Рішення № 102070862, 21.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року № 520/19169/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення начальника Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області № 0134905706 від 09 серпня 2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату /неперерахування/ або несвоєчасну сплату /несвоєчасне перерахування/ єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення начальника Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області № 0134905706 від 09 серпня 2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату /неперерахування/ або несвоєчасну сплату /несвоєчасне перерахування/ єдиного внеску, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішення від 09.08.2019 №013490706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 001,48 грн. та пеню у розмірі 4 169,49 грн.

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі по тексту - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань)

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.7 ст. 9 Закону України № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Московський район - 2034) з 27.10.2000, як фізична особа - підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування (2 група), основний вид діяльності 14.13 - Виробництво іншого верхнього одягу.

Як зазначено відповідачем, у позивача наявні трудові договори з найманим працівником, за якого як податковий агент, при нарахуванні та виплати заробітної плати позивач сплачував єдиний внесок, що підтверджується інтегрованою карткою платника за платежем єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (71010000).

Відповідно до інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (71010000) внаслідок самостійного нарахування єдиного внеску з 20.12.2017 та його несплати виникла недоїмка у розмірі 703,61 гривні.

Також, у зв`язку з самостійним нарахуванням єдиного внеску та його подальшою несплатою недоїмка збільшилася та становила станом на 31.12.2018 - 9598,21 грн., станом на 30.04.2019 - 13171,45 грн.

15.05.2019 ОСОБА_1 погашена суми недоїмки, шляхом сплати в частині 918,06 грн.

В подальшому, позивачем було сплачено 918,06 грн. Так, сума недоїмки станом на 30.06.2019 становила 13171,45 грн.

01.07.2019 до податкового органу за вх. № 85394/ФОП/57 надійшла заява від ФОП ОСОБА_1 щодо перерахуваня надмірних або помилково сплачених коштів у розмірі 14 002,18 гривень.

11.07.2019 відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (71010000) відбулося зарахування грошових кошт у розмірі 14002,18 грн. Так, борг позивача станом склав 830,73 гривень.

При цьому, відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (71040000) недоїмка відсутня.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону України № 2464-VI).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. (ч. 13 ст. 25 Закону України № 2464-VI).

Так, податковим органом прийнято рішення від 09.08.2019 №013490706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 3001,48 грн. та пеню у розмірі 4169,49 грн.

Щодо посилань позивача на те, що нею була виявлена ненавмисна помилка в перерахуванні єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що у позивача виникла заборгованість з єдиного внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (71010000), яка і була сплачена позивачем.

Таким чином, суд позбавлений можливості вважати вказану сплату заборгованості помилковою.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ ВП 43983495, 61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.