Ухвала суду № 102067306, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

20 грудня 2021 р. Справа №200/16749/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Військової частини 2382 (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2382, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини 2382 щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України, а також не за цінами, встановленими Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації на утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився;

- зобов`язати Військову частину 2382 нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби автотранспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178- без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України, та за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2019 Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився.

Позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

В його обґрунтування позивач зазначив, що 28.12.2019 року на його картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 11 324, 46 грн. з чого йому стало відомо, що це грошова компенсація за не отримане речове майно, що виплачена Відповідачем. Проте, вказує позивач, станом на момент надходження грошових коштів він жодним чином не міг дізнатись про те, що зазначена сума нарахована та виплачена з порушенням та не за цінами встановленими Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації на утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився». В день звільнення ним було підписано шаблонний рапорт з вказаною сумою грошової компенсації за невикористане під час військової служби речове майно, але Позивача не було ознайомлено з довідкою вартості речового майна, що належить йому до видачі.

З огляду на викладене, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин та просить суд визнати причини пропуску строку для подання позову поважними та поновити такий строк.

Розглянувши заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та Інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Згідно ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Суд зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє його права як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Висновки суду з цього приводу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 року у справі №803/756/17.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє його права, як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за її заявою (рапортом) після звільнення.

Тобто, право на грошову компенсація вартості за неотримане речове майно та отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби.

Також, в постанові від 22 липня 2020 року у провадженні № К/9901/13509/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанові Верховного Суду, проте, вважає за необхідне зазначити про таке.

Позивач зазначив, що відповідачем, на момент виключення зі списків Військової частини 2382 – 25 листопада 2019 року, невірно було здійснено розрахунок та виплату компенсації вартості речового майна за період проходження служби.

Отже, з 26.11.2019 року (дня наступного за днем звільнення) розпочався перебіг строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, які пов`язані з нарахуванням та виплатою на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно, а останнім днем місячного строку звернення до суду з цим позовом щодо вказаних вимог було 26.12.2021 року.

Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 23.11.2021 року (про що свідчить штамп на поштовому конверті, у якому позовна заява надійшла до суду), тобто, з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.

У той же час, загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.97 року №475/97-ВР.

За змістом п. 1 ст. 6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Приймаючи до уваги те, що позивачем отримано відповідь Адміністрації держприкордонслужби від 17.11.2021 року стосовно інформації щодо виплати компенсації позивачу за неотримане речове майно з додатками, про конкретний розмір компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами відповідного року, який було проведено позивач дізнався лише отримавши вказану відповідь.

Дослідивши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, приймаючи до уваги обставини наведені в її обґрунтування, суд приходить до висновку про можливість поновлення позивачеві строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Водночас, суд зазначає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про не пропущений позивачкою строк звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 30 листопада 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.

Враховуючи представлені позивачем документи на виконання вимог вищевказаної ухвали, суд приходить до висновку про можливість відкриття провадження у справі.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, підлягає розгляду судом за правилами адміністративного судочинства, подана з дотриманням правил підсудності. Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, визначених КАС України не встановлено.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до статей 12, 257 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ст. 260 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а отже клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 122, 133, 171, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини 2382 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Прийняти позовну заяву до розгляду.

Відкрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 2382 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Встановити строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Попередити відповідача, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4ст. 159 КАС України).

Права та обов`язки учасників справи визначені ст.ст. 44, 47, 51, 131 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу, - одночасно з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів, надіслати учасникам справи

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію у справі, що розглядається, можна отримати в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України на веб-сторінці://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та окремому оскарженню не підлягає.Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров