Рішення № 102071062, 08.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5186/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Шевченко О.А., представника відповідача Шилова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.08.2021,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідача), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 12 серпня 2021 року № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 60000 грн.; а саме за допуск одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу,

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 орендують у СТОВ "Мрія" приміщення для діяльності магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому ФОП ОСОБА_1 здійснює торгівлю підакцизними товарами, знаходиться на загальній системі оподаткування, застосовує реєстратор розрахункових операцій. а ФОП ОСОБА_3 здійснює торгівлю продовольчими товарами, є платником єдиного податку 2 групи та сплачує відповідно єдиний податок та ЄСВ. Торгівлю в магазинах здійснюють безпосередньо підприємці самостійно.

Між фізичною особою ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 укладена цивільно-правова угода № 1 від 01.05.2021, предметом якої є надання виконавцем замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі передбаченому договором, а факт надання таких послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами приймання-передачі наданих послуг (викопаних робіт). Згідно актів прийому надання послуг до цивільно-правової угоди № 1 від 01.05.2021, від 30.06.2021 року, від 30.07.2021 року та від 31.08.2021 року вбачається виконання ФОП ОСОБА_2 разових послуг по реалізації алкогольних та тютюнових виробів, винагорода згідно яких складає 400грн. в місяць. Факт утримання та перерахування з ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 податку па доходи фізичних осіб та військового збору за цивільно-правовим договором підтверджується квитанціями про сплату податків на бюджетні рахунки. У звіті за формою 1ДФ позивач також декларує утримання податків за цивільно-правовою угодою. Крім того, позивач вважає порушеною процедуру застосування штрафу, оскільки такий штраф накладений без здійснення заходу державного нагляду (контролю), на підставі акту перевірки, яку проводив орган державної податкової служби. Позивач зазначає, що отримавши від територіального органу ДПС України акт фактичної перевірки, в якому викладені висновки про порушення позивачем саме тих вимог законодавства про працю, відповідальність за які установлена абзацом другим частини другої ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідач був зобов`язаний відповідно до частини 5 ст. 265 КЗпП України та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердж. постановою КМУ від 26.04.2017 №295, призначити і провести інспекційне відвідування позивача, в ході якого мав установити, чи дійсно позивачем допущено відповідне порушення.

Ухвалою від 15.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.10.2021 о 14:00 год.

20.10.2021 Головним управлінням Держпраці надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що 29.06.2021 на адресу Головного управління Держпраці у Херсонській області надійшли документи від ГУ ДПС у Херсонській області стосовно фактів використання не задекларованої праці, встановлених під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем здійснення господарської діяльності. Працівниками державної податкової служби було встановлено, що за місцем здійснення господарської діяльності позивача, реалізацію товару, що належить позивачу, здійснює ОСОБА_2 , відносно якої позивач по справі не видав наказу - розпорядження про прийом на роботу та не повідомив органи ДПС про прийняття працівника на роботу. Факт здійснення господарської операції від імені позивача крім акту перевірки підтверджено засобами фотофіксації, контрольною закупівлею товару, фіскальним чеком. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509). відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, в тому числі, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. На підставі аналізу наявної інформації наданої ГУ ДПС у Херсонській області, враховуючи відсутність будь якої інформації щодо спростування факту виявлених порушень, відповідальною посадовою особою Головного управління Держпраці у Херсонській області 01 липня 2021 року було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД, про що на адресу позивача було направлено офіційне повідомлення від 02.07.2021 № 01-09/1/1643, яке позивач по справі отримав 08.07.2021. Не зважаючи на письмову пропозицію надати будь-які документи, які спростовують факт порушення законодавства про працю, позивач не надав до розгляду жодного документу із зазначених підстав. В подальшому, відповідно до вимог Порядку № 509, за наслідками розгляду акту фактичної перевірки від 11.06.2021 № 2107/21/22/РРО/ НОМЕР_2 із додатками, начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В., було прийнято постанову від 12 серпня 2021 року № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД-ФС, якою на позивача на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 60 000 грн. за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413, а саме за те, що позивач допускає одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу.

Стосовно правової позиції позивача, в якій із посиланням на існування цивільно-правової угоди №1 від 01 травня 2021 року (та про існування якої не було ніякої інформації ані від працівника ОСОБА_2 під час проведення перевірки та складання акту фактичної перевірки, ані під час розгляду постанови про накладання штрафу від 12 серпня 2021 року) він наголошує про відсутність правових підстав про притягнення його до відповідальності за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу, зазначає, що надані позивачем в обгрунтування своєї правової позиції акти виконаних робіт не мають жодного конкретного посилання на кількісні показники праці, а лише фіксують факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, що належать позивачу, одночасно, в тому самому приміщенні, що використовується як працівником, так і позивачем, при здійсненні власної господарської діяльності, що прямо протирічить правовому характеру та визначенню трудової угоди.

Підготовче засідання ухвалою від 20.0.2021 було відкладено на 15.11.2021 за клопотанням відповідача.

29.10.2021 до суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач приймаючи постанову про накладення штрафу у розмірі 60000 грн. не перевірив ті обставини, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 існують цивільно-правові відносини, що підтверджується квитанціями про сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору за цивільно-правовим договором , звітом за формою 1ДФ . Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. ОСОБА_3 фізично не може працювати у позивача за трудовим договором, оскільки сама є підприємцем та здійснює самостійно продаж товарів в одному і тому ж магазині. ОСОБА_2 виконує лише певну роботу, визначену цивільно-правовим договором з позивачем.

15.11.2021 в судове засідання прибули представники сторін. Ухвалою від 15.11.2021 задоволено клопотання представника позивача та застосовані заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 15.11.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021 р. о 14:00 год.

08.12.2021 представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник відповідача просить відмовити в задоволені позову.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 08.12.2021.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у 2018 році, основний вид діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до акту від 14.06.2021 №2107/21/22/РРО/ НОМЕР_2 ,складеного за результатом фактичної перевірки об`єкту торгівлі ФОП ОСОБА_1 в магазині АДРЕСА_1 , працівниками ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі було встановлено, що під час проведення перевірки на робочому місці знаходився не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , яка здійснила розрахункову операцію продажу пляшки "Светское Шампанськое" за ціною 95 грн., та видала розрахунковий документ (чек РРО). Інших осіб, які знаходились на робочому місці, в магазині не було. Під час перевірки не було надано трудового договору ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 , до органу ДПС не надано повідомлення про прийняття працівника на роботу. Від підписання акту фактичної перевірки та надання пояснень ОСОБА_2 відмовилась. В акті фактичної перевірки не зафіксовано наявності цивільно-правової угоди від 16.03.2021 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

В акті зазначено, що під час проведення перевірки були виявлені порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Позивач допустив до роботи одного працівника без належного оформлення трудових відносин та повідомлення органу ДПС про прийняття на роботу працівника.

Листом ГУ ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 22.03.2021 № 2428/5//21-22-0706-11 відповідача було проінформовано про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлено порушення в частині трудового законодавства, а саме: виявлено неоформленого найманого працівника.

На підставі аналізу наявної інформації, наданої ГУ ДПС у Херсонській області, враховуючи відсутність будь якої інформації що спростування факту виявлених порушень, ГУ Держраці у Херсонській області 01 липня 2021 року було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД, про що на адресу позивача було направлено офіційне повідомлення від 02.07.2021 № 01-09/1/1643 з пропозицією надати будь-які документи, які спростовують факт порушення законодавства про працю, яке позивач по справі отримав 08.07.2021, але до розгляду жодного документу відповідачу не надіслав.

Відповідно до вимог Порядку 509, за наслідками розгляду акту фактичної перевірки від 11.06.2021 № 2107/21/22/РРО/ НОМЕР_2 із додатками, начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В., було прийнято постанову від 12 серпня 2021 року № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД-ФС, якою на позивача на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 60 000 грн. за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413, а саме за те, що позивач допускає одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повдіомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Штраф за вказане порушення передбачений абзацем другим частини другої статті 265 КзпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Не погодившись з порядком проведення перевірки та порядком застосування стягнення, спірною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. При цьому позивач надав суду докази того, що він за договором оренди нежитлового приміщення № 54 від 26 грудня 2018 року орендує у СТОВ "Мрія" приміщення для діяльності магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35 кв.м., з них: торгове приміщення - 20 кв.м., складське приміщення - 15 кв.м. Строк дії договору до 23 грудня 2023 року. Також позивач надав копію договору оренди нежитлового приміщення від 17 липня 2020 року , за яким ФОП ОСОБА_3 орендує у СТОВ "Мрія" приміщення для діяльності магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35 кв.м., з них: торгове приміщення - 20 кв.м., складське приміщення - 15 кв.м. Строк дії договору до 17 липня 2023 року. Як стверджує позивач, магазин умовно поділений, при цьому ФОП ОСОБА_1 здійснює торгівлю підакцизними товарами, а ФОП ОСОБА_3 здійснює торгівлю продовольчими товарами. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на загальній системі оподаткування та здійснює торгівлю підакцизними товарами згідно ліцензії, сплачуючи плату за ліцензію, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄВС. ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку 2 групи та сплачує відповідно єдиний податок та ССВ. Торгівлю в магазинах здійснюють безпосередньо підприємці самостійно. Позивач надав суду копію укладеної між фізичною особою ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 цивільно-правової угоди № 1 від 01.05.2021 , предметом якої є надання виконавцем замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі, передбаченому договором, а факт надання таких послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами приймання-передачі наданих послуг (викопаних робіт). Пунктом 2.1.1 угоди передбачено надання ОСОБА_2 таких послуг: в разі відсутності ФОП ОСОБА_1 реалізовувати алкогольні напої та тютюнові вироби, користуватися касовим апаратом, видавати покупцям чеки по оплаті за вказані товари. Згідно актів прийому надання послуг до цивільно-правової угоди № 1 від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 30.07.2021 та від 31.08.2021 вбачається виконання разових послуг по реалізації алкогольних та тютюнових виробів, винагорода складає 400 грн. щомісячно.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення N 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення N 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення N 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення N 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення N 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, Головному управлінню Держпраці в Херсонській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Отже, ГУ Держпраці є органом, вповноваженим, серед іншого, на здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю.

Щодо наявності в відповідача права застосовувати штрафні санкції без проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

У пункті 1 та 2 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" .

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) .

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Кабміну України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення штрафу, вбачається, що її прийнято, зокрема, на підставі акту ГУ ДПС від 14.06.2021 № 2107/21/22/РРО/2471007933. В акті, в свою чергу, мова йде про виявлення порушень ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Виходячи зі змісту Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 в справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 в справі № 260/586/20. В наведених постановах суд касаційної інстанції зазначає, що положення ч. 8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.

У зв`язку з тим, що проведення заходу державного нагляду (контролю), а саме, проведення інспекційного відвідування відповідачем позивача, відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не є обов`язковим - доводи представника позивача в частині протилежного трактування наведених норм є помилковими.

Стосовно суті порушення, за яке до позивача застосовано стягнення, суд зазначає наступне.

Так, згідно акту ГУ ДПС від 14.06.2021 було встановлено, що під час проведення перевірки на місці здійснення розрахунків позивача знаходилась ОСОБА_2 , яка є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність в тому самому магазині, але торгує продовольчими продуктами. Саме ОСОБА_2 продала товар, який належав позивачу, провела розрахунок через РРО та безпосередньо відпустила алкогольний напій інспекторам ДПС та отримала за це грошові кошти. Це підтверджується актом перевірки з додатками та позивачем не оспорюється. Інших осіб в магазині не виявлено. Отже, ОСОБА_2 мала право розпорядження товаром позивача, користувалась його реєстратором розрахункових операцій у відсутність позивача.

Вивчивши наявні в справі документи про існування між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 цивільно-правових відносин, судом встановлено наступне. Доказів того, що цивільно-правова угода № 1 від 01.05.2021 існувала на час проведення перевірки, а не була оформлена в подальшому , вже після перевірки з метою уникнення відповідальності, суду не надано. ОСОБА_2 при проведенні перевірки також не повідомила, що відпускає товар за цивільно-правовою угодою.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору. За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а.

Так, контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що виконання роботи продавця в період відсутності позивача не є юридично самостійною, оскільки здійснюється у межах господарською діяльності ФОП ОСОБА_1 в робочий час, згідно режиму роботи магазину. У цивільно-правовій угоді № 1 від 01.05.2021 не зазначено конкретний перелік робіт, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, зазначено загальне визначення робіт , процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що є не характерним до цивільно-правового договору, а притаманно саме трудовим правовідносинам.

Зокрема, оплата праці працівнику, з яким була укладена цивільно-правова угода, проводилася один раз на місяць в однаковій фіксованій сумі, з аналізу наданих до матеріалів адміністративної справи актів здачі-прийняття наданих послуг вбачаються інші умови оплати праці, а саме оплата праці здійснювалась не за виконану роботу, а за надання послуг продавця протягом місяця. Ця цивільно-правова угода характерна саме строковому трудовому договору, а не цивільно-правовому договору. Тому суд погоджується з доводами відповідача, що за своїм змістом укладена цивільно-правова угода має ознаки трудової, та не може вважатися цивільно-правовою угодою.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18 акцентовано увагу, що "юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо".

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок установлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", згідно якого повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, норми КЗпП України та приписи наведеної постанови Кабінету Міністрів України визначають, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку його роботи, без такого повідомлення особа до роботи допущена бути не може.

Таким чином, наданими доказами підтверджено склад правопорушення, за який до позивача застосовано штрафні санкції, а саме допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття на роботу.

З урахуванням викладеного, постанову від 12 серпня 2021 року № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 60000 грн., прийнято правомірно.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 12 серпня 2021 року № 2107/21/22/РРО/2471007933/ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 60000 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 грудня 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 112040000