Рішення № 102067423, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/648/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що спірним рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області йому було протиправно відмовлено у призначенні пенсії через не зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу. На переконання позивача, у його трудовій книжці належним чином засвідчено, що у спірні періоди ОСОБА_1 працював на посадах, що визначені Списком № 1 та Списком № 2, а тому їх не зарахування відповідачем є протиправним.

З огляду на вищевказане позивач просить суд:

· визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2235 від 07.11.2020 про відмову в призначенні пенсії;

· зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди:

з 19.10.1981 по 30.10.1983 навчання в професійно-технічному училищі № 13 м. Кизляр ДАССР;

періоди роботи:

з 22.11.1985 по 01.07.1988 на підприємстві «Селидівський машинобудівельний завод»;

з 20.09.1993 по 20.09.1994 на підприємстві ПП «Кроха»;

з 01.08.2019 по 30.09.2020 на підприємстві КП «Компанія «Вода Донбасу»;

до пільгового стажу за Списком № 2 зарахувати періоди:

з 15.12.1989 по 21.11.1990 на підприємстві «Селидівське ШБУ»;

з 12.01.1996 по 12.03.1996 на підприємстві Селидівське ВУ «Водопровідно-каналізаційне господарство»;

з 27.05.1996 по 22.10.2001 на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля»;

з 15.07.1980 по 30.08.1980 на підприємстві СМУ-9 ДУС;

з 20.08.1981 по 16.10.1981 на підприємстві ВО «Куйбишевфосфор»;

з 24.11.1983 по 10.11.1984 на підприємстві птахосовхоз «Октябрьский»;

з 19.11.1984 по 15.11.1985 на підприємстві Кизлярський електромеханічний завод імені 60 років СРСР;

з 03.07.1989 по 14.09.1989 на підприємстві Селидовське АТП 21465;

з 28.09.1989 по 05.12.1989 на підприємстві Автобаза п/о «Селидіввугілля»;

з 02.01.1991 по 30.11.1992 на підприємстві Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства;

з 01.04.2008 по 17.01.2009 у ФОП ОСОБА_2 ;

з 01.08.2010 по 21.09.2010 у ФОП ОСОБА_3 ;

з 01.10.2010 по 30.07.2012 у ФОП ОСОБА_4 ;

з 19.10.1981 року по 31.10.1983 період проходження строкової військової служби;

з 12.01.2014 по 21.06.2017, з 01.11.2018 по 31.07.2019 на підприємстві Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу»»;

до пільгового стажу зарахувати періоди роботи за Списком №1:

з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993, з 28.06.1993 по 08.09.1993 на підприємстві ШПУ треста «Селидіввугілля»;

з 01.01.1989 по 13.01.1989 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»;

з 07.12.1992 по 31.01.1993, з 17.02.1993 по 19.04.1993, з 10.06.1993 по 27.06.1993 на підприємстві ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля»;

· зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2020 про призначення пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого представник Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначає, що позивач звернувся 05.11.2020 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На дату звернення страховий стаж позивача складав 23 роки 10 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 01 рік 02 місяці 19 днів. Разом з тим, спірним рішенням позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу. Крім того, вказаним рішенням не було зараховано до страхового стажу позивача період навчання в ПТУ № 13 м. Кизляр ДАССР, так як відсутній рік видачі атестату та відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

До страхового стажу також не враховано періоди:

- з 22.11.1985 по 01.07.1988 та з 20.09.1993 по 20.09.1994, так як в записах про звільнення відсутні дати, номери наказів та додаткові уточнюючі підтвердні документи;

- з 01.11.2001 по 12.11.2004, оскільки індивідуальні відомості про застраховану особу та сплату внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування, згідно даних довідки ОК - 5, відсутні по даному підприємстві.

До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано наступні періоди:

- з 15.12.1989 по 21.11.1990, оскільки в постанові Ради Міністрів від 22.08.1956 № 1173 професія електрозварника в розділі 1 підрозділу 1 не передбачена;

- з 12.01.1996 по 12.03.1996, оскільки в довідці, що підтверджує пільговий стаж роботи, невірно вказано постанову Кабінету Міністрів України, в період дії якої працівник працював на пільговій роботі та відсутня атестація робочих місць;

- з 27.05.1996 по 22.10.2001, так як в пільговій довідці невірно вказано професію, за якою заявник працював.

До пільгового стажу за списком № 1 не зараховано наступні періоди:

- з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993, з 28.06.1993 по 08.09.1993, так як відсутня атестація робочих місць;

- 01.08.2019 по 30.09.2020, оскільки відсутні відомості про сплату внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування, згідно даних довідки ОК - 5.

На переконання відповідача, пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, адже відсутність певних документів унеможливлює зарахування певних періодів роботи до його страхового та пільгового стажів. З огляду на вказане, представник управління просить суд відмовити у задоволенні позову.

20 січня 2021 року суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/648/21-а. Розгляд адміністративної справи № 200/648/21-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 03.03.2021 суд зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду за наслідком розгляду зразкової справи № 360/3611/20.

Проте, 02.12.2021 суд поновив провадження та замінив відповідача у даній справі, а саме Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про що виніс відповідну ухвалу.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.15-16).

Відповідно до атестату № 1358 позивач у період з 01.09.1978 по 07.07.1980 навчався у професійно-технічному училищі м. Кизляра ДАССР за спеціальністю «газоелектрозварювальник» (а.с.31).

Судом встановлено, що у період з 19.10.1981 по 30.10.1983 позивач проходив службу в лавах Радянської армії, про що свідчать копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 16.10.1981 (а.с. 29-30).

Копіями трудової книжки серії НОМЕР_4 від 30.08.1980, а також дублікату трудової книжки серії НОМЕР_5 від 22.08.2005 встановлено, що у періоди з 15.07.1980 по 30.08.1980, з 20.08.1981 по 16.10.1981, з 24.11.1983 по 10.11.1984, з 19.11.1984 по 15.11.1985, з 22.11.1985 по 01.07.1988, з 22.07.1988 по 02.06.1989, з 03.07.1989 по 14.09.1989, з 28.09.1989 по 05.12.1989, з 15.12.1989 по 21.11.1990, з 10.12.1990 по 30.11.1992, з 07.12.1992 по 08.09.1993, з 20.09.1993 по 20.09.1994, з 12.01.1996 по 12.03.1996, з 27.05.1996 по 22.10.2001, з 01.11.2001 по 12.11.2004, з 01.04.2008 по 14.01.2009, з 01.10.2010 по 03.07.2012 позивач працював на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.20-28).

05.11.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (а.с.64).

Проте, рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії через те, що його страховий стаж склав 23 роки 10 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 01 рік 02 місяці 19 днів.

Крім того, вказаним рішенням не було зараховано до страхового стажу позивача період навчання в ПТУ № 13 м. Кизляр ДАССР, так як відсутній рік видачі атестату та відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

До страхового стажу ОСОБА_1 також не враховано періоди:

- з 22.11.1985 по 01.07.1988 та з 20.09.1993 по 20.09.1994, так як в записах про звільнення відсутні дати, номери наказів та додаткові уточнюючі підтвердні документи;

- з 01.11.2001 по 12.11.2004, оскільки індивідуальні відомості про застраховану особу та сплату внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування, згідно даних довідки ОК - 5, відсутні по даному підприємству.

До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано наступні періоди:

- з 15.12.1989 по 21.11.1990, оскільки в постанові Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 професія електрозварника переліком професій за Списком № 2 в розділі 1 підрозділу 1 не передбачена;

- з 12.01.1996 по 12.03.1996, оскільки в довідці, що підтверджує пільговий стаж роботи, невірно вказано постанову Кабінету Міністрів України, в період дії якої заявник працював на пільговій роботі та відсутня атестація робочих місць;

- з 27.05.1996 по 22.10.2001, так як в пільговій довідці невірно вказано професію, за якою заявник працював.

До пільгового стажу за списком № 1 не зараховано наступні періоди:

- з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993, з 28.06.1993 по 08.09.1993, так як відсутня атестація робочих місць;

- 01.08.2019 по 30.09.2020, оскільки відсутні відомості про сплату внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування, згідно даних довідки ОК - 5 (а.с.65-68).

Крім того, листом від 18.12.2020 представник Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомив позивача про те, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 15.07.1980 по 30.08.1980, з 20.08.1981 по 16.10.1981, з 24.11.1983 по 10.11.1984, з 19.11.1984 по 15.11.1985, з 03.07.1989 по 14.09.1989, з 28.09.1989 по 05.12.1989, з 02.01.1991 по 30.11.1992 через те, що посади газоелектрозварника та електрозварника не передбачені відповідним Списком № 2. Період з 01.01.1989 по 13.01.1989 не враховано через те, що у вказаний період позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Періоди з 07.12.1992 по 08.09.1993 зараховано відповідно до фактично відпрацьований час в підземних умовах. Період з 01.04.2008 по 17.01.2009, з 01.08.2010 по 21.09.2010 та з 01.10.2010 по 30.07.2012 не зараховано до пільгового стажу через відсутність необхідних уточнюючих довідок. Крім того, період проходження військові служби не зараховано на пільгових умовах, адже вказаному періоду не перебувала робота, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах (а.с.48-49).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу, суд зазначає, що 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційного Суду України визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років за наявності стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині тривалості страхового стажу, необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також в частині віку.

Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України ).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.

З огляду на зазначене, під час повторного перегляду заяви позивача про призначення пенсії відповідач має виходити з положень ст.ст. 12, 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020.

Щодо зарахування певних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що періоди з 22.11.1985 по 01.07.1988, а також з 20.09.1993 по 20.09.1994 не враховано до страхового та пільгового стажів, так як в записах про звільнення відсутні дати, номери наказів та додаткові уточнюючі підтвердні документи.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162 по праці і соціальним питанням заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Пунктом 2.14 Інструкції № 162 передбачено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

29.07.1993 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58.

Так, відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрований в Мінюсті 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція про ведення трудових книжок), питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Згідно з п. 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.2 зазначеної Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу роботу та звільнення.

Згідно з п. 2.15 Інструкції якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перенайменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

З аналізу вищезазначених положень ведення трудової книжки встановлено, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Суд не вбачає необхідності підтвердження наявного трудового стажу поданням додаткових доказів, оскільки надані позивачем трудові книжки містять усі необхідні записи.

Крім того, відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Вочевидь зрозумілим є те, що ненадання довідок або відомостей про підтвердження свого стажу роботи, окрім трудової книжки, не залежить від волі позивача.

В даному випадку, неможливість подання документів і, як наслідок, не підтвердження додатковими документами стажу позивача призводить до порушення принципу рівності особи перед законом.

Відтак, пенсійним органом протиправно не зараховано до стажу роботи позивача періоди роботи згідно трудової книжки позивача.

Суд зауважує, що у вказані періоди позивач працював на посадах електрогазозварювальника та електрозварювальника. У період з 22.11.1985 по 01.07.1988 чинним був Список № 2, затверджений Постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Згідно з постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а також постановою від 11.03.1994 № 162, вказані посади віднесені до пільгових, а тому мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Крім того, суд зазначає, що періоди роботи позивача з 15.12.1989 по 21.11.1990, з 15.07.1980 по 30.08.1980, з 20.08.1981 по 16.10.1981, з 24.11.1983 по 10.11.1984, з 19.11.1984 по 15.11.1985, з 03.07.1989 по 14.09.1989, з 28.09.1989 по 05.12.1989, з 02.01.1991 по 30.11.1992 не зараховані до пільгового стажу позивача через те, що посади, які обіймав позивач, - електрозварник та газоелектрозварника, не віднесені до пільгових.

Згідно із розділом XXXII Списку № 2, затвердженого постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинний у період роботи позивача, відсутня професія "газоелектрозварника". Проте, у вищевказаній постанові в розділі ХХХІІ "Загальні професії" віднесені посади "електрозварників та їх підручних" і "газозварників та їх підручних".

Отже, вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Щодо відмови у зарахуванні періодів роботи з 12.01.1996 по 12.03.1996, з 27.05.1996 по 22.10.2021, а також з 01.04.2008 по 17.01.2009 , з 01.08.2010 по 21.09.2010 та з 01.10.2010 по 30.07.2012 через неточності в уточнюючих довідках, або їх відсутності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на відповідних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що у спірні періоди він працював на посадах, що передбачені Списком № 2.

Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи.

Разом з тим, суд зазначає, що саме у період з 01.10.2010 по 03.07.2012 позивач працював на пільгових посадах, а не по 30.07.2012, як помилково зазначив ОСОБА_5 , а тому саме відповідно записів у трудовій книжці має бути зарахований певний період.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів з 12.01.2014 по 21.06.2017 та з 01.11.2018 по 31.07.2019, у які ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря по каналізації на підприємстві Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу»», суд зазначає, що відповідно до приписів постанов Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 та від 24 червня 2016 року № 461, вказані посади не визначені як пільгові, а тому у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу позивача слід відмовити.

Щодо зарахування періодів з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993 та з 28.06.1993 по 08.09.1993 до пільгового стажу позивача за Списком № 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з даними трудової книжки позивача останній працював на посадах, що носять пільговий характер.

Водночас, суд зазначає, що законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Отже, посилання відповідача на не надання позивачем доказів щодо проведення атестації на підприємствах, суд вважає помилковими, а тому вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №т713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

З огляду на викладене, за заявленими в цій частині підставами позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати, а саме з 01.01.1989 по 13.01.1989, адже період перебування у такій відпустці становив менше одного місяця.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 07.12.1992 по 31.01.1993, з 17.02.1993 по 19.04.1993 та з 10.06.1993 по 27.06.1993 через відсутність відомостей про підземні спуски, суд зазначає, що довідками від 16.10.2018 № 25/1143 та від 23.10.208 № 04-22/2969 підтверджено, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день та здійснював спуски в шахту, а отже вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу.

Крім того, суд повторює, що основним документом, який підтверджує право позивача на зарахування періодів роботи до пільгового стажу є трудова книжка ОСОБА_5 , у якій належним чином засвідчено факт роботи позивача.

Щодо відмови пенсійного органу у зарахуванні до пільгового та страхового стажу позивача періоду з 01.08.2019 по 30.09.2020 через несплату соціальних внесків, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску за період з 01.08.2019 по 30.09.2020 не може слугувати підставою для не зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.

Крім того, довідкою від 14.12.2020 № 27-08-1118 підтверджено, що у спірний період роботодавцем був сплачений єдиний внесок (а.с.47).

Проте, відповідно до приписів чинного законодавства, посада слюсар аварійно-відновлюваних робіт по каналізації не передбачена Списком № 2, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного стажу до пільгового.

Щодо зарахування до пільгового та страхового стажів позивача періоду навчання з 19.10.1981 по 30.10.1983, суд не вбачає підстав для такого зарахування, адже у вказаний період позивач проходив службу в лавах Радянської армії.

Водночас, щодо зарахування до пільгового стажу періоди служби в лавах Радянської армії з 19.10.1981 по 31.10.1983, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 19.10.1981 по 30.10.1983 позивач проходив службу в лавах Радянської армії, про що свідчать копії військового квитка серії НОМЕР_3 . При цьому, до служби позивач виконував роботу, яка відноситься до Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Відповідно до п.п. в абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до п.п. к п. 109 постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Тобто п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Таким чином, оскільки позивач до проходження військової служби працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до його спеціального стажу, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути зарахований період проходження військової служби.

Враховуючи той факт, що рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2235 від 07.11.2020 про відмову у призначенні пенсії позивачу ґрунтується саме на невірному визначенні страхового та пільгового стажів позивача, суд вважає його таким, що є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на той факт, що наразі в органах пенсійного фонду відбулась реорганізація, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як правонаступника Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.11.2020 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботу з 01.08.2019 по 30.09.2020, до страхового та пільгового стажів періоди з 22.11.1985 по 01.07.1988 та з 20.09.1993 по 20.09.1994, а також до пільгового стажу з 15.12.1989 по 21.11.1990, з 15.07.1980 по 30.08.1980, з 20.08.1981 по 16.10.1981, з 24.11.1983 по 10.11.1984, з 19.11.1984 по 15.11.1985, з 03.07.1989 по 14.09.1989, з 28.09.1989 по 05.12.1989, з 02.01.1991 по 30.11.1992, з 12.01.1996 по 12.03.1996, з 27.05.1996 по 22.10.2001, а також з 01.04.2008 по 17.01.2009 , з 01.08.2010 по 21.09.2010 та з 01.10.2010 по 03.07.2012, періоду служби в лавах Радянської армії з 19.10.1981 по 30.10.1983, з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993 та з 28.06.1993 по 08.09.1993, з 01.01.1989 по 13.01.1989, з 07.12.1992 по 31.01.1993, з 17.02.1993 по 19.04.1993 та з 10.06.1993 по 27.06.1993.

Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 13.01.2021 (а.с.12).

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов ОСОБА_5 задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору у розмірі 800, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 2235 від 07.11.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2235 від 07.11.2020 «про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.11.2020 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботу з 01.08.2019 по 30.09.2020, до страхового та пільгового стажів періоди з 22.11.1985 по 01.07.1988 та з 20.09.1993 по 20.09.1994, а також до пільгового стажу з 15.12.1989 по 21.11.1990, з 15.07.1980 по 30.08.1980, з 20.08.1981 по 16.10.1981, з 24.11.1983 по 10.11.1984, з 19.11.1984 по 15.11.1985, з 03.07.1989 по 14.09.1989, з 28.09.1989 по 05.12.1989, з 02.01.1991 по 30.11.1992, з 12.01.1996 по 12.03.1996, з 27.05.1996 по 22.10.2001, а також з 01.04.2008 по 17.01.2009 , з 01.08.2010 по 21.09.2010 та з 01.10.2010 по 03.07.2012, періоду служби в лавах Радянської армії з 19.10.1981 по 30.10.1983, з 01.02.1993 по 16.02.1993, з 20.04.1993 по 09.06.1993 та з 28.06.1993 по 08.09.1993, з 01.01.1989 по 13.01.1989, з 07.12.1992 по 31.01.1993, з 17.02.1993 по 19.04.1993 та з 10.06.1993 по 27.06.1993.

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800, 00 грн. (вісімсот гривень).

Повний текст рішення складено 20.12.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб