Рішення № 10207016, 22.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 17/14/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Хімороді В.Г.,

за участю представників:

від позивача –представник не з`явився,

від відповідача –представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/14/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньосірогозький олійно-переробний завод”, ( юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 1; поштова адреса: 73000, м.Херсон, вул.9 Січня, буд. № 29),

До відповідач:Дочірнього сільськогосподарського підприємства “Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства “Аваль-Еталон”, (54000, Миколаївська область, Миколаївський район, селище Весняне, вул. Центральна, 1-а),

про: стягнення коштів у сумі 29462 грн. 66 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Верхньосірогозький олійно-переробний завод” звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства “Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства “Аваль-Еталон” про стягнення коштів у сумі 29462 грн. 66 коп.

          Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

В межах договірних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»(надалі - „Позивач") і Дочірним сільскогосподарским підприємством «Миколаївська птахофабрика»закритого акціонерною товариства «Аваль-Еталон»(надалі - «Відповідач»), що виникають на підставі укладеного Договору поставки № 02/07-1 від 02 липня 2009 року, та Додаткової угоди від 02.07.2009 року к вказаному Договору Позивач (Продавець) зобов'язаний був передати Відповідачу (Покупцю) у власність жмих соняшникового насіння, (надалі - «Товар»), а Відповідач, зобов'язався прийняти зазначений Товар і оплатити Позивачу його договірну вартість згідно з суттєвими умовами укладеного договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 02 липня 2009 року до Договору № 02/07-1 від 02 липня 2009 року Позивач прийняв зобов'язання передавати у власність Відповідачу, щотижня 50 тон Товару, а останній був згодний сплатити Позивачу грошові кошти за ціною у розмірі 1 200 грн., за 1 тону предмету угоди, протягом п'яти банківських днів на розрахунковий рахунок Позивача з часу отримання Товару.

Незважаючи на те, що Позивач, згідно двосторонніх домовленостей, повністю виконав прийняті на себе зобов'язання, шляхом поставки Відповідачу, договірного Товару в межах укладених договорів, що письмово підтверджується видатковими накладними: № 03.07-07 від 03 липня 2009 року, № 04.07-01 від 04 липня 2009 року, № 10.07-01 від 10 липня 2009 року. № 16.07-01 від 16 липня 2009 року, № 10.08-02 від 10 серпня 2009 року, № 17.08-01 від 17 серпня 2009 року, № 28.08-01 від 28 серпня 2009 року, № 02.09-01 від 02 вересня 2009 року. № 11.09-01 від 11 вересня 2009 року, № 22.09-01 від 22 вересня 2009 року, останній виконав свої зобов'язання по сплаті отриманого Товару лише частково та з порушенням встановлених строків його оплати.

За часу укладення угоди і до 22.09.2009 року Позивач передав у власність Відповідача 242 тони Товару на загальну суму 290 432,25 грн. Відповідач у свою чергу сплатив за отриманий Товар на користь Позивача лише 266 079, 76 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: № 527384 від 10.07.09 р., № 527395 від 10.07.09 р.. № 2016 від 10.07.09 р., № 2044 від 13.07.09 р., № 2088 від 17.07.09 р., № 2119 від 20.07.09 р., № 2145 від 21.07.09 р., № 2165 від 22.07.09 р., № 2182 від 23.07.09 р., № 2201 від 28.07.09 р., № 2445 від 13.08.09 р., № 2476 від 17.08.09 р., № 2498 від 18.08.09 р., № 2516 від 20.08.09 р.. № 2544 від 25.08.09 р., № 2570 від 25.08.09 р., № 2603 від 26.08.09 р., № 2619 від 28.08.09 р., № 2647 від 28.08.09 р., № 2685 від 01.09.09 р., № 2720 від 03.09.09 р., № 2759 від 07.09.09 р., № 2740 від 07.09.09 р., № 2777 від 09.09.09 р., № 2794 від 09.09.09 р., № 2818 від 10.09.09 р., № 2861 від 14.09.09 р., № 2885 від 15.09.09 р., № 2953 від 18.09.09 р., № 2934 від 21.09.09 р., № 2972 від 21.09.09 р., № 3002 від 22.09.09 р., № 3040 від 25.09.09 року, що у свою чергу призвело до неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки та прострочення сплати Позивачу обумовлених грошових коштів.

Внаслідок зазначеного неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Позивач повністю втратив до виконання у майбутньому своїх зобов'язань за Договором поставки взагалі. Тож з метою врегулювання двосторонніх відносин, що склалися між Позивачем і Відповідачем щодо неповної сплати останнім коштів за отриманий Товар, Позивач надіслав Відповідачу Претензію вих. № 57 від 23.11.2009 року, якою запропонував Відповідачу провести повні розрахунки в межах договірних правовідносин з урахуванням передбаченої законодавством і Договором пені у розмірі 3 176,89 грн.

Вказану Претензію Відповідач отримав 26.11.2009 року, про що свідчить Повідомлення за № 911753 від 24.11.2009 року про вручення поштової кореспонденції особисто урівноваженій особі Відповідача. Жодної відповіді з цього приводу Позивач від Відповідача не отримав.

До теперішнього часу Відповідачем не виконано заявлених вимог, не отримано від останнього жодної відповіді з цього приводу, що Позивач розцінює як грубе порушення його законних вимог. Крім того,позивачем нараховано суму річних в розмірі 234,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 686,68 грн. та пені у сумі 5088 ,97 грн.

Враховуючи викладене позивачем, останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В ході розгляду справи позивач заявою від 19.05.10 р. уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми річних та збитків від інфляції та просить стягнути з відповідача 465,83 грн. та 1805,28 грн. відповідно.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме: 21516,25 грн. суму основного боргу, збитків від інфляції в сумі 211,07 грн. та річних в сумі 115,66 грн.

Відповідач зазначає,що вказане грошове зобов'язання було частково припинене з підстав, передбачених ст. 601 ЦК України (зарахування зустрічних однорідних вимог) на суму 1936,23 грн., що підтверджується відповідною заявою відповідача № 134 від 11.03.2010 року, фіскальним чеком та описом вкладення про її направлення позивачу, а також документами,які засвідчують наявність зустрічного зобов’язання ( накладна № 706 від 10.08.2009 р.,№ 1063 від 05.10.2009 р.,№ 10/5 від 10.08.2009 р.)

Зарахування зустрічних однорідних вимог є правочином (ч. 1 ст. 202 ЦК України), спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 204 згаданого кодексу правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зарахування зустрічних однорідних вимог, проведене за заявою відповідача № 134 від 11.03.2010 року, відповідає вимогам закону, не визнане судом недійсним, а тому має бути враховане під час визначення суми основного боргу.

За таких умов,відповідач вважає, що станом на день розгляду справи сума основного боргу ДСП «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон»перед ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ»за поставлений жмих соняшниковий складає 21516,25 грн. (23452,48 грн. -1936,23 грн.).

По-друге, позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір поставки № 02/07-1 від 02.07.2009 року.

Однак на спірні правовідносини положення згаданого договору не поширюються виходячи з наступного.

Укладаючи договір поставки № 02/07-1 від 02.07.2009 року сторони не визначали кількість та ціну товару, який підлягає передачі у власність нашому підприємству.

Натомість в п.п. 1.3. та 3.1. договору було узгоджено, що кількість та ціна кожної партії товару обумовлюються в додаткових угодах до нього.

За весь час дії договору поставки № 02/07-1 від 02.07.2009 року сторони уклали лише одну додаткову угоду від 02.07.2009 року, якою визначили кількість партії товару - 50 тонн за тиждень, та його ціну - 1200 грн. за тонну. На умовах вказаної вище додаткової угоди були здійснені лише поставки товару 03.07.2009 року (24,360 т. на суму 29232,00 грн.), 04.07.2009 року (20,860 т. на суму 25032,00 грн.), вартість якого на момент розгляду спору вже оплачена відповідачем.

Жодних інших додаткових угод про визначення ціни та кількості інших партій товару в межах виконання договору поставки № 02/07-1 від 02.07.2009 року сторонами не укладалося.

За таких обставин всі інші поставки, що були здійснені позивачем, відбувалися не на підставі договору № 02/07-1 від 02.07.2009 року, а на підставі окремих договорів, укладених у спрощений спосіб відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень на поставку жмиха та його передачі у власність на підставі накладних.

Про вказане також свідчить той факт, що лише податкові накладні на товар, поставлений 03.07.2009 року та 04.07.2009 року, в якості підстави поставки вказують договір, тоді як в усіх інших податкових накладних йдеться посилання виключно на відповідну видаткову накладну і без вказівки на договір.

Крім того, ціна партії товару, поставленого 10.08.2009 року, 17.08.2009 року, 28.08.2009 року, 02.09.2009 року 11.09.2009 року та 22.09.2009 року не співпадає з ціною, погодженій сторонами в додатковій угоді від 02.07.2009 року.

Під час укладення окремих договорів на поставку жмиха сторонами не узгоджувалася в письмовій формі умова про неустойку у вигляді пені, хоча згідно із ст. 547 ЦК України такий правочин має бути укладений тільки в письмовій формі під страхом нікчемності. Тому позовні вимоги про стягнення пені в сумі 5088,97 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на договорі поставки № 02/07-1 від 02.07.2009 року, який не регулює відносини сторін, а умови договорів, згідно яких дійсно відбувалася поставка жмиху після 04.07.2009 року, не містили умов щодо пені.

Також умови укладених у спрощений спосіб договорів, на підставі яких здійснювалася поставка жмиху після 04.07.2009 року, не встановлювали строку оплати поставленого товару. Враховуючи викладене, строк виконання зобов'язань покупця повинен визначатися за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто наше підприємство відповідача повинно було оплатити товар протягом семи днів від дня пред'явлення позивачем відповідної вимоги. Така вимога була пред'явлена у формі претензії № 57 від 23.11.2009 року, яку наше підприємство отримало 26.11.2009 року, і семиденний строк оплати товару на суму 23452,48 грн. сплив лише 02.12.2009 року. Тому здійснене позивачем нарахування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції з жовтня по грудень 2009 року та трьох процентів річних з 01.10.2009 року по 01.02.2010 року є безпідставним, оскільки воно виходить за межі періоду прострочення оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції можуть бути задоволені лише на суму 211,07 грн. із врахуванням офіційного індексу за грудень 2009 року (23452,48 грн. х 100,9 % /100 - 23452,48 грн.), а вимоги про стягнення трьох процентів річних - лише на суму 115,66 грн. за період з 03.12.2009 року по 01.02.2010 року (0,03 / 365 днів х 23452,48 грн. х 60 днів).

Щодо решти позовних вимог ДСП «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон»вважає, що вони задоволенню не підлягають виходячи з міркувань, які наведені вище.

          Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Позивач звернувся з позовом до відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням умов договору № 02/07-1 від 02.07.2009 р., а саме частковим непогашенням заборгованості в сумі 23452,49 грн. У зв’язку з цим нараховував також суму пені, річних та збитків від інфляції.

          Відповідач частково визнав суму боргу , зокрема,посилаючись на здійснення поставок та часткових оплат не за спірним договором; зазначає безпідставність нарахування суми пені.

          Згідно умов спірного договору,а саме п.1.2. предметом договору є жмих соняшнику. Пунктом 2.1 Договору зазначено,що кількість кожної партії товару обговорюється в додаткових угодах до договору та є його невід’ємною частиною. Кількість товару підтверджується товарною накладною.

          Слід зазначити, що п.4.1. спірного договору не визначений термін оплати за поставлений товар, тому посилання позивача на п.5.2.спірного договору є необґрунтованим і тому в задоволенні вимог щодо стягнення суми пені слід відмовити в. повному обсязі.

          Відповідач посилається на те, що ним зроблено пропозицію позивачу про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 1936,23 грн.,а саме припинення грошового зобов’язання з оплати жмиха соняшникового на суму вартості неоплачених коробів картонних та прокладок горбкових.

          На підтвердження зарахування відповідач надав накладні № № 1063,10/5 та 706. ( а.с.88-89).

Але суд ці документи в якості зарахування зустрічних вимог до уваги не приймає, оскільки в наданих документах відсутній акцепт позивача щодо прийняття цих вимог, оскільки в наданих накладних відсутні підписи та печатки позивача.

           Враховуючи те, що сторонами не було визначено термін виконання зобов’язання,суд щодо нарахування сум збитків від інфляції та річних дійшов наступного висновку.

          В матеріалах справи наявна претензія № 57 від 23.11.2009 р.,яку відповідач отримав 26.11.2009 р. У зв’язку з наданим позивачем уточненням в частині стягнення збитків від інфляції та річних,суд за власною ініціативою зробив перерахунок вищезазначених сум ,виходячи із суми основного боргу в розмірі 23452,49 грн., за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.8.

          Сума збитків від інфляції становить 874,23 грн., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача. Сума 3 % річних становить           346,97 грн. , яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Крім того, при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що задоволення їх можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Такі обставини відповідач не довів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                        В И Р І ШИ В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з дочірнього сільськогосподарського підприємства «Миколаївська птахофабрика»закритого акціонерного товариства «Аваль-Еталон»( с.Весняне, вул.Центральна,1-а,код 30124834) суму основного боргу 23452,49 грн., збитки від інфляції в сумі 874,23 грн., 3 % річних в сумі 346,97 грн., держмито в сумі 247,14 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,98 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод »( м.Херсон, вул..9 Січня,29, код 36419799).

3.           В іншій частині позовних вимог-відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя