Рішення № 102069482, 20.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8854/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Одеса

У залі судових засідань №18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Носенко І.П.

представника відповідача - Коротких О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2021 року №6460/15-32-07-09, №6457/15-32-07-09, №6474/15-32-07-09, №6476/15-32-07-09, №6456/15-32-07-09.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою від 20.10.2021 року судом призначено розгляд цієї справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, оскільки не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій окремі помилки в первинних документах, податкова інформація, як критерій оцінки реальності господарських операцій за наявності первинних документів не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, дані автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань не є належним доказом порушення позивачем норм податкового законодавства, відсутність у контрагента матеріально-технічної бази не виключає можливість реального виконання ним господарських операцій, між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» здійснювалися господарські операції, за результатами яких позивачем правомірно сформовані витрати та податковий кредит, первинні документи на підтвердження таких операцій позивачем надані до податкового органу та до суду. Щодо виплати доходів нерезидентам (Республіка Молдова) без сплати податків з таких доходів, позивач зазначає про звільнення таких операцій від оподаткування.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Відзив на позовну заяву обґрунтований відповідачем тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і не підлягають скасуванню, оскільки позивачем до складу доходів не включено безнадійну заборгованість по операції з ТОВ «УКРВТОРРЕСУРСИ», а також податковим органом встановлено не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» з підстав наявності податкової інформації про відсутність у цього контрагента матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, звітність цим підприємством не подається, придбання товарів, проданих позивачу цим підприємством, не встановлено. Також податковим органом в акті перевірки зазначено про відсутність доказів перевезення товару та його використання позивачем. Щодо прибутку нерезидента відповідач зазначає, що позивачем під час перевірки не надано довідку про те, що підприємства – контрагенти є резидентами Республіки Молдова, а тому такі доходи не звільнені від оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» є суб`єктом господарювання з основним видом діяльності – виробництво виноградних вин, є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Овідіопольський район).

ГУ ДПС в Одеській області в період з 18.02.2020 року по 19.02.2021 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс», за результатами якої складений акт перевірки №2943/15-32-07-08/25040503 від 26.02.2021 року (Том І, аркуші справи 17-85).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», п. 7, 11, 15 П(С)БО 16 «Витрати», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 352602 грн. у 2018 році, за 9 місяців 2019 року, завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в розмірі 1331916 грн. за 9 місяців 2019 року; п. п. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2066 грн. в серпні, грудні 2017 року; п. п. 141.4.2, 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу, що призвело до заниження податку з доходів нерезидента на суму 33197 грн. за 1-2 квартали 2017 року, 1, 3, 4 квартали 2018 року; п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України в частині не надання звітів про виплачені доходи нерезидентам та утримані з них податки.

На підставі акту перевірки №2943/15-32-07-08/25040503 від 26.02.2021 року, ГУ ДПС в Одеській області 22.03.2021 року винесено податкове повідомлення-рішення №6460/15-32-07-09, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням – 2066 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 517 грн.; №6457/15-32-07-09, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням – 352602 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 88151 грн.; №6456/15-32-07-09, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1331916 грн.; №6474/15-32-07-09, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання з податку на доходи нерезидента за податковим зобов`язанням – 33197 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 20302 грн.; №6476/15-32-07-09, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3060 грн.

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

З акту перевірки №2943/15-32-07-08/25040503 від 26.02.2021 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України стали наступні виявлені факти.

В порушення вимог п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу задекларованих доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості та не враховані при визначенні об`єкта оподаткування за період 2017-2019 роки в розмірі 40947 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що господарські операції позивача та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» не можливо підтвердити враховуючи наявну податкову інформацію стосовно контрагента позивача, він не подає звітність, відсутнє придбання товару, який проданий позивачу, це підприємство не здійснювало імпорт товару, фактично відбулася підміна товару, у контрагента позивача відсутня матеріально-технічна база, трудові ресурси, це підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, тощо.

Також відповідач зазначає в акті перевірки про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення будівельних матеріалів, актів списання будівельних матеріалів на об`єкти господарського призначення.

Щодо виплати позивачем доходів нерезидентам (Республіка Молдова), відповідач зазначає, що під час перевірки не надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), належним чином легалізовану, перекладену відповідно до законодавства України, яка б підтверджувала, що контрагенти позивача є резидентами Республіки Молдова, з якою укладений міжнародний договір.

Щодо розбіжностей автоматичного співставлення податкових зобов`язань контрагентів позивача та податкового кредиту позивача встановлено його заниження, а тому податковим органом правомірно збільшені позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість.

Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача не обґрунтованими, зробленими на припущеннях та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в 2012 році отримано від ТОВ «УКРВТОРРЕСУРСИ» комплектуючи за договором поставки від 01.08.2012 року №55/2012.

При цьому, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед постачальником ТОВ «УКРВТОРРЕСУРСИ», яка є не погашеною після закінчення строку позовної давності в розмірі 40946,91 грн.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до положень п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з п. 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

З врахуванням зазначених положень законодавства податковий орган зазначає, що оскільки за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «УКРВТОРРЕСУРСИ» ці кошти є доходом позивача та мають бути оподатковані податком на прибуток.

Разом з цим, суд звертає увагу на положення ст. 102 Податкового кодексу України, які передбачають можливість контролюючого органу визначити суму грошових зобов`язань не пізніше 1095 днів та звільнення платника податків від грошового зобов`язання в разі пропуску цього строку.

В акті перевірки зазначено про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.01.2017 року, тобто, в періоді, за який проводилася перевірка, однак суд звертає увагу, що поставка товарів відбулася ще в 2012 році та в акті перевірки не зазначено, з якого періоду податковий орган вважає кредиторську заборгованість безнадійною, якою датою закінчився строк позовної давності щодо цієї кредиторської заборгованості, яка може припадати на дату до 01.01.2017 року, тобто, на період, щодо якого податковий орган не може нараховувати грошові зобов`язання за термінами давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів правомірність нарахування зобов`язань в зазначеному випадку.

Щодо висновків про не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК», суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 7, 11, 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що безпідставне включення позивачем до витрат вартості придбаних у ТОВ «ПРОГРЕС-НК» будівельних матеріалів, використаних для здійснення ремонтних робіт на підприємстві, оскільки здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» не підтверджується.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» 23.01.2017 року укладений договір №2301/17 про постачання матеріалів будівельного призначення. За умовами зазначеного договору кількість, ціна матеріалів визначається в рахунках-фактурах, ціна включає вартість товару, тари, упаковки, й маркування, ПДВ, транспортні витрати включаються у вартість товару у випадку доставки товару постачальником. Товар постачається на склад покупця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Центральна, 126. Покупець зобов`язаний забезпечити розвантаження товару.

Відповідно до рахунків на оплату по замовленню, виписаних ТОВ «ПРОГРЕС-НК» в січні-лютому 2017 року за договором №2301/17 від 23.01.2017 року позивач придбав у контрагента будівельні матеріали (фанера, пісок, бетон, проволока, цемент, опалубку, панелі, дроти, арматуру, бруски, щебінь, цвяхи, тощо).

Позивачем отримані придбані у ТОВ «ПРОГРЕС-НК» будівельні матеріали за видатковими накладними в січні – лютому 2017 року, оплата коштів за придбаний товар здійснена за платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

По взаємовідносинам з позивачем ТОВ «ПРОГРЕС-НК» виписані податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, а використання будівельних матеріалів позивачем підтверджується актами списання товарів №9 від 28 лютого 2017 року та №6 від 31 січня 2017 року на обслуговування виробничих процесів.

Відповідач не зазначає про будь-які зауваження до складених первинних документів в частині належності їх оформлення та зазначає про відсутність актів списання та ТТН, однак акти списання до суду надані, а щодо товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що умовами договору передбачено включення вартості доставки у ціну товару.

Податковим органом в акті перевірки не заперечується належне проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «ПРОГРЕС-НК» в бухгалтерському обліку, наявність первинних документів, тобто, позивачем надані належні докази документального оформлення господарських операцій, що є підставою як формування витрат так і податкового кредиту за податковими накладними.

На час проведення господарських операцій ТОВ «ПРОГРЕС-НК» є діючим підприємством, платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є будівництво житлових та нежитлових будівель, має ліцензію на проведення будівельних робіт.

Податковим органом в акті перевірки не зазначено про порушення норм податкового законодавства безпосередньо позивачем та всі висновки зроблені виходячи з порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача, який не декларував об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, який не має достатньої кількості трудових ресурсів, а всі ці дані отримані податковим органом з інформаційних баз податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем норм податкового законодавства, не довів обізнаність позивача про можливі порушення його контрагентом податкового законодавства.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця товару/послуг бути обізнаним про джерело походження товару, джерело походження основних засобів, тощо, та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, техніки, тощо.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагента позивача без дослідження та надання оцінки первинними документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентом позивача.

Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

Навіть в разі порушення зазначеними контрагентом податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цього підприємства, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем також не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності контрагента позивача, не надано доказів винесення щодо контрагента позивача податкових повідомлень-рішень, наявності вироків у кримінальних провадження щодо цього підприємства, тощо.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №804/939/16 від 20.03.2018 року.

Відповідач не надав до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Також, не може бути доказом нереальності та безтоварності господарських операцій факти відсутності реєстрації податкових накладних щодо основних фондів, транспортних послуг, вантажних робіт, споживання комунальних послуг, тощо, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №820/4648/13-а від 16.02.2018 року.

Суд також звертає увагу, що окремі недоліки в оформленні первинних документах не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні від 28.02.2018 року у справі №806/1033/17, від 17.04.2018 року у справі №815/2578/16.

Щодо баз автоматичного співставлення, суд зазначає, що будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні від 27.02.2018 року у справі №811/2154/13-а.

Автоматичне співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту не може безперечно довести протиправність формування податкового кредиту при наявності податкових накладних та первинних документах, оскільки покупець товару не може відповідати за порушення норм податкового законодавства своїм контрагентом за умови не доведення податковим органом узгодженості дій покупця та продавця товару.

Згідно з змістом положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, відповідно до положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Податковий орган зазначає в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ-МОЛДАВСЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТРАНСІМЕКС», ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «САН-ЕЛЕКТРА» посилаючись на дані автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту без дослідження первинних документів, однак, як зазначено судом вище, позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів та таких доказів не достатньо для висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач також не довів порушення позивачем норм податкового законодавства в цій частині.

Щодо висновків податкового органу про не сплату позивачем до бюджету податків при виплаті доходів з джерелом походження з України нерезидентам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. п. 141.4.2, 144.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

При цьому, відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 8 «Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень», підписаної 29.08.1995 року, ратифікованої 23.04.1996 року, прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Згідно з положенням п. 103.2-103.4, 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір №21/02-18 від 21.02.2018 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом з нерезидентом «DoruTrans» SRL, Республіка Молдова, на користь якого позивачем виплачено дохід, договір №27/11-У від 27.11.2018 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом з нерезидентом «BasarabiaImpex» SRL, Республіка Молдова, на користь якого позивачем виплачено дохід, контракт №1/Akvavinteks/GTE від 04.04.2014 року на надання консультаційних послуг «GlobalTradingEnterprises» SRL, Республіка Молдова, на користь якого позивачем виплачено дохід.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору, а оскільки вищезазначені підприємства є резидентами Республіки Молдова, на їх користь виплачений дохід, прибуток одержаний ними оподатковується лише в цій Державі.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (вул. Центральна, буд. 126, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 25040503) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2021 року №6460/15-32-07-09, №6457/15-32-07-09, №6474/15-32-07-09, №6476/15-32-07-09, №6456/15-32-07-09– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.03.2021 року №6460/15-32-07-09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.03.2021 року №6457/15-32-07-09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.03.2021 року №6474/15-32-07-09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.03.2021 року №6476/15-32-07-09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.03.2021 року №6456/15-32-07-09.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (вул. Центральна, буд. 126, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 25040503) сплачений судовий збір у розмірі 9768,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2021 року.

Суддя Л.І. Свида