Рішення № 102068960, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

справа №380/1581/21

провадження № П/380/1615/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2018 № 0130031311, № 0130061311, № 00130041311.

Ухвалою від 10.02.2021 суддя прийняла позовну заяву та відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Суд у зв`язку з реорганізацією відповідача уточнив назву відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090).

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 11.08.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 11.08.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 29.03.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0130031313, яким встановлено порушення пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 та абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування» на загальну суму 220353 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 176282,4 грн, за штрафними санкціями 44070,6 грн; № 0130061311, яким встановлено порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 та абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 18362 грн 75 коп, в т.ч. за податковим зобов`язанням 14690,2 грн, за штрафними санкціями 3672,55 грн; № 0130041311, яким встановлено порушення гл. 2, п.п. 49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України і застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування».

Вказує, що відповідач провів неправомірну документальну позапланову невиїзну перевірку. Звертає увагу, що відповідач не пересвідчився до початку проведення перевірки чи вручено платнику податків - позивачу в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Таким чином, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, не можуть вважатись законними. Звертає увагу, що про факт прощення боргу позивачу відомо не було, і якщо б таке мало місце, то це прощення за фінансовим кредитом в іноземній валюті відбулось після 1 січня 2015 року, а відтак не становить додаткове благо. Також вказує, що через неповідомлення позивача кредитором про прощення (анулювання) боргу в спосіб, визначений абзацом «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів - додаткового блага, зобов`язаний кредитор. Відтак у позивача відсутній обов`язок самостійної сплати податку з таких доходів та відображення їх у річній податковій декларації.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 10.03.2021 (вх. № 15264), у якому зазначає, що в ході перевірки встановлено, що 25.03.2008 позивачем з ВАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір № 26/1700/513, згідно з яким ОСОБА_1 Банком надано кредит у сумі 64000,00 доларів США. На запит ГУ ДФС у Львівській області, ПАТ «ВТБ Банк» листом від 06.07.2017 № 5962/1-2 підтвердило інформацію щодо виплаченого доходу ОСОБА_1 . Позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи не подав, доходи у вигляді додаткового блага не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага не сплатив. Також зазначає, що фізичній особі ОСОБА_1 було надіслано наказ № 195 від 16.01.2018 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення № 33 від 16.01.2018 про дату початку та місце проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією конверту та рекомендованого повідомлення про вручення (№ 7900051603539), які повернулися за закінченням встановленого терміну зберігання. Стверджує, що акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.02.2018 року №329/13-01/13-11 (№7900052325052) та податкові повідомлення-рішення від 29.03.2018 р. №0130031313, №0130061311, № 0130041311 (№7900052325052) надіслані за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчать копії конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення, які повернулися за закінченням встановленого терміну зберігання. Також вважає, що зміна валюти зобов`язання не відбувалась, тому до вказаних правовідносин не може застосовуватись положення п. 8 підрозд. 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 11.06.2021 (вх. № 42149), у якому зазначає, що згідно з поштовим штемпелем копії конверту рекомендованого листа № 7900051603539, долученої до відзиву на позовну заяву, рекомендований лист відправлено 17.01.2018 Вказаний лист повернувся до відправника з причин «закінчення терміну зберігання». Посилаючись на невиразність поштового штемпеля на конверті, з врахуванням п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 70, вважає, що рекомендований лист №7900051603539 не міг бути отриманий відправником - Головним управлінням ДФС у Львівській області до 26.01.2018 (дня почату проведення перевірки), відповідно і до 09.02.2018 (дати складення акту перевірки №329/13-01/13-11). Вважає, що так як акт перевірки датований 09.02.2018, а податкові повідомлення-рішення - 29.03.2018, то обставина про надсилання податкових повідомлень-рішень від 29.03.2018 №0130031313, №0130061311, № 0130041311 рекомендованим листом №7900052325052, про що стверджує відповідач, не відповідає дійсності.

Представник відповідача подав додаткові пояснення від 16.07.2021 (вх. № 51192).

У судовому засіданні 08.12.2021 суд заслухав позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Головне управління ДФС у Львівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2018 №329/13-01/13-11.

Перевіркою встановлені порушення:

- абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 176282,40 грн;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2016 р.;

- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2016 рік на загальну суму 14690,2 грн».

На підставі акту перевірки сформовані податкові повідомлення-рішення:

- від 29.03.2018 № 0130031313 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування» на загальну суму 220353 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 176282,4 грн, за штрафними санкціями 44070,6 грн;

- від 29.03.2018 № 0130061311 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 18362 грн 75 коп, в т.ч. за податковим зобов`язанням 14690,2 грн, за штрафними санкціями 3672,55 грн;

- від 29.03.2018 №0130041311 про застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 татті164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Згідно з п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Також згідно з ст.75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

Згідно з п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Статтею 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; інформація щодо виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відображається у національній валюті України у розрізі податків та зборів, єдиного внеску з розбивкою за роками та податковими (звітними) періодами у межах періоду, що перевіряється. В акті документальної перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; відображається кількість складених примірників акта (довідки) документальної перевірки та відмітка про вручення (надсилання) одного примірника платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до матеріалів справи 25.03.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 26/1700/513.

Пунктом 8 підрозділ 1 розділу XX «Перехідних положень» ПК України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Суд зазначає, що норми пункту 8 підрозділ 1 розділу XX «Перехідних положень» ПК України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню.

Проте судом не було встановлено, а матеріали справи не містять будь-яких доказів зміни умов договору про надання кредиту від 25.03.2008 № 26/1700/513 щодо валюти зобов`язання, а тому пункт 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Суд встановим, що згідно з довідкою № 234/1700-2 від 02.09.2016 позивача було повідомлено, що станом на 02.09.2016 заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.03.2008 № 26/1700/513 повністю погашена.

Згідно з витягом з листа від 06.07.2017 вих. № 5962/1-2 публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» у відповідь на запит Державної фіскальної служби ГУ ДФС у Львівській області від 29.06.2017 №7924/10/13-01-13-05-16 щодо виплаченого доходу в 2016 році Банк здійснював операції анулювання (прощення) боргу платникам податку за самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Банк повідомив платників податку - боржників шляхом надання повідомлення про анулювання (прощеного) боргу боржникам під особистий підпис та включив цю суму боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду (в тому числі, окремо: сума заборгованості по основному боргу (ознака доходу - 126)), та сума процентів (ознака доходу - 127), у якому такий борг було анульовано (прощено)) наступним фізичним особам. Судом встановлено, що серед вказаних банком осіб зазначено ОСОБА_1 , щодо якого зазначено прощену (анульовану) суму основного боргу в розмірі 979346,64 за звітний період - 3 кв. 2016 (повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 №229/1700-2).

У повідомленні Банк зазначив, що згідно з абзацом "д" пп. 164.2.17 Податкового кодексу України сума боргу платника податку, анульованого кредитором по його самостійному рішенню, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Також суд встановив, що до листа від 06.07.2017 вих. № 5962/1-2 публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» банком долучено копію повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 №229/1700-2, згідно з написом на якому, ОСОБА_1 отримав останнє 31.08.2016.

Також, суд звертає увагу на положення ч. 6 ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач особисто поставив під сумнів відповідність копії повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 № 229/1700-2 оригіналу, а тому ствердив, що зазначений підпис, прізвище, скорочене ім`я та по батькові позивача, що зазначено в нечіткій копії вказаного повідомлення, не виконувались позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду пояснень сторонами у справі повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 №229/1700-2 не може вважатись достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи. Сторонами у справі суду не надано оригіналу повідомлення про анулювання боргу від 31.08.2016 №229/1700-2, відповідно таке повідомлення, як доказ повідомлення позивача кредитором про прощення (анулювання) боргу, судом не береться до уваги.

Судом встановлено, що інших доказів, які б підтверджували повідомлення позивача кредитором про прощення (анульованого) боргу в спосіб, визначений абзацом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до отриманих відповідачем відомостей бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, про що зазначено в акті перевірки від 09.02.2018 №329/13-01/13-11, встановлено, що ПАТ «ВТБ Банк» в ІІІ кварталі 2016 року відобразив в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) фізичну особу - платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ознакою доходу « 126» щодо нарахованого та виплаченого доходу на загальну суму 979346,64 грн.

Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 № 26/1700/513 є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення в позивача обов`язків податкового агента щодо доходів, отриманих платником податку як додаткового блага.

Щодо твердження позивача про неправомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то судом встановлено, що фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення (повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було направлено позивачу засобами поштового зв`язку 17.01.2018, поштове відправлення з відміткою «по закінченню терміну зберігання» повернулося до контролюючого органу лише 28.01.2018, а перевірку розпочато 26.01.2018), що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень.

Таким чином суд доходить обґрунтованого висновку, що відповідачем не дотримано порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд вважає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Також суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд дійшов висновку, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень - рішень за її результатами. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 820/6323/17 (провадження № К/9901/66491/18), від 01.10.2019 у справі № 640/21350/18 (провадження №К/9901/16490/19),№804/4147/13а від 21.06.2019, у справі №280/708/19 (провадження № К/9901/32338/20) від 14.12.2021, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

У цьому аспекті варто зазначити, що аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок, Верховний Суд у справі №160/2116/19 (рішення від 12.08.2020) зазначив, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки. Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків.

З урахуванням наведеного обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 320/2460/19 (провадження №К/9901/5802/20),

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржені податкові повідомлення - рішення було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин та у спосіб, визначений законом. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, допустив невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2018 № 0130031311, № 0130061311, № 0130041311, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ ВП 43968090) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.03.2018 № 0130031311, від 29.03.2018 № 0130061311, від 29.03.2018 № 0130041311.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 2388,90 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.12.2021.

Суддя Кедик М.В.