Рішення № 102071500, 10.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року справа № 580/2490/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – Лисенка Ю.М. (за ордером),

представника відповідача – Дащенко О.В. (у порядку самопредставництва, у режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” (далі – позивач) з позовом до Офісу великих платників ДФС (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №0000064103, №0000074103.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. На думку позивача висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки від 20.12.2018 №4212/28-10-41-01/32580463, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2018 року складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, у зв`язку з чим, на думку представника відповідача, контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За таких обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

За наслідками вирішення спору рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02 січня 2019 року №0000064103 та №0000074103.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2021 касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №580/2490/19 скасовано. Передано справу №580/2490/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані рішення суд Верховний Суд зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Впродовж розгляду справи відповідач доводить порушення Товариством податкового законодавства з посиланням на конкретні недоліки документів, складених внаслідок здійснення господарських операцій з п`ятьма контрагентами, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, зокрема, неможливо ідентифікувати особу, яка підписала видаткові накладні від імені Товариства (позивача у справі), довіреність на отримання товару до перевірки не надана, не зазначено місце складання видаткової накладної, або взагалі видаткові накладні не надані, а товарно-транспортні накладні надані частково і не підтверджують весь обсяг транспортованого товару. По кожному контрагенту позивача контролюючий орган в акті перевірки зазначає про недостатню кількість ріллі, трудових ресурсів, технічних можливостей, відсутність легального (законного) джерела їх походження тощо, посилаючись при цьому на певні джерела.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції відхилив доводи податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень, мотивуючи постанову загальними висновками Верховного Суду, здійсненими в інших справах, без дослідження письмових доказів та надання їм правової оцінки на відповідність частині другій статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, без оцінки встановлених відповідачем порушень в розрізі кожного контрагента. Суд першої інстанції хоча й дійшов протилежних від суду апеляційної інстанції висновків, проте також не дослідив зібрані у справі докази на предмет їх відповідності вимогам Закону, не висловив обґрунтованої позиції щодо доводів податкового органу, відображених в акті перевірки, і чим вони підтверджуються. Наведене свідчить про формальний підхід судів першої та апеляційної інстанції до вирішення спору.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суди не з`ясували умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами, не надали правової оцінки доводам податкового органу, а також не витребували, не долучили до матеріалів справи і не дослідили податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Висновки Верховного Суду, які врахували суди попередніх інстанцій при постановленні рішень, здійснені судом касаційної інстанції за результатами розгляду конкретної справи, внаслідок оцінки певних фактичних обставин, можливо й відмінних від тих, що установлені у цій справі. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, висновуючись виключно на наявності первинних документів, без дослідження їх змісту, чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Таким чином, Верховний Суд у вказаному вище рішенні зазначив, що суди не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було.

Для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у Товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

За наслідками автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Черкаського окружного адміністративного суду Рідзелю О.А.

Ухвалою від 29.03.2021 справу прийнято справу до свого провадження, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

05.05.2021 Офіс великих платників ДПС (далі – відповідач) подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що спірні рішення прийнято із-за виявленого допущення позивачем податкового порушення у формі завищення податкового кредиту з ПДВ за операціями, що не мали реального характеру, з контрагентами. Відповідач зазначає, що контрагенти позивача не мають достатніх основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з продажу сільськогосподарської продукції. Наявних у контрагентів в оренді площ земельних ділянок недостатньо для вирощування проданого позивачу зерна, а доказів його купівлі у третіх осіб не доведено. Крім того, відповідач вказує на дефектність та відсутність певних первинних бухгалтерських документів, що свідчить про формування податкового кредиту з метою отримання неправомірної вигоди без реального здійснення господарських операцій.

22.07.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що спірні рішення прийняті за відсутності податкового порушення. Зокрема, позивач стверджував, що правочини з його контрагентами ТОВ “Агро-Зевс”, ФГ “Бізнес Агро Холдинг”, ТОВ “Азалія Агро”, з ТОВ “Броварський Молочний Альянс”, ТОВ “Квадро” відбувалися реально, про що свідчать наявні у нього документи бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту здійснені лише на підставі того, що контрагенти позивача не мають реальної можливості здійснювати господарські операції з огляду на відсутність основних засобів та матеріальних ресурсів. Разом з тим, такі твердження не обґрунтовано доказами, а позивач не має нести відповідальність за порушення законодавства третіми особами. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 22.07.2021 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” про залучення до участі у справі третіми особами на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ТОВ “Вінницька птахофабрика” та ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів”.

Ухвалою від 22.07.2021 суд продовжив на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк розгляду справи.

Усною ухвалою суду від 22.07.2021, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” створене як юридична особа 30.06.2004 (код ЄДРПОУ 32580463).

На підставі наказу від 20.11.2018 №2150 Офісом великих платників ДФС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ “Катеринопільський елеватор” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, за вересень 2018 року. Результати перевірки оформлені актом від 20.12.2018 №4212/28-10-41-01/32580463.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2018 року на загальну суму 8106760 грн., в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на суму 1907445 грн. та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за вересень 2018 року в розмірі 6199315 грн.

2 січня 2019 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000064103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2018 року на 6199315,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3099657,50 грн.;

- №0000074103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на 1907445,00 грн.

Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом першої інстанції.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Щодо правовідносин з ТОВ “Квадро”, суд зазначає таке.

31 серпня 2018 року між ТОВ “Катеринопільський елеватор” та ТОВ “Квадро” укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від №13797/к, відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, контрагент, відповідно до попередньої домовленості з МХП, зобов`язується передати (поставити) МХП у власність сільськогосподарську продукцію, а саме, соняшник, згідно вимог даного Договору та Додатків до нього (що далі іменується “Товар”), а МХП зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні (том 1 а.с.226-254), платіжні доручення (том 1 а.с.256 – том 3 а.с.1-7).

При цьому, окремі видаткові накладні (том 1 а.с.244-254) не містять розшифрування підпису особи, яка прийняла товар.

Суд врахував, що надані позивачем ТТН підтверджують перевезення соняшника від ТОВ “Квадро” (Харківська обл., м. Первомайськ, вул. Залізнична, 76) на зберігання до ПрАТ «Добропільський КХП» (Донецька обл., м. Добропілля, вул. Миру, 1).

Водночас, надані позивачем реєстри накладних на зерно (том 2 а.с.20-144) не містять розшифрування підпису відповідальної особи та печатки підприємства. Отже, не оформлені належним чином та не відповідають вимогам первинного документа.

Крім того, позивачем не надано договору з ПрАТ «Добропільський КХП» на зберігання зерна.

Суд встановив, що на підтвердження використання соняшнику позивач надав суду договори на переробку зерна від 11.06.2018 №10297-Г, укладений з ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (Київська обл., м. Миронівка) та від 22.08.2018 №12075-Г, укладений з ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» (Вінницька обл., м. Ладижин).

На виконання вказаних договорів позивачем надано копії квитанцій на приймання до переробки олійного насіння та видачу олієпродукції (том 2 а.с.229 – том 3 а.с.1-14) та акти здачі-приймання робіт (переробка соняшника).

Однак, суду не надано жодного доказу перевезення насіння соняшника з місця зберігання (Донецька обл., м. Добропілля) до місць його переробки: Київська обл., м. Миронівка та Вінницька обл., м. Ладижин.

Таким чином, позивачем не доведено факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ “Квадро” товару на виконання умов вищевказаного договору поставки.

Також, позивачем не надано суду жодного доказу на спростування висновків акту перевірки щодо недостатності у ТОВ “Квадро” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння соняшника або доказів його придбання ТОВ “Квадро” у третіх осіб.

Щодо правовідносин з ТОВ “Агро-Зевс”, суд зазначає таке.

Взаємовідносини між ТОВ “Катеринопільський елеватор” та ТОВ “Агро-Зевс” здійснювались на підставі договорів:

- поставки сільськогосподарської продукції №13604/к від 28 серпня 2018 року на поставку соняшника;

- поставки сільськогосподарської продукції №14838/к від 20 вересня 2018 року на поставку сої.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні (том 3 а.с.31-52), платіжні доручення (том 3 а.с.57-65).

Суд встановив, що надані позивачем реєстри на прийняте зерно соняшника та сої картки (том 3 а.с.66-82, 161, 193, 200, 205, 212, 217, 229, 240, 259, ), складські квитанції (том 3 а.с.192, 199, 204, 211, 216, 223, 228, 244, 251, 258, том 4 а.с. 12) не завірені печатками підприємства, що отримало його на зберігання (ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів», ПАТ «Зернопродукт МХП»). Отже, не оформлені належним чином та не відповідають вимогам первинного документа.

Копії квитанцій на приймання до переробки олійного насіння та видачу олієпродукції (том 4 а.с.13-26, 29-64) також не завірені печатками підприємства переробника (ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів»).

Суд врахував, що позивачем надано копії накладних на переміщення сої у межах підприємства позивача (Черкаська обл., смт Єрки), звітів роботи оліє-екстрактного цеху, розпоряджень та актів на чистку, сушку сої (том 4 а.с.72-137).

Отже, позивачем надано докази переробки сої за місцем власного здійснення господарської діяльності (Черкаська обл., смт Єрки).

Однак, суду не надано доказів переміщення насіння придбаної у ТОВ “Агро-Зевс” сої з місця зберігання (ПАТ «Зернопродукт МХП», Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків) до місць її переробки – Черкаська обл., смт Єрки.

Таким чином, позивачем не доведено факту використання у власній господарській діяльності придбаного саме у ТОВ “Агро-Зевс” товару на виконання умов вищевказаного договору поставки.

Також, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо недостатності у ТОВ “Агро-Зевс” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння соняшника та сої.

Так, згідно з висновками акту перевірки за ТОВ “Агро-Зевс” зареєстровані речові права оренди земельних ділянок с/г призначення на загальну площу 115,0994 га.

Водночас, з урахуванням статистичних даних врожайності с/г продукції для вирощування реалізованої продукції площа земельних ділянок, що використовує ТОВ “Агро-Зевс”, мала становити не менше 4457 га.

При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу на спростування вказаних висновків акту перевірки щодо недостатності у ТОВ “Агро-Зевс” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння або доказів його придбання у третіх осіб для подальшої реалізації позивачу.

Щодо правовідносин з ФГ “Бізнес Агро Холдинг”, суд зазначає таке.

Між ТОВ “Катеринопільський елеватор” та ФГ “Бізнес Агро Холдинг” укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 13896/к від 31 серпня 2018 року, предметом якого була поставка соняшника.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні (том 4 а.с.151-167), платіжні доручення (том 4 а.с.169-177).

При цьому, видаткові накладні не містять ініціалів та посади особи, яка прийняла товар, а також підтвердження повноважень щодо прийняття товару.

Надані позивачем копії квитанцій на приймання до переробки олійного насіння та видачу олієпродукції (том 4 а.с.195-206) також не завірені печатками підприємства переробника (ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»), що не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документа.

При цьому, вказані квитанції на приймання на переробку сировини датовані вереснем, груднем 2018 року та січнем 2019 року. Водночас позивачем надано копії акті здачі-приймання робіт лише за вересень 2018 року.

Доказів оплати отриманих від ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» послуг з переробки насіння суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано у сукупності належних та допустимих доказів щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у ФГ “Бізнес Агро Холдинг” товару на виконання умов вищевказаного договору поставки.

Також, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо відсутності у ФГ “Бізнес Агро Холдинг” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння соняшника та недостатності трудових ресурсів.

Так, згідно з висновками акту перевірки за ФГ “Бізнес Агро Холдинг” відсутні зареєстровані речові права оренди земельних ділянок с/г призначення. Кількість трудових ресурсів – 3 особи.

При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу на спростування вказаних висновків акту перевірки щодо відсутності у ФГ “Бізнес Агро Холдинг” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння або доказів його придбання у третіх осіб для подальшої реалізації позивачу.

Щодо правовідносин з ТОВ “Броварський Молочний Альянс”, суд зазначає таке.

Між ТОВ “Катеринопільський елеватор” та ТОВ “Броварський Молочний Альянс” було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 13901/к від 31 серпня 2018 року, згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Контрагент, відповідно до попередньої домовленості з МХП, зобов`язується передати (поставити) МХП у власність сільськогосподарську продукцію, а саме, соняшник, згідно вимог договору та додатків до нього, а МХП зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні (том 4 а.с.255-270), платіжні доручення (том 5 а.с.2-6), ТТН (том 5 а.с.7-39).

При цьому, видаткові накладні не містять ініціалів та посади особи, яка прийняла товар, а також підтвердження повноважень щодо прийняття товару.

Надані позивачем копії квитанцій на приймання до переробки олійного насіння та видачу олієпродукції (том 5 а.с.57-68) також не завірені печатками підприємства переробника (ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»), що не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документа.

При цьому, вказані квитанції на приймання на переробку сировини датовані жовтнем 2018 року та січнем 2019 року. Водночас позивачем надано копії акті здачі-приймання робіт лише за вересень 2018 року.

Доказів оплати отриманих від ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» послуг з переробки насіння суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано у сукупності належних та допустимих доказів щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ “Броварський Молочний Альянс” товару на виконання умов вищевказаного договору поставки.

Також, згідно з висновками акту перевірки за ТОВ “Броварський Молочний Альянс” відсутні зареєстровані речові права оренди земельних ділянок с/г призначення. Кількість трудових ресурсів – 2 особи.

Суд врахував, що позивачем надано суду копії договорів, укладених ТОВ “Броварський Молочний Альянс” з ДП «Племінний завод «Плосківський» №1/05-2017 купівлі-продажу незавершеного с/г виробництва під урожай 2017 року (соняшник), №№8, 9, 10, 11 купівлі-продажу незавершеного с/г виробництва під урожай 2018 року (пшениця).

Зважаючи, що згідно з даними вищевказаних видаткових накладних ТОВ “Броварський Молочний Альянс” (том 4 а.с.255-270) придбавався соняшник 2018 року урожаю, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено походження даного товару, оскільки вказаними вище договорами підтверджено купівлю ТОВ “Броварський Молочний Альянс” у 2018 році посівних площ лише пшениці.

Отже, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо відсутності у ТОВ “Броварський Молочний Альянс” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння соняшника, недостатності трудових ресурсів та, як наслідок, відсутності доказів походження товару.

Також, позивачем не надано суду жодного доказу придбання ТОВ “Броварський Молочний Альянс” зерна соняшника у третіх осіб для подальшої реалізації позивачу.

Щодо правовідносин з ТОВ “Азалія Агро”, суд зазначає таке.

Згідно з даними акту перевірки взаємовідносини між ТОВ “Катеринопільський елеватор” та ТОВ “Азалія Агро” здійснювались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 13545/к від 27серпня 2018 року, на умовах якого, було здійснено поставку сільськогосподарської продукції – соняшника.

Суд зазначає, що копії вказаного договору позивачем до матеріалів справи не надано.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні (том 5 а.с.89-96), платіжні доручення (том 5 а.с.89-101), ТТН (том 5 а.с.103-110, 113-124, 126-133, 134-140, 143-162).

При цьому, видаткові накладні не містять ініціалів та посади особи, яка прийняла товар, а також підтвердження повноважень щодо прийняття товару.

Надані позивачем копії реєстрів ТТН на прийняте зерно (том 5 а.с.102, 111, 118, 125, 130, 133, 136, 144, 148, 151, 158) також не завірені печатками підприємства переробника (Ладижинський ВКВК), що не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документа.

Також позивачем суду не надано актів виконаних робіт з переробки насіння соняшника, доказів оплати отриманих від Ладижинський ВКВК послуг з переробки насіння.

Таким чином, позивачем не надано у сукупності належних та допустимих доказів щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ “Азалія Агро” товару на виконання умов вищевказаного договору поставки.

Також, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо недостатності у ТОВ “Азалія Агро” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння соняшника.

Згідно з висновками акту перевірки за ТОВ “Азалія Агро” у жовтні 2018 року зареєстровані речові права оренди земельних ділянок с/г призначення на загальну площу 134,5084 га., тобто після початку посівної кампанії 208 року.

Водночас, з урахуванням статистичних даних врожайності с/г продукції для вирощування реалізованої продукції площа земельних ділянок, що використовує ТОВ “Азалія Агро”, мала становити не менше 333,162 га.

При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу на спростування вказаних висновків акту перевірки щодо недостатності у ТОВ “Азалія Агро” посівних площ для вирощування реалізованого позивачу насіння або доказів його придбання у третіх осіб для подальшої реалізації позивачу.

Крім того, згідно з листами Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 10.12.2018 №910, виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 14.12.2018 №1865/03-04, Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 17.12.2018 №519 (том 7 а.с.214, 217, 220) ТОВ “Азалія Агро” не використовує на території вказаних рад земельні ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв`язку з вищевказаними правочинами, а отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами: ТОВ “Агро-Зевс”, ФГ “Бізнес Агро Холдинг”, ТОВ “Азалія Агро”, з ТОВ “Броварський Молочний Альянс”, ТОВ “Квадро”, - з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Отже, позивач не довів зміну власного майнового стану, пов`язану з вищевказаними правочинами.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

На підставі п.198.7 ст.198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом: приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства; поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п.200.4. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до п.200.7. ст.200 ПК України подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10. ст.200 ПК України визначено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.11. ст.200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

На підставі п.200.12. ст.200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Суд врахував, що позивач надав суду копії зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, складених за правовідносинами з ТОВ “Агро-Зевс”, ФГ “Бізнес Агро Холдинг”, ТОВ “Азалія Агро”, з ТОВ “Броварський Молочний Альянс”, ТОВ “Квадро” (том 8 а.с.15-108).

Суд погоджується з доводами позивача, що підставою для виникнення права на податковий кредит є податкова накладна, а для включення сплачених сум коштів у витрати підприємства - первинний бухгалтерський документ.

Разом з тим, для вирішення спору суд врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, що обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішення наголосив, що податкові накладні надають відповідні права платнику податків виключно за умови реального вчинення засвідченного ними правочину. Такий факт підверджується додатковими документами, як-то докази переміщення товару, його якості (відповідності або походження), зберігання, використання в господарській діяльності платника, реалізації тощо.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та вказаним контрагентами оформлені лише документально, оскільки їх реальність не підтверджується через неможливість встановити джерело погодження сільськогосподарської продукції, яка у період, що перевірявся, реалізована вищевказаними контрагентами-постачальниками, відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, земельних ділянок при значних обсягах реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв правомірно. Отже, позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір – поверненню.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” – відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський елеватор” (20505, Черкаська обл., Катеринопільський р-н, с. Єрки, вул. Героїв Майдану, буд.47, код ЄДРПОУ 32580463);

2) відповідач – Офіс великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд.11 Г, код ЄДРПОУ 43141471).

Повне судове рішення виготовлено 20.12.2021.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ