Ухвала суду № 102069149, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.006836

У Х В А Л А

про прийняття звіту про виконання судового рішення

20 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні, в м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України про виконання судового рішення та заяву позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №1.380.2019.006836 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру виплати позивачу пенсії після перерахунку на 50% з 01 січня 2018 року та на 25% з 01 січня 2019 року суми основних видів грошового забезпечення: розміру посадового окладу, окладу за військове звання, посадової надбавки за вислугу років; не врахування у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01 березня 2018 року середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення у відсотках (розмірах), а саме: надбавки за виконання особливо важливої роботи - 42% (4082.40 грн.), премії - 17% (2346,41 грн.), які (відсотки) були встановлені станом на 01 грудня 2017 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 05.03.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 в основному розмірі 88% сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі №1.380.2019.006836 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру виплати позивачу пенсії після перерахунку на 50% з 01 січня 2018 року та на 25% з 01 січня 2019 року суми основних видів грошового забезпечення та не врахування у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01 березня 2018 року середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення у відсотках (розмірах), а саме: надбавки за виконання особливо важливої роботи, премії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) із врахуванням раніше виплачених сум у розмірі 88% від відповідної суми грошового забезпечення та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01.03.2018 за період з 05.03.2019 по 31.12.2019. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №1.380.2019.006836 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.006836 повернуто скаржнику.

Ухвалою від 24.09.2020 виправлено описку в абзаці третьому резолютивної частини рішення від 09.06.2020 у справі №1.380.2019.006836 і викладено абзац третій в такій редакції: “Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) із врахуванням раніше виплачених сум у розмірі 88% від відповідної суми грошового забезпечення та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01.03.2018 за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, із врахуванням у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення у відсотках (розмірах), а саме: надбавки за виконання особливо важливої роботи, премії”.

Рішення суду від 09.06.2020 року у справі №1.380.2019.006836 03.09.2020 набрало законної сили.

Ухвалою суду від 24.03.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 09.06.2020 по справі №1.380.2019.006836 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 з питань встановлення судового контролю у справі №1.380.2019.006836 – без змін.

28.04.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 23.07.2021 визнано звіт таким, що не підтверджує повного виконання рішення суду; встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 09.06.2020 у справі №1.380.2019.006836 два місяці з моменту набрання ухвалою законної сили.

22.09.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов звіт про виконання рішення суду. Зазначає, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 05.03.2019 по 31.12.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 в основному розмірі 88% сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсійної виплати з 01.02.2020 становить – 8553,60 грн. Доплату пенсії з 03.01.2020 по 31.01.2020 в сумі 1636,72 грн., виплачено у лютому 2020 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 02.01.2020 становить 26 356,88 грн., та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 відповідно 12 723,48 грн. Щодо виплати зазначених коштів зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, вказує, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління ПФУ у Львівській області. Відтак, вказує, що відповідачем вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020.

11.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Зазначає, що по даній справі відповідачем лише нарахована сума у розмірі 12723, 48 грн., за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, яка і вказана у звіті до Львівського окружного адміністративного суду (на теперішній час не виплачена), але без урахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за виконання особливо важливої роботи, премії. А тому просить накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з перебуванням справи на розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду, звіт та заяву позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду призначено до розгляду в письмовому провадженні, в порядку спрощеного позовного провадження після повернення справи із суду апеляційної інстанції.

Суд, розглянувши вказаний звіт та заяву позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду, керується таким.

Згідно з ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В силу дії норми ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні № 16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 року Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.031997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою Правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпунктом 5 пункту 4 якого передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Статтею 8 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається за датою їх надходження. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.

На виконання ухвали про встановлення судового контролю відповідачем надано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум з 05.03.2019 по 31.12.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 в основному розмірі 88% сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсійної виплати з 01.02.2020 становить – 8553,60 грн. Доплату пенсії з 03.01.2020 по 31.01.2020 в сумі 1636,72 грн., виплачено у лютому 2020 року. Доплату за період з 01.01.2018 по 02.01.2020 та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 нараховано, однак не виплачено.

Згідно з ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону, кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закон України «Про Державний бюджет України» на кожний рік та Бюджетний кодекс України.

Згідно з п.п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Повноваження Пенсійного фонду України як виконавця бюджетних програм визначається ст. 23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається за датою їх надходження. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.

Суд враховує, що ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Як видно з листа Пенсійного фонду України від 25.06.2021 № 2800-04-5/30473 до Міністерства соціальної політики України, станом на 23 червня 2021 року на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що надійшли до боржників у порядку черговості, профінансовано 360,0 млн. грн., або 100 % обсягу видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 126, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, з урахуванням витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пенсійних виплат.

Також, у даному листі Пенсійний фонд України просить порушити питання про збільшення асигнувань з державного бюджету (бюджетна програма за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України») на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2021 році та повторно ініціювати відкриття для Пенсійного фонду України окремої бюджетної програми «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Водночас подальше виконання рішення суду у справі №1.380.2019.006836 залежить від отримання Пенсійним фондом України коштів з Державного бюджету України, за рахунок яких забезпечується виплата пенсій згідно з ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та, відповідно, отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату заборгованості пенсії позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного вище та з урахуванням тієї обставини, що наразі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в межах своїх повноважень виконало можливі та залежні від нього вищевказані дії, спрямовані на виконання судового рішення у цій справі, суд не вважає, що відповідач у подальшому буде ухилятися від виконання судового рішення.

Суд також враховує, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім цього, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, із врахуванням у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення у відсотках (розмірах), станом на 01.03.2018, а саме: надбавки за виконання особливо важливої роботи, премії, суд зазначає таке.

Головним управлінням на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з урахуванням довідки від 25.03.2018 № 91-16980 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 (копія довідки міститься в матеріалах справи).

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402, передбачено, що документи для призначення та перерахунку пенсій, подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для перерахунку пенсії документів.

Отже, визначення грошового забезпечення відноситься до компетенції силових відомств.

Зазначена правова позиція висловлена і у зразковій справі, а саме у рішенні Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 240/6263/18. В судовому рішенні зазначено наступне: «відповідно до пункту 9 Порядку № 45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не має».

Так, у довідці, від 25.03.2018 № 91-16980 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018, на підставі якої здійснювався перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 - зазначено такі складові та розміри його грошового забезпечення:

5070,00 грн. - посадовий оклад;

1410,00 грн. - оклад за військове звання;

3240,00 грн. - надбавка за вислугу років 50%.

Отже, довідка від 25.03.2018 № 91-16980 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018, видана уповноваженим органом, а саме Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області, не містить таких додаткових видів грошового забезпечення у відсотках (розмірах), як надбавка за виконання особливо важливої роботи та премії.

Враховуючи зазначене, оскільки іншої довідки, яка б визначала розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018 відповідачу не надано, а самостійне визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розмірів складових грошового забезпечення ОСОБА_1 суперечитиме нормам чинного законодавства та свідчитиме про перевищення його повноважень, суд дійшов висновку, що відповідач вжив всіх належних заходів для виконання рішення суду від 09.06.2020 року у справі №1.380.2019.006836.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд вважає необхідним прийняти звіт Головного управління ПФ України у Львівській області про виконання судового рішення від 09.06.2020 року у справі №1.380.2019.006836 та відмовити у задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Керуючись приписами ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 370, 382, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі №1.380.2019.006836 - прийняти.

У задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду – відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна