Рішення № 102071385, 06.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року справа № 580/3024/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Фесенка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 580/3024/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 077352882)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

18.05.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності проведення із позивачем своєчасного, повного, фактичного розрахунку під час звільнення з військової служби;

- стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби в сумі 383 284, 34 грн (триста вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 34 копійки).

Ухвалою від 24.09.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено судове засідання на 12.10.2021. Ухвалами відкладено до 11.11.2021, 18.11.2021. Ухвалою від 18.11.2021 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.12.2021.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі (26.10.2021 вх.41629/21). В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що останнім днем проходження служби було 27.07.2018, проте відповідач з порушенням строків виплатив належні під час звільнення компенсації за неотримане речове майно на виконання рішення у справі №580/5034/20 і невикористані додаткові відпустки та допомогу під час звільнення.

Заяви/звернення до відповідача про стягнення з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби з розрахунком суми 383 284, 34 грн матеріали справи не містять, тому немає відмови позивачеві як підстави звернення до суду з даним позовом. У додатках за №6 до позову зазначено про копію листа відповідача про виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та одноразової грошової допомоги під час звільнення, що не надано, проте наявна довідка від 26.07.2018 №266 про одержання грошової компенсації у сумі 20158.14 грн замість речового майна, що у додатках до позову не зазначена.

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву (08.10.2021 вх. 39250/21), де просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Під час розрахунку середнього грошового забезпечення необхідно брати до уваги не робочі дні, а календарні. Позивач не окреслив поважних причин пропуску строків звернення до суду через 2 роки і 10 місяців з дня обізнаності про порушене право з 27.07.2018: одноразова грошова допомога була фактично виплачена через 3 дні після звільнення, компенсація за речове майно виплачена 14.09.2018 – через 49 днів після звільнення компенсація за невикористані дні відпустки, що мала спірний характер виплачена на виконання рішення суду у справі №580/5034/21 – 29.04.2021.

У відповіді на відзив 26.10.2021 вх.41628/21 позивач стверджує, що «вина відповідача у несвоєчасно проведених виплатах є очевидною», «твердження відповідача про нібито пропущення строку звернення до суду є хибним». Позивач, вважаючи, що відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у розмірі середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та дослідивши подані суду письмові докази щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011). Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Порядок проходження служби позивача, звільнення та виплати грошового забезпечення регулюється спеціальним законодавством.

Відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку під час звільнення і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, що належать сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, позаяк фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Судом встановлено, що в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви зазначено: здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу під час звільнення не оскаржувалися. Спір про нарахування компенсації у справі №580/3024/21 не є спором про нараховані/не нараховані суми під час звільнення. Оскільки під час нарахування і виплати позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, то підстави для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпПУ відсутні. Стаття 117 КЗпПУ не поширюється на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Таке застосування вказаних норм матеріального права викладене у постанові Верхового Суду України від 15.09.2015 у справі №21-1765а15.

Судом встановлено з витягу з наказу від 27.07.2018 №167, що капітана ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ від 02.07.2018 №139 у запас за пп. б (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що 27.07.2018 посаду здав і виключений із списків особового складу Черкаського обласного військового комісаріату і всіх видів забезпечення (а.с.13), проте з відміткою про ознайомлення індивідуального акта не надано, копії військового квитка не надано з відповідними записами, додатків до наказу не надано. Наказом передбачено виплатити: одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за три повних календарних роки служби, грошову компенсацію замість речового майна у сумі 20158.14 грн.

Оцінюючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності проведення із позивачем своєчасного, повного, фактичного розрахунку під час звільнення з військової служби, варто зазначити, що сторонами визнається час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно (виплачена відповідачем 14.09.2018 без рішення суду – через 49 днів після звільнення позивача), одноразова грошова допомога була фактично виплачена через 3 дні після звільнення (27.07.2018 день тижня – п`ятниця, вихідні дні – 28-29.07.2018), проте компенсація за невикористані дні відпустки мала спірний характер та виплачена на виконання рішення суду у справі №580/5034/21, а індексація грошового забезпечення є предметом спору у справі №580/10006/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Відповідно до Європейської конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem (ч. 1 ст. 3). Для цілей цієї Конвенції термін «dies a quo»» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, підписаної в Римі 04.11.1950, коли воно законне і не свавільне (рішення у справі Iatridis проти Греції, №31107/96, п. 58, 1999).

Матеріали справи не містять доказів, що позивач проходив службу у день звільнення 27.07.2018 (наказ командувача військ від 02.07.2018 №139 про звільнення у запас), суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (копії рапорту від 27.07.2018 №572 і вимоги про розрахунок матеріали справи не містять), вини відповідача (власника або уповноваженого ним органу) щодо розрахунку з працівником у через три дні після звільнення та/або з моменту отримання фінансування для компенсації за неотримане речове майно матеріали справи також не містять.

Звернутися до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час розрахунку під час звільнення працівник може в тримісячний строк (ч. 1 ст. 233 КЗпП) – з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець, з вини якого відбулася затримка виплати всіх належних під час звільнення сум (незалежно від тривалості затримки виплати), фактично з ним розрахувався (рішення КСУ від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

Суд критично оцінює пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду щодо обраного способу захисту – стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби в сумі 383 284, 34 грн, розрахованого за 1007 календарних днів, де одноразова грошова допомога виплачена 30.07.2018 – у понеділок після наказу від 27.07.2018 у п`ятницю, тобто без вини відповідача; грошова компенсація за неотримане речове майно за наказом від 27.07.2018 – передбачена у сумі 20158.14 грн, тобто без оспорювання і без вини відповідача, тобто виплачена задовго до вирішення спорів та відкриття провадження у справі №580/3024/21 і № 580/9158/21 (визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком).

Варто в оцінці вини/невинуватості відповідача врахувати здійснення бухгалтерією нарахування і вжиття заходів з направлення платежу на користь позивача з огляду на банківське обслуговування клієнтів та отримання банком, що обслуговує картковий рахунок позивача. Позивачем надано як доказ виписку карткового рахунку за період 24.04.2021 – 17.05.2021, проте не надано доказів обслуговування клієнта банками за 2018 рік. Операційний день – частина робочого дня банку або іншої установи – учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах. Відповідно до п. 2.11 якщо закінчення строку для пред`явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається робочий день, наступний за неробочим та п. 2.23 – розрахункові документи, надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, надсилаються цим банком до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, - наступного робочого дня; п.2.31 - банк отримувача зобов`язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей, Банк отримувача зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів (Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976).

Суд може зменшити розмір компенсації за час затримки розрахунку під час звільнення, взявши до уваги такі обставини, як: розмір недоплаченої суми та істотність її частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості; дії роботодавця з її виплати (наприклад, постанову ВСУ від 27.04.2016 № 6-113цс16).

Неправомірної бездіяльності відповідача у виплаті під час звільнення одноразової грошової допомоги не встановлено, тому немає підстав для зобов`язання Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати і виплатити працівникові середній заробіток за час затримки.

Верховний Суд у справі № 480/3105/19 зазначив: зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008. У разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності.

Суд критично оцінює пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду щодо обраного способу захисту – стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби в сумі 383 284, 34 грн, розрахованого за 1007 календарних днів, позаяк не встановив протиправної бездіяльності у несвоєчасній виплаті компенсації за речове майно (сторонами визнається, що виплачена на картковий рахунок позивача 14.09.2018 – через 49 днів після звільнення) у межах бюджетного процесу без звернення позивача до суду у межах спірного періоду, тому у цій частині підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, тобто неможливо стягнути ненараховану суму, що не набула статусу заборгованості. Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У позові не йдеться про відшкодування шкоди і обрання належного способу захисту відповідно до п.1-4, не надано обґрунтованого клопотання про поважність причин не звернення до суду, починаючи з 14.09.2018 ні щодо шести місяців, ні щодо іншого періоду. Варто врахувати, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення входить до бази оподаткування ПДФО у складі інших оподатковуваних доходів на підставі п.п. 164.2.20 ст.164 Податкового кодексу України (ознака доходу у формі № 1ДФ — « 127»), проте позивач використовує прямий розрахунок 1007 календарних дні х 380.62 грн=383284.34 грн без урахування обумовлених (ПДФО/військовий збір) та інших вирахувань.

Пунктом 4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати, окрім іншого, не враховуються: виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); вартість безплатно виданого спецодягу. Під час обчислення середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковість судових рішень передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно із ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Ні Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (відповідачем) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, що регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Подібні висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15 та підтримані Верховним Судом у постановах від 20.09.2018 у справі №810/1549/17, 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, 08.11.2018 у справі №821/1333/16, 16.04.2020 у справі № 822/3307/17, 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, 16.07.2020 у справі № 400/2884/18.

Не здійснення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наведений висновок щодо застосування положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 826/9793/18 та 23.04.2020 у справі № 810/3573/18.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, захист права працівника на своєчасне одержання грошового забезпечення за виконану роботу/службу, що є засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність розуміється у тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку під час звільнення, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, що, як можна було би розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Ураховуючи наведені норми та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що до правовідносин у даній справі належать застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України із офіційним з`ясуванням усіх обставин справи.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку під час звільнення припиняється проведенням фактичного розрахунку реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17: оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Висновки про застосування норм КЗпП України у вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку під час звільнення військовослужбовців висловлено Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 580/5034/20 (ЄДРСР 94178065) визнано протиправною бездіяльність Черкаського обласного військового комісаріату (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, код. ЄДРПОУ 07735288) щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.07.2018; зобов`язано Черкаський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.07.2018. Рішення набрало законної сили 16.02.2021.

Матеріали цієї справи не містять звернення позивача ні до відповідача, ні до Черкаського обласного військового комісаріату про здійснення своєчасного, повного, фактичного розрахунку під час звільнення з військової служби.

У справі № 580/3515/21 (ЄДРСР 98763834) 01.06.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просив: визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року»; зобов`язати Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року». Адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно; зобов`язано Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 06.10.2021.

У справі № 580/10006/21 ЄДРСР 101410035 (24.11.2021 вх. 46561/21) ОСОБА_1 (з власним підтвердженням, що ним не подано позову з тим же предметом), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просить: визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності під час нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно застосувати «січень 2008 року» як місяць для обчислення індексу споживчих цін (так званий «базовий місяць») для розрахунку індексації; зобов`язати Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно застосувати «січень 2008 року» як місяць для обчислення індексу споживчих цін (так званий «базовий місяць») для розрахунку індексації.

26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду дійшла висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин – суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику під час звільнення всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку під час звільнення майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку під час звільнення майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення.

Верховний Суд вважає, що метою, що закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Судом встановлено, що у матеріалах справи немає звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про стягнення відповідних сум компенсації та обґрунтування майнових втрат у зв`язку із спором у справі №580/5034/20, №580/3515/21 та з огляду на ініційований позов у справі №580/10006/21 щодо виплати працівнику під час звільнення всіх належних сум. Позивачем на виконання вимог статті 160 КАС України не зазначено: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та не окреслено про відсутність у цій категорії досудового порядку урегулювання спору.

Змінами, внесеними постановою № 1213 до пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що під час обчислення середньої заробітної плати враховуються усі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Згідно з абзацом другим пункту 8 Порядку № 100 під час обчислення середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до довідки про доходи травень-червень 2018 – 11609.2 грн (23218.4 грн) позивачем розраховано за 61 календарний день, проте не враховано робочі дні кожного місяця, що свідчить про помилковість наданого розрахунку середньоденного грошового забезпечення у сумі 380.62 грн.

Оцінюючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за відсутності будь-якого звернення позивача до відповідача щодо необхідності проведення із позивачем своєчасного, повного, фактичного розрахунку під час звільнення з військової служби, варто зазначити, що рішеннями суду у справі № 580/3515/21 визнано протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно (здав посаду з 27.07.2018), на час звернення з позовом у цій справі щодо виплати працівнику під час звільнення всіх належних сум їх не було визначено/нараховано.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково – зобов`язати відповідача розрахувати відповідно до чинного законодавства середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням суми індексації грошового забезпечення за результатом виконання рішення суду від 03.08.2021 у справі № 580/3515/21 і з огляду на нараховану суму компенсації за невикористані дні відпустки у вирішеному спорі за результатом виконання рішення суду від 13.08.2021 у справі № 580/5034/21 відповідно до Інструкції №100 – з урахуванням проведеного коригування під час розрахунку середньої зарплати для виплати компенсації за невикористану відпустку, що належить до складу додаткової зарплати як виплата за невідпрацьований час з урахуванням висновків суду. Компенсація за невикористану відпустку нараховується згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (п. 2 Порядку № 100).

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Позивач не позбавлений права звернення до суду в установленому порядку з метою вжиття заходів судового контролю відповідно до ст.287, 382, 383 КАС України у справах №580/3515/21 і №580/5034/21.

Суд дійшов висновку, що у контексті обраного способу захисту за змістом позовної вимоги стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби в сумі 383 284, 34 грн (триста вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 34 копійки) належить відмовити як передчасній у контексті обґрунтування позову від 18.05.2021 без окреслення усіх належних сум на дату звільнення з урахуванням наявних адміністративних справ № 580/3515/21 та №580/10006/21, що подані у подальшому до суду щодо індексації грошового забезпечення, позаяк станом на час звернення до суду у цій справі не було визначено станом на 27.07.2018 всіх належних сум для розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, 262-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 077352882) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у не визначенні належних сум для розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 станом на 27.07.2018.

Зобов`язати Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити відповідно до чинного законодавства розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 580/3515/21 і компенсації за невикористані дні відпустки на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 580/5034/21 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ];

відповідач: Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки [вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 077352882].

Судове рішення складено 06.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА