Рішення № 102068202, 15.12.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3998/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів 1,2,3 - Андращук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення середнього заробітку за час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 грудня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якій просить: стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 18 червня 2020 року по 03 серпня 2021 року в розмірі 258337,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року позивача поновлено на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 11 січня 2020 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2020 року по 17.06.2020 року в розмірі 98937, 72 грн. Однак, лише 04 серпня 2021 року державним секретарем Міністерства юстиції України винесено наказ № 1842/к про поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 11 січня 2020 року. Позивач зазначає, що оскільки рішення суду від 17.06.2020 року про поновлення позивача на посаді виконане шляхом прийняття наказу лише 04.08.2021 року, то період з 18.06.2020 року по 03.08.2021 року є часом затримки в поновленні позивача на посаді, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 18.06.2020 року по 03.08.2021 року.

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яким позивача поновлено на роботі. Відтак, з 09.09.2020 року набрало законної сили рішення у справі № 260/261/20, яким позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому в період до 26.05.2021 року Міністерство юстиції не могло поновити позивача на його попередній посаді. Тільки 26 травня 2021 року Верховним Судом скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з чим Міністерством юстиції винесено наказ від 04 серпня 2021 року № 1842/к про поновлення позивача на посаді.

Відповідач 2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що розрахунки середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, зроблені позивачем є необґрунтованими та суперечать вимогам законодавства.

Відповідач 3 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не володіє та не володіло повноваженнями щодо поновлення на посаді та звільнення з посади позивача на виконання рішення суду в справі № 260/261/20.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Представник відповідача -2 надав суду заперечення, в яких зазначив, що відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності , вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. Відтак, розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що здійснений позивачем є необґрунтованим.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачів 1,2,3 проти позову заперечила, з мотивів наведених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі № 260/261/20 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиція України, Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): 1) Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к "Про звільнення"; 2) Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03 січня 2020 року № 20/к "Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к"; 3) Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27 січня 2020 року № 395/к "Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3974/к"; 4) Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 11 січня 2020 року; 5) Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2020 року по 17 червня 2020 року, в розмірі 98937,72 грн. (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят дві копійки) із вирахуванням податків та обов`язкових платежів; 6) Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч двісті гривень) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області; 7) Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 19237,89 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять сім гривень вісімдесят дев`ять копійок) підлягає до негайного виконання; 8) В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 260/261/20 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у цій частині у задоволенні його позову відмовити повністю. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року та залишено в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року.

Наказом Міністерства юстиції України від 04 серпня 2021 року № 1482/к "Про поновлення" поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 11 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а враховуючи незаконне звільнення позивача, його поновлення на роботі, він має право на отримання середнього заробітку за період, на який його було позбавлено можливості працювати та отримувати заробітну плату за свою роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 2 ст. 370 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Суд зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року № 640/19103/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже встановлено судом, позивача рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі № 260/261/20 поновлено на посаді заступника начальника Управління -начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

В той же час, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі позивач був поновлена на посаді наказом Міністерства юстиції від 04 серпня 2021 року № 1482/к.

Таким чином, період з 18 червня 2020 року (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 03 серпня 2021 року включно (день, що передував дню видання наказу про поновлення на посаді) є періодом за який позивачу необхідно виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

У відповідності до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, середня заробітна плата для цілей, передбачених статтею 236 КЗпП України, повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи.

Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд враховує середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , встановлений у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 у справі № 260/261/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 916,09 грн. Період затримки виконання рішення за період з 18 червня 2020 року по 03 серпня 2021 року становить 282 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 258337,38 грн. (916,09 грн. х 282 роб. дні).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Суд зазначає, що солідарне зобов`язання врегульоване Цивільним кодексом України. Так, відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

В той же час, солідарний обов`язок стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не визначений законом.

В той же час, відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області перебуває у стані припинення.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та наказом Міністерства юстиції України від 04 серпня 2021 року № 1482/к поновлений на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення підлягає стягненню з Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/140/2951/21 від 19 серпня 2020 року.

Щодо посилань відповідачів на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», який визначає, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, є безпідставними, оскільки викладені в ньому роз`яснення зроблені з урахуванням вимог частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року №3248-IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 року № 818/149/17, від 30.03.2021 року у справі № 826/7251/21, від 23 червня 2021 року 826/17490/14.

З приводу посилань відповідачів на рішення в справі № 813/1017/16, які залишені в силі постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року, то суд зазначає, що в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 06 червня 2018 року у справі № 813/1017/16 Верховний Суд зазначає, що стаття 236 КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Також Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 18 червня 2020 року по 03 серпня 2021 року у розмірі 258337,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявленого у прохальній частині позовної заяви клопотання про зобов`язання відповідачів подати звіти про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.

У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Зазначивши у прохальній частині позовної заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде не виконане, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дане клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 34888449), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 43316386) про стягнення середнього заробітку за час затримки - задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 34888449) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 18 червня 2020 року по 03 серпня 2021 року у розмірі 258337,38 грн. (двісті п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять сім гривень тридцять вісім копійок).

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька