Рішення № 102070979, 20.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6173/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Великолепетиської селищної ради Херсонської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Великолепетиську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4783 га для ведення особистого селянського господарства на території Великолепетиської селищної ради Каховського району Херсонської області в межах населеного пункту.

Ухвалою від 18.10.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.06.2021 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4783 га. Проте, Великолепетиською селищною радою так і не розглянуте клопотання відповідно до положень абз. 1 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, з підстав недостатності голосів. Разом із тим, позивачу запропоновано поторно звернутися з новою заявою до відділу ЦНАП Великолепетиської селищної ради. Позивач не погоджується із викладеною позицією відповідача, вважає її протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частинами 5, 6 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до довідки про недостатність фінансування на придбання знаків поштової оплати від 25.03.2021, станом на вказану дату кредиторська заборгованість Херсонського окружного адміністративного суду за вказаним видом витрат становить 13796,00 грн.

Ухвалою про відкриття провадження від 27.09.2021 суд надав відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

З метою виконання обов`язку щодо вручення учасникам справи прийнятих судових рішень та повісток суду, ухвала від 18.10.2021 разом із копією позовної заяви та її додатками направлена 20.10.2021 в електронному вигляді на офіційну електронну адресу Великолепетиської селищної ради (vlp_ws@ukr.net) з проханням підтвердити отримання даного листа не пізніше наступного дня після його надходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 КАСУ учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки про що додатково було запропоновано підтвердити отримання електронного листа.

Згідно ч. 3 ст. 129 КАСУ якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Разом із тим, станом на 25.10.2021 такого підтвердження до суду не надходило, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка від 25.10.2021 сформована секретарем судового засідання Новіковою Т.А.

Станом на дату розглялу даної справи, відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

04.11.2021 Великолепетиськаселищна рада надіслала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Відповідно до ст. ст. 159, 162 КАС України подання заяв по суті справи, зокрема, відзиву, є правом учасників справи, а у разі його ненадання без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про встановлення йому строку для подання відзиву по справі, відтак здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

30.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Великолепетиської селищної ради із клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства - 0,4783 га, та, відповідно, надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Великолепетиської селищної ради Херсонської області в межах населеного пункту.

У відповідь на заяву позивача, відповідач направив довідку № 02-39/1275 від 02.08.2021, в якій зазначено, що проект рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021 за № 195 розглянуто на 11 позачерговій сесії 8 скликання Великолепетиської селищної ради 29.07.2021, але проект не набрав достатньої кількості голосів. Відповідач запропонував позивачу повторно звернутись з новою заявою до відділу ЦНАП Великолепетиської селищної ради.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмову наданні дозволу на розробку такого проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмову наданні дозволу на розробку такого проекту землеустрою є повноваженнями селищної ради, що реалізовуються шляхом розгляду такого питання на засіданнях ради, за результатами чого приймаються рішення.

Судом встановлено, що клопотання позивача від 30.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4783 га, для ведення особистого селянського господарства на момент розгляду справи не розглянуто, жодного рішення за результатами розгляду клопотання відповідачем не прийнято.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи клопотання позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4783 га, для ведення особистого селянського господарства або прийняти мотивовану відмову у його наданні з підстав визначених Земельним кодексом України.

При цьому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4783 га, для ведення особистого селянського господарства або про відмову в його наданні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення Великолепетиської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу або про відмову в його наданні після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття жодного рішення за поданим клопотанням ОСОБА_1 від 30.06.2021.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача від 30.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеусстрою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 у справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте наведених обставин судом не встановлено. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження Великолепетиської селищної ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав ОСОБА_1 за даних фактичних обставин, необхідно визначити саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність та в результаті її розгляду прийняти відповідне рішення, із врахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 у справі № 803/1067/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,4783 га, яка розташована на території Великолепетиської селищної ради та прийняти рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великолепетиської селищної ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4783 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великолепетиської селищної ради Херсонської області в межах населеного пункту.

Зобов`язати Великолепетиську селищну раду (74502, Херсонська область, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, 2, код ЄДРПОУ 04401530) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4873 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великолепетиської селищної ради Херсонської області та прийняти рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 606 (шістсот шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Великолепетиської селищної ради Херсонської області (74502, Херсонська область, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, 2, код ЄДРПОУ 04401530).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 109040000