р. № 151/6-4.

На Відповідача покладаються державне мито та витрати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 35, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство “Острозьке хлібоприймальне підприємство” (35820 Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського,1) виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву № 151/6-4 від 02.04.2007р. в частині передачі Державному підприємству “Радивилівський комбінат хлібопродуктів” пшениці 4 класу в кількості 187,401 тон та пшениці 5 класу в кількості 267,169 тон.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Острозьке хлібоприймальне підприємство” (35820 Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського,1) в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (Одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код КЕКД –21081100) –373 026 грн. 05 коп. штрафу та 143 285 грн. 08 коп. пені.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Острозьке хлібоприймальне підприємство” (35820 Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського,1) в доход державного бюджету України 5249 грн. 11 коп. державного мита.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Острозьке хлібоприймальне підприємство” (35820 Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського,1) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "30" червня 2010 р..