Рішення № 102066990, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/11466/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернулась до суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення №2221 від 13.10.2020 року, зобов`язання призначити пенсію згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.05.2020 року, зобов`язання зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.08.2016 року по 31.08.2016 року, з 01.04.2018 року по 31.08.2020 року, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001 року по 21.12.2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте відповідач відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі – Закон № 2148), яким, зокрема, підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.08.2016 року по 31.08.2016 року, з 01.04.2018 року по 31.08.2020 року та до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001 року по 21.12.2001 року. Вважає, що відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

19.01.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

26.02.2021 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року продовжено розгляд справи.

10 березня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач 13.10.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На дату звернення страховий стаж позивачки складав 26 років 04 місяці 07 днів.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 14.11.2006 року по 02.08.2016 року, оскільки відсутня довідка про підземні спуски в шахту. Також, згідно постанови КМУ від 24.06.2016 №461 право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах. До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р., оскільки підприємством не сплачено єдиний соціальний внесок. До страхового стажу не зараховано період безробіття з 16.08.2001р. по 21.12.2001р., оскільки відсутня печатка підприємства.

Рішенням пенсійного органу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки за нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії жінці, народженій з 01.04.1973р. по 30.09.1973р., потрібно досягти віку 48 років 6 місяців та мати страхового стажу 20 років, з них на роботах із шкідливими умовами праці за Списком №1 – 7 років 6 місяців.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №200/11026/20-а на 30 днів.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року зупинено провадження по справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 20.12.2021 року.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) є суб`єктом владних повноважень основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

13.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою від 13.10.2020р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №2221 про відмову в призначенні пенсії від 13 жовтня 2020 року.

Своє рішення пенсійний орган обґрунтував наступним.

Відповідно до наданих документів та індивідуальній відомості про застраховану особу від 13.10.2020р. страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 04 місяці 07 днів.

До страхового стажу не зараховано період безробіття з 16.08.2001р. по 21.12.2001р., оскільки відсутня печатка підприємства та підпис уповноваженої особи, що порушує вимоги п.4.1 Наказу Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 р. «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 14.11.2006 року по 02.08.2016 року на підприємстві ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» за професією начальник зміни з охорони праці, зайнятий на підземних роботах 50% та більше робочого часу за рік, оскільки відсутня довідка про підземні спуски в шахту. Не зараховано до пільгового стажу період роботи з 03.08.2016 року по 31.03.2018 року за вищезазначеною професією, так як згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 з 03.08.2016 року право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р. на підприємстві ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України.

Вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії, так як заявниця не досягла необхідного пенсійного віку відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу роз`яснено, що у разі незгоди з рішенням, вона може бути оскаржена до вищого органу або у судовому порядку.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Щодо не зарахування до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001р. по 21.12.2001р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частин другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України,Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція), відповідно до пункту 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (пункт 2.6 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , оскільки зазначена трудова книжка оформлена з порушенням норм чинного законодавства, а саме відсутня печатка підприємства та підпис уповноваженої особи.

Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення відповідними особами не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи з 14.11.2006 року по 31.03.2018 року на підприємстві ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня довідка про підземні спуски в шахту, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р. на підприємстві ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України, суд зазначає наступне.

Згідно із статею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як встановив суд, підставою для відмови слугувало те, що ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» не сплатило страхові внески за період роботи позивача з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р.

Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України він позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р. не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.

Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.04.2018р. по 31.08.2020р. у ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

Щодо визначення віку виходу на пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт “а” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” №213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015, в наступній редакції: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах”.

Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на викладене, рішення Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2221 від 13 жовтня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за норами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 48 років 6 місяців, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Вимога позивача про зобов`язання призначити пенсію з 20.05.2020 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення позивача до пенсійного органу.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме: визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні пенсії, суд зазначає, що в даному випадку вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції та не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи, правові наслідки для позивача тягне акт індивідуальної дії – рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2221 від 13 жовтня 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже достатнім та необхідним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2221 від 13 жовтня 2020 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу та пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 14.11.2006 року по 31.08.2016 року, з 01.04.2018 року по 31.08.2020 року, до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001 року по 21.12.2001 року з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2-15,19-21,72-79,90,94,122,123,132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення №2221 від 13.10.2020 року, зобов`язання призначити пенсію згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.05.2020 року, зобов`язання зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.08.2016 року по 31.08.2016 року, з 01.04.2018 року по 31.08.2020 року, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001 року по 21.12.2001 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2221 від 13 жовтня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) повторно розглянути заяву від 13.10.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу та пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 14.11.2006 року по 31.08.2016 року, з 01.04.2018 року по 31.08.2020 року, до страхового стажу період безробіття з 16.08.2001 року по 21.12.2001 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволення решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 грудня 2021 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.А. Мозговая