Рішення № 102068753, 21.12.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/1405/20

провадження № 2-кас/340/21/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 30, ЄДРПОУ 08220847) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/1405/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з дня звільнення по день остаточного розрахунку, виходячи з грошового забезпечення за 2 повних місяці перед звільненням.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 року, адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9642,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, зокрема, наступне:

«Судами першої та апеляційної інстанцій цій справі встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачена сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки в сумі 9519,65 грн.

Сума середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткові відпустки по день фактичного розрахунку (дата прийняття судового рішення) складає: 970 х 368,18 грн = 357134,60 грн, де 970 - кількість днів затримки, 368,18 грн -середньоденне грошове забезпечення.

В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.

Отже, Верховний Суд уважає, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, судам попередньої інстанцій слід дослідити та з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.».

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2021р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою зобов`язано відповідача в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду довідку про загальний розмір виплат здійснених позивачеві при звільненні, їх вид та розмір середньоденного грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що він проходив військову службу та наказом начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) №181 від 31.08.2017 року його було виключено зі списків особового складу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку та всіх видів забезпечення. Зазначав, що під час його звільнення, відповідачем не було вчасно проведено повний розрахунок з усіх видів його забезпечення, а саме не виплачена компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, чим було порушено його права, передбачені Конституцією України, трудовим законодавством та законодавством України у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Вказував, що факт не розрахунку відповідача з ним за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій підтверджено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі №340/3022/19, яке суду набрало законної сили 17.03.2020. Посилався на те, що 28.04.2020 на виконання зазначеного рішення суду від 13.02.2020 по справі №340/3022/19, Миколаївським зональним відділом Військової служби правопорядку, на його розрахунковий рахунок було перераховано грошові кошти у розмірі 9519,65 грн. у якості грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, чим проведено зі мною остаточний розрахунок при звільнені. На його переконання, проведення відповідачем остаточного розрахунку з ним було здійснено з затримкою, що є підставою для його звернення з позовною заявою до суду про стягнення з Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тобто затриманні розрахунку при звільненні.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, можливо застосувати норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військової служби. Зазначав, що на його переконання, незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Вказував, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗПП України відсутні. Саме такий правовий висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №825/742/16. Зазначав, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з Миколаївською зонального відділу середньою заробітку за час затримки розрахунку, в розумінні ст.117 КЗпП України, є безпідставним, оскільки вказані норми не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі №340/3022/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2017 року. Зобов`язано Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2017 року (а.с.14-16). Судове рішення набрало законної сили 17.03.2020.

На виконання вищевказаного судового рішення, відповідачем нарахована та 28.04.2020 виплачена позивачу на картковий рахунок грошова компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2017 року в розмірі 9519,65 грн., про що свідчить копія виписки з його розрахункового рахунку, виданої АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.39).

Таким чином, у позивача виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України за період з 01.09.2017 по 27.04.2020, що складає 970 календарних днів.

Враховуючи зміст довідки Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 19.05.2020 №2248, відповідно до якої середньомісячне грошове забезпечення позивача за 2017 рік становило 11413,60 грн., середньоденна сума грошового забезпечення на день звільнення останнього становить 368,18 грн. (11413,60/31) (а.с.57).

Отже, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.09.2017 по 27.04.2020 становить 357134,60 грн. (368,18 х 970).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Даний спір виник між сторонами у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням позивачеві сум належних йому при звільненні з військової служби, розмір яких та необхідність виплати встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 р. у справі №806/889/17.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи затримка розрахунку при звільненні в частині несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 01.09.2017 по 27.04.2020 склала 970 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.09.2017 по 27.04.2020 становить 357134,60 грн. (368,18 х 970).

Разом з тим суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

При цьому, відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Зважаючи на зміст позовних вимог, позивачем ставиться питання про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що складає 970 днів, в частині грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка визначення рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду № 340/3022/19 від 13.02.2020р.

В даному випадку відповідно до довідки відповідача від 01.12.2021р. №550 (а.с.226) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 31226,34 грн. (6259,09 + 24967,25), а з урахуванням грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка визначення рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду № 340/3022/19 від 13.02.2020р., загальна сума виплат при звільненні мала складати: 31226,34 + 9519,65 = 40745,99 грн.

Грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка визначення рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду № 340/3022/19 від 13.02.2020р. складає 23,36% (9519,65 х 100 / 40745,99) від загальної суми виплат, які мали бути виплачені при звільненні.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 83426,64грн. (23,36% від 357134,60 грн.).

Аналогічний підхід до визначення сум належних до виплати за несвоєчасний розрахунок при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020р. у справі №480/3105/19.

Судові витрати сторонами не понесено.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 257-263, 293, 295-297, 325 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (54001, вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 08220847) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 83426,64грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник