Рішення № 102070956, 21.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4544/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріусу Новокаховського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Сердюк Ігор Петрович (далі-позивач) до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, податковий орган, Управління), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 року №Ф-3918-13 на суму 7972,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримана оскаржувана вимога про сплату недоїмки з ЄСВ. Вказану недоїмку позивач вважає протиправною з огляду на те, що вимогу про несплату єдиного внеску виставлено за 1-й квартал 2021. Разом з тим, що 1 січня 2021 р. набули зміни до Закону № 2464-VI, частиною 4 статті 4, якого встановлено, шо особи, які провадять нотаріальну діяльність, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком. З 28.01.2011 позивач отримує пенсію за віком, про що зроблено відмітку в реєстраційних даних інформаційно- телекомунікаційних систем ДПС і, що не заперечується відповідачем. Отже, обов`язок сплачувати ЄСВ за 2021 за себе у нього відсутній, як у самозайнятої особи, що проводить нотаріальну діяльність і отримує пенсію за віком.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 року №Ф-3918-13 на суму 7972,07 грн.

Ухвалою від 30.08.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До вимоги увійшли:

суми штрафної санкції та пені згідно рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.10.2020 №0048950411, яке є узгодженим та не оскаржувалося позивачем в судовому порядку;

розрахункова сума єдиного соціального внеску, відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 27.04.2021 №20480275, в якому позивачем самостійно визначено суму єдиного внеску за 12 місяців 2020 року.

Станом на 03 червня 2021 року сума недоїмки з єдиного соціального внеску склала 7972,07 гривень.

Відповідно до п 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе.

Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Позивачем подана відповідь на відзив, зі змісту якої убачається, що позивач не погоджується з позицією відповідача та вказує, що на сьогодні відповідачем сформовано дві вимоги з одним і ти самим номером № Ф-9318-13 та на одну й ту ж саму суму 7972,07 грн., із датами від 03.06.2021, що оскаржується у даній справі та від 11.05.2021, що оскаржується в Херсонському окружному адміністративному суді у справі № 540/3586/21.

Ухвалою від 21.10.2021 провадження у цій справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №540/3586/21 за позовом Приватного нотаріуса Новокаховського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2021 року №Ф-9318-13.

Ухвалою від 17.12.2021 провадження у справі поновлено у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №540/3586/21.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 взятий на облік в органах ДПС України як платник податку, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю - приватний нотаріус (дата встановлення ознаки - 10.02.2007 року).

Протягом 2020 року позивач сплатив на рахунок органу доходів і зборів, відкритий в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, наступні суми єдиного соціального внеску:

06.04.2020 року - 3117,18 грн (платіжне доручення № 870 від 06.04.2020 року);

13.07.2020 року - 3170,00 грн (платіжне доручення № 887 від 13.07.2020 року);

02.10.2020 року - 3178,12 грн (платіжне доручення № 919 від 02.10.2020 року);

18.01.2021 року - 3300,00 грн (платіжне доручення № 932 від 18.01.2021 року).

12.10.2020 року ГУ ДПС прийнято рішення №0048950411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно якого до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 4205,30 грн та за період з 02.04.2018 року по 06.11.2019 року нараховано пеню в розмірі 3825,69 грн. Всього на загальну суму 8030,99 грн.

26.04.2021 року позивачем до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік на загальну суму 12712,48 грн (позивачем задекларовано зобов`язання в розмірі 1039,06 грн за кожний місяць 2020 року, починаючи з січня по серпень 2020 року та 1100,00 грн за кожний місяць 2020 року, починаючи з вересня по грудень 2020 року).

11.05.2021 року контролюючим органом сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9318-13, відповідно до якої борг ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2021 року становить 7972,07 грн, у тому числі: недоїмка – 3117,18 грн, штрафи – 1029,20 грн, пеня – 3825,69 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги позивач звернувся до суду з позовом (справа №540/3586/21).

Крім того, 03.06.2021 податковим органом сформована вимога №Ф-9318-13, відповідно до якої борг ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.05.2021 року становить 7972,07 грн, у тому числі: недоїмка – 3117,18 грн, штрафи – 1029,20 грн, пеня – 3825,69 грн.

Не погоджуючись з вимогою від 03.06.2021 №Ф-9318-13, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення ДПС від 06.08.2021 №18047/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу від 03.06.2021 №Ф-9318-13 – без змін.

Вказані обставини не оспорюються сторонами, тому в силу приписів ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

Вважаючи вимогу від 03.06.2021 №Ф-9318-13 на суму 7972,07 грн протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже, предметом спору в межах цієї справи є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 №Ф-9318-13, відповідно до якої позивачу нарахований борг з ЄСВ, який станом на 31.05.2021 складає 7972,07 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує такі обставини та приписи законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Абзацом другим підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

З урахуванням наведених визначень, позивач як приватний нотаріус є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, згідно вимог вказаних норм позивач, як особа яка провадить незалежну професійну діяльність має подавати звітність до податкового органу, в якій самостійно визначати суму єдиного внеску в розмірі не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Звітним періодом для позивача є календарний рік.

Подання такого звіту особою є остаточною та самостійною законодавчою підставою для визначення зобов`язання з єдиного внеску. При цьому, сплачувати єдиний внесок позивач має до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як убачається, з матеріалів справи до оспорюваної вимоги увійшли недоїмка – 3117,18 грн, штрафи – 1029,20 грн, пеня – 3825,69 грн. Загальна сума боргу з ЄСВ становить 7972,07 грн.

При цьому недоїмка у сумі 3117,18 грн утворилась внаслідок несплати позивачем зобов`язань, визначених самостійно в звіті за 2020 рік, штраф у сумі 1029,20 грн – внаслідок нарахування штрафних санкцій рішенням №0048950411 від 12.10.2020 та пеня у сумі 3825,69 грн про за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд зауважує, що аналогічна сума боргу з ЄСВ визначена податковим органом і вимогою від 11.05.2021 року №Ф-9318-13, а саме відповідно до неї борг позивача станом на 30.04.2021 становив 7972,07 грн, у тому числі: недоїмка – 3117,18 грн, штрафи – 1029,20 грн, пеня – 3825,69 грн. Підстави нарахування недоїмки, штрафу та пені є аналогічними нарахуванням у вимозі від 03.06.2021 №Ф-9318-13.

При цьому, правомірність нарахування недоїмки з ЄСВ в сумі 3117,18 грн, штрафу у сумі 1029,20 грн та пені у сумі 3835,69 грн встановлені рішенням суду від 21.10.2021 у межах справи №540/3586/21, предметом дослідження якої була правомірність вимоги від 11.05.2021 року №Ф-9318-13 на суму 7972,07 грн.

Зокрема, у рішенні від 21.10.2021 по справі №540/3586/21 судом встановлено, що «…позивачу за перший квартал 2020 року:

- 06.04.2020 року враховано сплачену ним цієї ж дати суму за перший квартал 2020 року (3117,18 грн платіжне доручення № 870 від 06.04.2020 року);

- 21.04.2020 року відбулось автоматичне нарахування системою суми ЄСВ за перший квартал 2020 року в розмірі 2078,12 грн.

За другий квартал 2020 року:

- 13.07.2020 року враховано сплачену ним цієї ж дати суму за другий квартал 2020 року (3170,00 грн платіжне доручення № 887 від 13.07.2020 року);

- 20.07.2020 року відбулось автоматичне нарахування системою суми ЄСВ за другий квартал 2020 року в розмірі 1039,06 грн.

За третій квартал 2020 року:

- 02.10.2020 року враховано сплачену ним цієї ж дати суму за третій квартал 2020 року (3178,12 грн платіжне доручення № 919 від 02.10.2020 року);

- 19.10.2020 року відбулось автоматичне нарахування системою суми ЄСВ за третій квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн.

За четвертий квартал 2020 року:

- 18.01.2021 року враховано сплачену ним цієї ж дати суму за четвертий квартал 2020 року (3300,00 грн платіжне доручення № 932 від 18.01.2021 року);

- 19.01.2021 року відбулось автоматичне нарахування системою суми ЄСВ за четвертий квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн.

З аналізу наведеного, вбачається, що кожне з зазначених ОСОБА_1 платіжних доручень було враховано ГУ ДПС при визначенні стану його рахунку.

Разом з тим, вбачається також і різниця між сумами зобов`язань з єдиного внеску, нарахованих позивачем в звіті за 2020 рік та нарахованих системою. Відмінність полягає в відомостях за перший та другий квартали 2020 року.

Відповідно звіту позивача за перший квартал ним визначено суму в 3 117,18 грн, за другий - 3117,18 грн.

Системою нараховано за перший квартал 2020 року 2078,12 грн, за другий - 1039,06 грн, тобто в меншому розмірі.

Вказані відмінності мають законодавче підґрунтя, оскільки передбачені пунктом 9-10 розділу VIII Закону №2464 відповідно якого, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Отже, податковим органом в 2020 році було правомірно не нараховано позивачу в автоматичному режимі суми єдиного внеску за періоди з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року, що, разом з сумами переплат, яка утворилась на рахунку позивача раніше станом на 31.01.2021 року утворило загальну переплату в сумі 3176,10 грн, що також відображено в ІКП позивача.

Разом з тим, 24.02.2021 року до ІКП позивача включено суму боргу, визначену чинним наразі рішенням №0048950411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 8030,99 грн (штраф в розмірі 4205,30 грн та пеня в розмірі 3825,69 грн).

Відповідно ч.6 ст. 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Тому суми переплати, які включали в себе, зокрема й суми, спрямовані позивачем на сплату єдиного внеску за 2020 рік, були використані для погашення боргу, визначеного рішенням №0048950411.

Зазначене нарахування призвело до утворення боргу на загальну суму 4854,89 грн (8030,99 грн - 3176,10 грн = 4854,89 грн), що також правильно відображено в ІКП позивача.

В подальшому 26.04.2021 року, позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно якого в ті місяці, які ГУ ДПС не нараховувала зобов`язання єдиного внеску в зв`язку з карантинними заходами (березень, квітень, травень 2020 року), ОСОБА_1 самостійно їх визначив в звіті на загальну суму 3117,18 грн, що призвело до додаткового нарахування єдиного внеску за березень, квітень, травень 2020 року (по 1039,06 грн за кожний з місяців) та утворило загальний борг позивача на суму 7972,07 грн (борг до цього 4854,89 грн + 3117,18грн=7972,07 грн).

Саме ця сума й була включена відповідачем до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9318-13.

Таким чином, відповідач правильно та на законних підставах визначив суму боргу позивача, включену до оскарженої податкової вимоги. Твердження позивача про включення до суми боргу зобов`язань за 2021 рік, в силу наведеного вище, не знайшли свого підтвердження, донараховані зобов`язання з єдиного внеску стосуються 2020 року.

Крім викладеного, суд звертає увагу, що пільга зі сплати єдиного внеску за березень, квітень, травень 2020 року, пов`язана з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно пункту 9-10 розділу VIII Закону №2464 не є імперативною, а застосовується за бажанням платника єдиного внеску, оскільки другий абзац наведеної норми вказує, що особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.

Дії вчинені відповідачем щодо визначення зобов`язань за період в березень-травень 2020 року відповідають змісту наведеного абзацу та свідчать про прийняття ним рішення про нарахування єдиного внеску за ці періоди.»

Таким чином, у межах справи №540/3586/21 суд дійшов до висновку про правомірне нарахування позивачу боргу з ЄСВ в загальній сумі 7972,07 грн.

Вказане рішення суду по справі №540/3586/21 набрало законної сили 23.11.2021 року.

Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правомірність нарахування боргу з ЄСВ не доказуються в межах даної справи.

Разом з тим суд зауважує на подвійному нарахуванні позивачу єдиного внеску за один і той самий період та з одних і тих самих підстав.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п.3 pозділу VI Інструкції податковий орган надсилає (вручає) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до положень п.5 розділу VІ Інструкції податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Отже, підзаконним нормативно-правовим актом встановлений механізм стягнення з платників єдиного внеску боргу за відповідним платежем, який реалізується податковим органом в разі наявності у платника недоїмки шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка надсилається платнику та є виконавчим документом.

Пунктом 7 розділу VІ Інструкції встановлено, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Таким чином, вимога платнику ЄСВ (за чинності попередньої вимоги) направляється лише в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду та виключно на суму зростання боргу (недоїмки).

Додатково на обґрунтування наведеної правової позиції свідчить те, що згідно вже викладених приписів п.3 розділу VІ Інструкції, які кореспондуються з ч.4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тобто визначені в ній суми підлягають примусовому стягненню з боржника.

Отже, прийняття податковим органом вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою створює передумови для протиправного повторного стягнення з особи сум за один й той самий період, позбавляє вимогу таких ознак акту індивідуальної дії як гранична чіткість.

Як вже зазначалось вище, оскаржувана в межах даної справи вимога від 03.06.2021 №Ф-9318-13 повністю є аналогічною попередній вимозі від 11.05.2021 №Ф-9318-13, тобто включає в себе недоїмку, штраф та пеню в однакових розмірах, за однаковий період та з однакових підстав.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних пояснень чи заперечень з наведених обставин.

Відповідне також вбачається з інтегрованих карток платника, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 6 розділу VІ Інструкції також передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З перелічених підстав вбачається, що окрім рішення про списання боргу у випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, вимога про сплату боргу (недоїмки) може вважатись відкликаною з ініціативи податкового органу лише в одному випадку – прийняття ним рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Доказів прийняття такого роду рішень по кожній з вимог, яка передує наступній відповідачем не надано, отже кожна з вимог (від 11.05.2021 та від 03.06.2021) є чинною та жодна не може вважатись відкликаною. Більш того, обидві вимоги можуть перебувати на примусовому виконанні.

Таким чином, щодо одного й того ж боргу, а саме недоїмки – 3117,18 грн, штрафу – 1029,20 грн, пені – 3825,69 грн податковим органом винесено два виконавчі документи і кожен з них породжує для позивача правові наслідки.

До того ж оскаржувані акти індивідуальної дії породжують підстави для зміни майнового стану позивача, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення майна особи.

Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана вимога від 03.06.2021 №Ф-9318-13 не відповідає вказаним критеріям, позаяк має місце подвійне нарахування єдиного внеску за один і той самий період та з однакових підстав.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийняття ним повторно аналогічного оскаржуваного акту індивідуальної дії, яка до того ж є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Приватного нотаріусу Новокаховського міського нотаріального округу Сердюка Ігоря Петровича до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9318-13 від 03.06.2021 на суму 7972,07 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь Приватного нотаріусу Новокаховського міського нотаріального округу Сердюка Ігоря Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , індекс 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд.24) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111060000