Рішення № 102072269, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/20974/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.08.2017 №98406-1305.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 05.11.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті; від 21.02.2020 - замінено відповідача - ГУ ДФС у м. Києві, на правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка не користувалась та у неї відсутнє право володіння або користування земельною ділянкою щодо якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутній обов`язок зі сплати земельного податку.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві, що позивачці на праві власності належить об`єкт незавершеного будівництва - нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору встановлення часток в об`єкті незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05.02.2016 №157 та договору дарування 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05 лютого 2016 №158, у зв`язку з чим у позивачки виник обов`язок щодо сплати земельного податку.

Позивачка надала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому звернула увагу суду на безпідставність доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що право користування або володіння позивачем не оформлено належним чином, а тому в останньої відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт незавершеного будівництва - нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05.02.2016 №158 та договору встановлення часток в об`єкті незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05.02.2016 №157.

16.08.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформоване податкове повідомлення-рішення №98406-1305, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб 127976,08 грн. за 2017 рік.

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, позивачка звернулася з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України - земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України (редакції яка діє з 01.01.2017) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд висловив правову позицію, за якою фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (наприклад, постанова Верховного Суду від 07.12.2021 справа №804/5491/16).

Судом вказувалось, що позивачці на праві власності належить об`єкт незавершеного будівництва - нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05.02.2016 №158. Отже, оскільки позивачка є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким від відповідач нарахував земельний податок, обов`язок зі сплати земельного податку у позивачки виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на такі правові позиції Верховного Суду необґрунтованими є доводи позивачки, що вона не є платником земельної ділянки, яка знаходиться під приміщеннями, які перебувають у її приватній власності, оскільки нею не оформлено право власності на такі земельні ділянки чи право користування.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з частиною 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до Державного земельного кадастру вносяться відомості, зокрема, про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Як убачається з матеріалів справи та зазначено відповідачем у відзиві, розрахунок земельного податку позивачці за 2017 рік здійснено за даними Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з площі 4115,46 кв.м. з урахуванням 181 днів перебування у власності платника податків нежитлової нерухомості.

4115,46 x 734,51 x 2,0 x 0,75 x 1,249 x 1,433 x 1,06 х3% / 365 х 181 = 127976,08 грн.,

де:

4115,46 кв.м. - площа земельної ділянки;

734,51 грн. за 1 кв.м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко- планувальної зони (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);

2,0 - коефіцієнт на функціональне використання землі (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №3/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва");

0,75 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва");

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15 та ст. 289 ПК України;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22 201/2-16 та ст. 289 ПК України;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПК України;

3% - ставка земельного податку (відповідно пп. 5.3 п. 5 Положення "Про плату за землю в місті Києві" затвердженого рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" від 23.06.2011 №42/5629);

365 - загальна кількість днів у календарному році;

181 - кількість днів у власності платника податків нежитлової нерухомості.

Підставами позову не визначено необґрунтованість проведеного розрахунку.

З огляду на викладене, з урахуванням правих позицію Верховного Суду щодо обов`язку сплачувати земельний податок особі - власнику нерухомого майна, не зважаючи не оформлення права власності на земельну ділянку чи користування нею, зважаючи на підстави позову, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних, тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1279,76 грн. (квитанція від 30.10.2019 р. №64751).

Оскільки в позові відмовлено, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець