Рішення № 102070515, 20.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/8000/21

20 грудня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-1V,

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди:

- з 20.05.1980 р. по 02.04.1993 р. роботи на Івано-Франківській ордена "Знак Пошани" фабриці художніх виробів ім. Рози Люксенбург (з 1993 року Виробничо-торгівельна фірма "Візерунки Прикарпаття"),

- з 08.10.2008 р. по 27.05.2009 р. виплати допомоги по безробіттю.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 26.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , 19.08.2021 звернулася до відділу обслуговування громадян №3 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши відповідний пакет документів.

Листом від 31.08.2021 за №1900-0206-8/25192 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком (рішення від 27.08.2021 №192150002906), оскільки страховий стаж позивача складає 14 років 7 місяців 6 днів, що є меншим за необхідний. До страхового стажу не зараховано період роботи на Івано-Франківській ордена "Знак Пошани" фабриці художніх виробів ім. Рози Люксенбург (з 1993 року Виробничо-торгівельна фірма "Візерунки Прикарпаття") з 20.05.1980 р. по 02.04.1993 р, так як запис завірений нечитабельною печаткою та період виплати допомоги по безробіттю з 08.10.2008 р. по 27.05.2009 р., оскільки запис не завірений підписом відповідальної особи та печаткою установи.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи, що порушені її конституційні права на соціальний захист, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 16.12.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними.

Зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0206-8/25192 від 30.08.2021 позивач отримала відмову у призначенні пенсії за віком, так як при обчисленні страхового стажу, згідно документів, долучених до заяви на призначення пенсії за віком та з урахуванням інформації, яка відображена в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача склав 14 років 7 місяців 6 днів, що є меншим за необхідний.

За долученими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від25.05.1980, з 20.05.1980 р. по 02.04.1993 р., оскільки печатка підприємства не читається та період виплати допомоги по безробіттю з 08.10.2008 р. по 24.11.2008 р., оскільки запис не завірений підписом відповідальної особи та печаткою установи.

Відтак, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 , 19.08.2021 звернулася до відділу обслуговування громадян №3 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши відповідні документи.

Згідно рішення від 27.08.2021 №192150002906 про відмову в призначенні пенсії відмовлено в призначенні пенсії позивачу та вказано, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років, вік заявниці 59 років 11 місяців 24 дні. Необхідний страховий стаж - 28 років, а страховий стаж особи становить 14 років 7 місяців 6 днів.

за доданими документами до страхового стажу не зараховано період згідно трудової книжки від 25.05.1980 р. НОМЕР_1 , а саме:

- з 20.05.1980 р. по 02.04.1993 р., оскільки запис завірений нечитабельною печаткою;

- період виплати допомоги по безробіттю з 08.10.2008 р. по 24.11.2008 р., оскільки запис не завірений підписом відповідальної особи та печаткою установи.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.08.2021 за №1900-0206-8/25192 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком згідно поданої заяви від 19.08.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.05.1980 ОСОБА_1 до поступлення на Івано-Франківську ордена "Знак Пошани" фабрику художніх виробів ім. Рози Люксенбург трудового стажу не мала. (запис №1)

- 20.05.І980 прийнята ученицею швеї-мотористки в участок маспошиву на підставі наказу №63-к від 16.05.1980, (запис №2)

- 02.04 1993 звільнена з роботи по власному бажанні ст.38 КзпП України, по догляду за дітьми на підставі наказу №101-к від 05.04.1993. (запис №6)

- 08.10.2008 Розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.22 Закону України "ПЗДССНВП", підстава НТ081008 від 08.10.2008. (запис №10)

- 24.11 2008 Припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.31 п.1 пп.4 Закону України "ПЗДССНВБ", підстава НТ081128 від 28.11.2008. (запис №11)

- 25.11.2008 Призначено виплату матеріальної допомоги в період профнавчання відповідно до ст.27 Закону України "ПЗДССНВБ", підстава НТ081128 від 28.11.2008. (запис №12)

- 27.05.2009 Припинено виплату матеріальної допомоги в період профнавчання у зв`язку з закінченням навчання, підстава НТ090528 від 28.05.2009. (запис №13)

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу.

Крім того слід зауважити, що Державний архів Івано-Франківської області Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 20.10.2021 за №66/06-07 надав відповідь на заяву від 19.10.2021 про те, що надати архівну довідку про розмір зарплати та стаж роботи ОСОБА_1 , яка працювала на Івано-Франківській ордена "Знак Пошани" фабриці художніх виробів ім. Рози Люксембург (з 1993 року Виробничо-торгівельна фірма "Візерунки Прикарпаття") з 20.05.1980 р. по 02.04.1993 р., та з 08.10 2008 р. по 24.11.2008 р. немає можливості, оскільки на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області надійшло сім одиниць зберігання вказаного підприємства за 1982, 1984, 1985, 1995, 1996 роки, в яких ОСОБА_1 не значиться.

Окрім трудової книжки, підтвердженням періоду виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , є довідка видана Монастириською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості, про те що вона перебувала в Монастириському РЦЗ в пошуках роботи.

08.10.2008р. розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Наказ №НТ081008 від 08.10.2008 року.

24.11.2008р. припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп.4 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Наказ №НТ081128 від 28.11.2008 року.

25.11.2008р. розпочато виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання відповідно до п.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Наказ №НТ081128 від 28.11.2008 року

27.05.2009р. припинено виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання відповідно до п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Наказ №НТ090528 від 28.05.2009 року.

За положеннями чинної на той час частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Частиною третьою цієї статті було передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Суд вважає, що наданими документами, зокрема паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Монастириським РВ УМВС України в Тернопільській області 12.06.1998 підтверджується належність трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 .

Запис завірений нечитабельною печаткою чи не завірений підписом відповідальної особи та печаткою установи не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги записи трудової книжки про спірні періоди роботи позивача.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

За таких встановлених обставин суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з 20.05.1980 по 02.04.1993 на Івано-Франківській ордена "Знак Пошани" фабриці художніх виробів ім. Рози Люксенбург та з 08.10.2008 по 27.05.2009 виплати допомоги по безробіттю згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 25.05.1980 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу та наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до страхового стажу вказані періоди роботи. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 26.08.2021, то суд зазначає, що призначення пенсії за віком відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку суд може лише зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву.

Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 27.08.2021 №192150002906.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №1025167219 від 01.11.2021.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 27.08.2021 за №192150002906.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.05.1980 по 02.04.1993 на Івано-Франківській ордена "Знак Пошани" фабриці художніх виробів ім. Рози Люксенбург та з 08.10.2008 по 27.05.2009 виплати допомоги по безробіттю згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.05.1980.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Горигляди, Чортківський район, Тернопільська область, 48372, РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.