Рішення № 102067397, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/11260/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення від 03.06.2019, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 03.06.2019, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем протиправно винесено рішення від 03.06.2019, відповідно до якого до пільгового стажу останнього не зараховано певні періоди роботи. Так, на переконання позивача, при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ним була подана належним чином оформлена трудова книжка, а тому вимоги пенсійного органу надати уточнюючі довідки є протиправними.

Крім того, при розгляді документів позивача, які були надані разом із заявою про призначення пенсії, Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не було враховано довідки № 07/197 від 19.06.2008 та № 1686 від 02.06.2008 про заробітну плату позивача. ОСОБА_1 зауважує, що вказані довідки видані на підставі особових (лицьових) рахунків, що повністю відповідає п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з його заробітної плати утримані та перераховані внески до Пенсійного фонду, а тому відмова у їх прийнятті є протиправною.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 03 червня 2019 року;

визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 при призначені пенсії періодів роботи:

з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року,

з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року,

з 01 травня 1997 року по 30 червня 1997 року,

з 01 вересня 1997 року по 30 вересня 1997 року,

з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року,

з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1999 року,

з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року,

з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року на посаді «електромонтера по ремонту та обслуговування електрообладнання» в крупносортному (прокатному) цеху Костянтинівського металургійного заводу ім. Фрунзе, а також

з 10 листопада 1999 року по 31 липня 2000 року на посаді «електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання» в крупносортному (прокатному) цеху Костянтинівського металургійного заводу ім. Фрунзе та

з 01 листопада 2000 року по 31 жовтня 2002 року на посаді «електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання» в ВАТ «Костянтинівський чавуноливарний завод»;

зобов`язати відповідача зарахувати при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах вищевказані періоди роботи, а також зарахувати заробітну плату, вказану в довідках про заробітну плату № 07/197 від 19.06.2008 та довідки № 1686 від 02.06.2008.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтуванням незгоди з позовними вимогами, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду зі вказаним позовом, адже пенсійні виплати позивач отримує ще з 2019 року. Крім того, при розгляді документів позивача не було зараховано довідку № 07/197 від 19.06.2008 року, адже вона не відповідає формі встановленого зразка. Поряд з цим, довідку № 1686 від 02.06.2008 не враховано через те, що до зазначених сум заробітку застосовано районний коефіцієнт - 1.6. В той час, як пенсійним законодавством передбачено обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних і поправочних коефіцієнтів проводиться за період роботи до 01.01.1992 року в зв`язку з тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 року було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі, чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум.

Як вказує представник відповідача, періоди роботи з 01.05.1997 по 30.06.1997 та з 01.09.1997 по 30.09.1997 в Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе не враховано до пільгового стажу позивача, оскільки у вказаних періодах позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати.

Періоди з 10.11.1999 по 30.07.2000 на ВАТ «Костянтинівський металургійний завод», а також з 01.11.2000 по 31.10.2002 в Костянтинівському чавуноливарному заводі не зараховані через відсутність доказів проведення атестації робочих місць на підприємствах.

Періоди роботи з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1998 року, з 01 червня 1999 року по 31 травня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки у довідках про заробітну плату відсутня інформація про нарахування заробітної плати та страхових внесків.

З огляду на вищевказане, відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою від 06.09.2021 суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою. Визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом та поновив пропущений строк звернення до суду. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 03.06.2019, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/11260/21. Розгляд адміністративної справи № 200/11260/21 визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04 жовтня 2021 року суд виніс ухвалу, якою клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 03.06.2019, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишив без задоволення.

Ухвалою від 01.11.2021 суд розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10-00 год. 24.11.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

На підготовчому засіданні, яке було призначено 24.11.2021, суд виніс ухвалу, якою замінив первинного відповідача у справі № 200/11260/21 – Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Закрив підготовче провадження по адміністративній справі. Призначив судовий розгляд по суті на 11 годину 30 хвилин 20 грудня 2021 року.

На судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.7-8).

Судом з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 09.07.1987 встановлено, що у період з 18.02.1993 по 31.10.2000 та з 01.11.2000 по 31.10.2002 позивач працював на посадах, що віднесені до Списку № 1 (а.с.10-14).

14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії (а.с.61).

ОСОБА_1 з 05.04.2019 є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах, про що свідчить витяг з підсистеми «Призначення та виплата пенсії» (а.с.19).

Разом з тим, судом встановлено, що при розрахунку пільгового стажу позивача пенсійним органом не було враховано деякі періоди, зокрема,:

з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року,

з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року,

з 01 травня 1997 року по 30 червня 1997 року,

з 01 вересня 1997 року по 30 вересня 1997 року,

з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року,

з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1999 року,

з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року,

з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року,

з 10 листопада 1999 року по 31 липня 2000 року,

з 01 листопада 2000 року по 31 жовтня 2002 року (а.с.20-21).

Крім того, рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 червня 2019 року було вирішено не враховувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно п.п. першого частини другої ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

довідку № 05-07-07/173 від 12.03.2019 за період роботи з січня 1994 року по червень 2000 року на «Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе», до надання акту зустрічної перевірки;

довідки про заробітну плату № 07/197 від 19.06.2008 та № 1686 від 02.06.2008.

Вказане рішення в частині не врахування довідки № 07/197 від 19.06.2008 вмотивоване тим, що вказана довідка не відповідає вимогам пп. 3 п. 2.1 та формі встановленого зразка - додаток № 1 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо довідки № 1686 від 02.06.2008 відповідач зазначив, що до зазначених сум заробітку застосовано районний коефіцієнт - 1.6, в той час, як пенсійним законодавством передбачено обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних і поправочних коефіцієнтів проводиться за період роботи до 01.01.1992 в зв`язку з тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі, чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум (а.с.9).

Вважаючи незаконним рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 червня 2019 року, а також не зарахування певних періодів роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу, суд вважає за необхідне дослідити правомірність не зарахування відповідачем певних періодів роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з п. 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Судом встановлено, що у спірні періоди, зокрема з 10.11.1999 по 31.07.2000 та з 01.11.2000 по 31.10.2002, позивач працював на посадах, що визначені Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 1.

Щодо проведення атестації, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 114 Закону № 1058 та пункту а статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з даними трудової книжки позивача останній працював на посадах, що носять пільговий характер.

Водночас, суд зазначає, що законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Отже, посилання відповідача на не надання позивачем доказів щодо проведення атестації на підприємствах, суд вважає помилковими.

З огляду на вищевказане, періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1999 по 31.07.2000 та з 01.11.2000 по 31.10.2002 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Щодо зарахування періодів роботи позивача з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1998 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року, оскільки у довідках про заробітну плату відсутня інформація про нарахування заробітної плати та страхових внесків, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що обов`язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч.6 та 12 ст.20) та обов`язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п.10 ч.1 ст.1, ч.1 ст.4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.

Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)), а також в архівній довідці відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію у належному розмірі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, з розрахунку стажу ОСОБА_2 встановлено, що вищевказані спірні періоди зараховані до страхового стажу позивача, проте не зараховані до пільгового.

Жодного обґрунтуванням не зарахування періодів роботи з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1998 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року, окрім відсутності інформації про нарахування заробітної плати та страхових внесків, відповідачем не надано.

З огляду на вказане, враховуючи той факт, що позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу, а також обов`язок саме роботодавця сплачувати страхові внески, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог визнання в цій частині дій відповідача протиправними та зобов`язання зарахувати вказані періоди до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Щодо не зарахування періодів роботи з 01.05.1997 по 30.06.1997 та з 01.09.1997 по 30.09.1997 з підстав перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне.

З архівної довідки Костянтинівської міської ради від 12.03.2019 № 05-07-07/167 вбачається, що у періоди з 01.05.1997 по 30.06.1997 та з 01.09.1997 по 30.09.1997 позивачу надана відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Суд звертає увагу на те, що у наведеній вище довідці відсутні відомості про час простою та про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю.

З огляду на викладене, за заявленими в цій частині підставами позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати (а саме з 01.05.1997 по 30.06.1997 та з 01.09.1997 по 30.09.1997).

З огляду на вищевказане, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо неврахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 при призначені пенсії періодів роботи з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1998 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року, з 10 листопада 1999 року по 31 липня 2000 року, з 01 листопада 2000 року по 31 жовтня 2002 року, а також зобов`язання зарахувати при призначенні пенсії вказані періоди.

Щодо врахування при розрахунку пенсії довідки № 07/197 від 19.06.2008, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Тобто, врахування заробітної плати (доходу) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року здійснюється на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абз.2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Згідно з абз .1 п.2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Як встановлено судом, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 07/197 від 19.06.2008 року, яка була видана ВАТ «Костянтинівський металургійний завод», відповідає вимогам встановленим Порядком № 22-1, а саме: видана на підставі особових рахунків за 1993-1995 роки, містить печатку підприємства та підписи уповноважених на це осіб (керівника та головного бухгалтера).

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених в довідці про заробітну плату.

Суд зауважує, що дійсно пенсійний орган має право вимагати у підприємств певних відомостей на підтвердження обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату. Водночас, відповідачем не надано ані доказів направлення такого запиту, ані доказів, що свідчать про необґрунтованість спірних довідок.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунок пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а.

Вимоги до форми довідки підприємством дотримані. Факт роботи позивача у період з 1993-1995 роки у ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» (до перейменування Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе) підтверджується записами в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (часина друга статті 77 КАС України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Отже суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано довідку № 07/197 від 19.06.2008, якою підтверджено розмір заробітної плати позивача за 1993-1995 роки.

З огляду на наведене, вимоги позивача цій в частині підлягають задоволенню.

Щодо врахування довідки про заробітну плату № 1686 від 02.06.2008, суд зазначає наступне.

Так, підставою для не зарахування вказаної довідки слугував той факт, що до зазначених сум заробітку застосовано районний коефіцієнт - 1.6. В той час, як пенсійним законодавством передбачено обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних і поправочних коефіцієнтів проводиться за період роботи до 01.01.1992 року в зв`язку з тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі, чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до ст.96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон СРСР № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч.3 ст.96 Закону СРСР №1480-I).

Вказана стаття 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I застосовується з 01.01.1992.

Отже, враховуючи вищевикладене, заробітна плата для обчислення пенсії до 01.01.1992 враховується із районним коефіцієнтом, а з 01.01.1992 - без врахування.

Так, у спірній довідці зазначена заробітна плата позивача з 1990-1993 роки із врахуванням районного коефіцієнту 1,6.

Однак районний коефіцієнт, який пов`язаний з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягає врахуванню до заробітку з 01.01.1992 при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.06.2018 (справа №345/3172/17) та від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а).

Разом з тим, факт неврахування коефіцієнту 1,6 з 01.01.1992 не може свідчити про неможливість прийняття спірної довідки, адже вказана довідка охоплює ще період з січня 1990 року по січень 1992 року. Крім того, згідно з вказаною довідкою може бути врахований заробіток після 01.01.1992 без врахування певного коефіцієнту.

Отже, дії відповідача в частині відмови у прийнятті довідки про заробітну плату № 1686 від 02.06.2008 є протиправними, а тому вимоги в цій частині про зобов`язання відповідача врахувати вказані довідки при призначенні пенсії підлягають задоволенню.

Враховуючи той факт, що спірним рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 червня 2019 року протиправно було вирішено не враховувати при призначенні пенсії спірні довідки, тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Водночас, позивач просить визнати вказане рішення незаконним, однак, враховуючи приписи ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного право позивача та визнати вказане рішення протиправним.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Так, відповідно до квитанції від 26.08.2021 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн (а.с.6).

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 850, 00 грн. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання незаконним та скасування рішення від 03.06.2019, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 червня 2019 року, яке винесено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати при призначені ОСОБА_1 пенсії заробітну плату, вказану в довідках про заробітну плату № 07/197 від 19.06.2008 та № 1686 від 02.06.2008, з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 при призначені пенсії періодів роботи з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1999 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року, з 10 листопада 1999 року по 31 липня 2000 року, з 01 листопада 2000 року по 31 жовтня 2002 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати при призначенні ОСОБА_1 пенсії до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періодів роботи з 18 лютого 1993 року по 31 грудня 1993 року, з 01 липня 1994 року по 30 вересня 1994 року, з 01 липня 1998 року по 31 липня 1998 року, з 01 вересня 1998 року по 31 січня 1999 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 вересня 1999 року по 30 вересня 1999 року, з 10 листопада 1999 року по 31 липня 2000 року, з 01 листопада 2000 року по 31 жовтня 2002 року.

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено та підписано 20 грудня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб