Рішення № 10206909, 22.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 8/86/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

представники сторін у судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», 54020, м. Миколаїв, вул. Андрієва, 17,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічна фірма «МаріО», 54017, м. Миколаїв, вул. Московська, 55/10,

про стягнення коштів у сумі 31319 грн. 35 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»(далі - позивач) звернулося у господарський суд з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічна фірма «МаріО»(далі –відповідач) коштів у сумі 31319 грн. 35 коп., з яких: 28504 грн. 08 коп. - сума заборгованості за договором купівлі-продажу № 01/04-08; 426 грн. 39 коп. –3% річних; 399 грн. 06 коп. –сума збитків від інфляції; 1989 грн. 82 коп. –сума пені, а також коштів на погашення судових витрат по справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Висновок суду грунтується на такому:

01.04.2008 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 01/04-08 (далі –Договір), за умовами якого, позивач зобов’язався поставити, а відповідач –прийняти та протягом 10 банківських днів оплатити товар (відходи кольорових металів).

На виконання умов Договору за накладними № 54 від 12.11.2009 року, № 55 від 07.12.2009 року, № 49 від 22.09.2009 року, № 36 від 11.06.2009 року, № 32 від 27.05.2009 року (а.с. 15, 19, 23, 27, 31) позивач відпустив відповідачеві товар на загальну суму 56190 грн. Отриманий товар відповідач сплатив частково, у сумі 23500 грн. (прибуткові касові ордери № 853 від 22.09.2009 року, № 859 від 23.09.2009 року, № 968 від 22.10.2009 року, № 65 від 26.01.2010 року, а.с. 33-36).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що борг відповідача складає 32690 грн., проте позивач просить стягнути меншу суму основного боргу, - лише 28504 грн. 08 коп. Згідно з п. 2 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки позивач не звертався до суду з відповідним клопотанням, суд не може виходити за межі позовних вимог при вирішенні спору.

Виходячи з приписів ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, суд вважає вимоги позивача про стягнення 28504 грн. 08 коп. такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За розрахунком позивача, здійсненим виходячи з суми основного боргу 28504 грн. 08 коп., 3% річних складають 426 грн. 39 коп., а збитки від інфляції за той самий період (з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року) - 399 грн. 06 коп.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції грунтуються на законі, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування пені у сумі 1989 грн. 82 коп. (за уточненим розрахунком від 18.06.2010 року –2094 грн. 53 коп.), суд виходить з такого: відповідно до ст. 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки. Неустойка, згідно зі ст. 546 ЦК України, є видом забезпечення виконання зобов’язання. Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Відтак,вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки право продавця на неустойку (пеню) Договором не встановлено (відсутня письмова форма).

З огляду на вищенаведене та на підставі ст. ст. 526, 546-548, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічна фірма «МаріО» (54017, м. Миколаїв, вул. Московська, 55/10; ідентифікаційний код 20878911) на користь комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»(54020, м. Миколаїв, вул. Андрієва, 17; ідентифікаційний код 03328468) 28504 грн. 08 коп. –основного боргу; 426 грн. 39 коп. –3% річних; 399 грн. 06 коп. –збитків від інфляції; 293 грн. 31 коп. держмита та 221 грн. 01 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя