Рішення № 102066759, 14.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. Справа№200/9552/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області, в якому просив суд:

- визнати дії Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови в зарахуванні в якості пільгового стажу період роботи з 30 липня 1990 року по 21 липня 1992 року в якості електрозварювальника 4-го розряду в підприємстві СМУ Спецстрой трест «Донмашстрой», а також період роботи на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду за період з 19.05.11 по 17.06.11 (30 днів), з 10.07.2011 по 20.08.2011 (40 днів), з 12.09.2011 по 22.10.2011 (40 днів), з 11.11.2011 по 15.12.2011 (35 днів), з 07.01.2012 по 19.02.2012 (42 днів), з 01.03.2012 по 21.03.2012 (20 днів), з 10.04.2012 по 28.06.2012 (74 днів), 07.07.2012 по 28.08.2012 (51 днів), 16.09.2012 по 26.10.2012 (40 днів), 20.11.2012 по 25.12.2012 (35 днів), з 17.01.2013 по 25.03.2013 (68 днів), з 01.04.2013 по 24.05.2013 (54 днів), з 01.06.2013 по 29.09.2013 (119 днів), з 05.10.2013 по 30.12.2013 (85 днів), з 02.01.2014 по 21.02.2014 (50 днів), з 18.03.2014 по 20.04.2014 (32 днів), 08.05.2014 по 25.08.2014 (107 днів), з 01.09.2014 по 24.12.2014 (114 днів) та з 20.01.2015 по 24.02.2015 (24 днів);

- скасувати рішення відповідача № 6\59 від 23.04.2021 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи;

- зобов`язати відповідача Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до відповідача, тобто з 04 березня 2021 року.

13 серпня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 06 вересня 2021 року.

31 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

01 вересня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

06 вересня 2021 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2021року.

27 вересня 2021 року сторони, повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

19 листопада 2021 року ухвалою суду провадження у справі № 200/9552/21 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 360/3611/20.

09 грудня 2021 року ухвалою суду провадження в адміністративній справі поновлено у зв`язку з настанням події, до якої його було зупинено, розгляд справи призначено на 14 грудня 2021 року.

14 грудня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма – орган державної влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, щовідповідачем до пільгового стажу, на його погляд безпідставно, не враховано в якості пільгового стажу період роботи з 30 липня 1990 року по 21 липня 1992 року в якості електрозварювальника 4-го розряду в підприємстві (російською) СМУ- Спецстрой трест «Донмашстрой», а також період роботи на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду за період з 19.05.11 по 17.06.11 (30 днів), з 10.07.2011 - по 20.08.2011 (40 днів), з 12.09.2011 – по 22.10.2011 (40 днів), з 11.11.2011 по 15.12.2011 (35 днів) , з 07.01.2012 по 19.02.2012 (42 днів ) , з 01.03.2012 по 21.03.2012 ( 20 днів) , з 10.04.2012 по 28.06.2012 (74 днів), 07.07.2012 по 28.08.2012 (51 днів), 16.09.2012 по 26.10.2012 (40 днів), 20.11.2012 по 25.12.2012 (35 днів), з 17.01.2013 по 25.03.2013 (68 днів), з 01.04.2013 по 24.05.2013 (54 днів), з 01.06.2013 по 29.09.2013 (119 днів), з 05.10.2013 по 30.12.2013 (85 днів), з 02.01.2014 по 21.02.2014 (50 днів), з 18.03.2014 по 20.04.2014 (32 днів), 08.05.2014 по 25.08.2014 (107 днів), з 01.09.2014 по 24.12.2014 (114 днів) та з 20.01.2015 по 24.02.2015 (24 днів), а загалом 1060 днів (35 місяців та 10 днів, або 2 роки 11 місяців та 10 днів).

Проте, за даними відповідача загальний стаж позивача склав більш ніж 30 років, з яких пільгового стажу за Списками № 2 — 09 років 09 місяців 00 днів. При цьому, до стажу взагалі не були зараховані вищевказані 4 роки 11 місяці та 0 днів роботи за Списками №2,тобто пільговий стаж позивача за Списками № 2 на його думку складає 14 років 11 місяців 0 днів.

Позивач зазначає, що в квітні 2021 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про нарахування пенсії за віком з урахуванням загального та пільгового стажу, проте рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2021 року № 6/59 позивачу було відмовлено в зарахуванні зазначеного вище пільгового стажу, та листом від 16 червня 2021 року відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, зокрема, період роботи з 30.07.1990 по 21.07.1992 не зараховано, оскільки печатка на титульній сторінці трудової книжки та печатка, якою завірений запис щодо періоду роботи нібито не ідентифікуються; період роботи з 19.05.11 по 24.02.2015 не зараховано, оскільки інформація про місце знаходження підприємства суперечить даним ЄДР юридичних осіб.

Позивач такі дії відповідача вважає протиправними, з огляду на те, що за рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року (справа № 1-5/2018(746/5), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, як зазначає позивач, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, та вказує на те, що позивач звернувся до відповідача з заявами від 18.05.2021 та 01.06.2021 року, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року (далі - Закон України № 1058).

Відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Чоловіки, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої 26 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

У разі відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності страхового стажу не менш 28 років 6 місяців за умови, якщо звернення за призначенням пенсії відбулось у період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року.

За доданими документами позивача до страхового стажу не було зараховано період роботи з 30.07.1990 по 21.07.1992, оскільки печатка на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_3 та печатка, якою завірено підпис за періоди роботи не ідентифікуються.

Також, позивачем надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ТОВ "ЗАХІДПЕЩІЦАРЕМОНТ” (ЄДРПОУ 36252790) №06/470 від 01.09.2019, однак зазначені в довідці періоди роботи не були зараховані до пільгового стажу, оскільки інформація про місце знаходження підприємства та керівника, яка зазначена в довідці №06/470 від 01.09.2019, суперечить даним ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з даними з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником підприємства є ХЕДЖАЗІ АБДУ МОХАМЕД, а місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А.

Відповідач вважає, що право на пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 за наявним страховим стажем, позивач набуде з 28.02.2023.

Дослідивши надані сторонами документи в контексті спірних правовідносин, суд встановив наступне.

Відомості про наявний трудовий та спеціальний стаж позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_3 від 10.08.1983 року, виданою на ім`я ОСОБА_1 .

Відтак, згідно записів трудової книжки: №№ 6-8 позивач з 30.07.1990 року по 21.07.1992 року працював в СМУ Спецстрой «Донмашстрой» електрозварювальником 4 розряду та монтажником 4 розряду. Запис №8 про звільнення скріплено печаткою підприємства, яка є нечитабельною.

Згідно записів трудової книжки №№ 20-21 позивач з 19.05.2011 року по 10.03.2015 року позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трест «Донбасдомнаремонт» монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду на Краматорській дільниці, Наказ «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №74 від 29.11.2011 року, професія відноситься до Списку №2.

Згідно довідки №06/470-П від 01.09.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт», з 25.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт» перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт», наказ по підприємству про зміну назви та юридичної адреси підприємства №1 від 25.05.2018 року.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній від 01.09.2019 року № 06/470, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт», в періоди з 19.05.2011 по 17.06.2011, з 10.07.2011 по 20.08.2011, з 12.09.2011 по 22.10.2011, з 11.11.2011 по 15.12.2011, з 07.01.2012 по 19.02.2012, з 01.03.2012 по 21.03.2012, з 10.04.2012 по 28.06.2012, 07.07.2012 по 28.08.2012, 16.09.2012 по 26.10.2012, 20.11.2012 по 25.12.2012, з 17.01.2013 по 25.03.2013, з 01.04.2013 по 24.05.2013, з 01.06.2013 по 29.09.2013, з 05.10.2013 по 30.12.2013, з 02.01.2014 по 21.02.2014, з 18.03.2014 по 20.04.2014, 08.05.2014 по 25.08.2014, з 01.09.2014 по 24.12.2014 та з 20.01.2015 по 24.02.2015 позивач виконував роботу зі шкідливими умовами праці за професією монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, що передбачена Списком №2 розділ ХХVІІ код КП 7214, Постанова КМУ №36 від 16.01.2003 року, Наказ «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №74 від 29.11.2011 року.

Згідно довідки ТОВ «Крамспецстрой» від 03.06.2021 року №14, СМУ «Спецстрой» тресту «Донмашстрой» перейменовано в СМУ «Спецстрой» ЗАТ «Донмашстрой» згідно наказу №8-к від 08.02.1995 року, СМУ «Спецстрой» ЗАТ «Донмашстрой» перейменовано в Дочірнє підприємство «Спецстрой» ЗАТ «Донмашстрой» згідно наказу №13-к від 20.07.1998 року, Дочірнє підприємство «Спецстрой» ЗАТ «Донмашстрой» перейменовано в ТОВ «Крамспецстрой» згідно наказу №29 від 06.05.2010.

Згідно довідки ТОВ «Крамспецстрой» від 03.06.2021 року №12, ОСОБА_1 дійсно працював в СМУ «Спецстрой» тресту «Донмашстрой» в період з 30 липня 1990 року по 21.07.1992 року.

Оскаржуваним рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 23.042021 року №6/59, позивачу підтверджено період роботи на пільгових умовах за Списком №2 з 03.08.1992 року по 20.03.1999 року (за винятком періодів відсутності нарахування заробітної плати з 01.12.1998 по 31.01.1999 та з 01.03.1999 по 20.03.1999) на посаді слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт, а також на ремонті помельного, дробильного та пресо-формувального устаткування в ВАТ «Кіндратівське спеціалізоване управління» «Енергоремонт».

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що по своїй суті вказаним рішенням питання про призначення або про відмову в призначенні пенсії позивачу не вирішувалось, зазначеним рішенням зараховано до пільгового стажу позивача періоди, які не є спірними в даній справі, інформація, що на розгляд комісії було винесено питання щодо періодів, які є спірними в даній справі, в рішенні відсутня.

Поряд з цим, позивачем надано до суду заяву про підтвердження стажу роботи від 04.03.2021 року, за наслідками розгляду якої прийнято оскаржуване рішення.

Відповідачем надано до суду копії заяви позивача про призначення пенсії від 01.06.2021 року № 1648, за наслідками розгляду якої відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.06.2021 року №05263002418, та копії заяви про призначення пенсії від 18.05.2021 року № 1473 адресованій Управлінню ПФУ в м. Дружківці Донецької області, за наслідками розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу від 20.05.2021 року №05263002418.

Позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачем не заявлено, з огляду на що у суду відсутні підстави для надання правової оцінки рішенню Головного управління Пенсійного фонду Харківської області про відмову в призначенні пенсії від 20.05.2021 року №05263002418.

Системно дослідивши обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.06.2021 року №05263002418, яке прийнято на підставі заяви позивача від 01.06.2021 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Наявність у позивача необхідного страхового стажу та віку, визначених п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, не є спірним питанням між сторонами, натомість адміністративний спір виник в наслідок не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 30.07.1990 по 21.07.1992 та періодів роботи з19.05.2011 по 17.06.2011, з 10.07.2011 по 20.08.2011, з 12.09.2011 по 22.10.2011, з 11.11.2011 по 15.12.2011, з 07.01.2012 по 19.02.2012, з 01.03.2012 по 21.03.2012, з 10.04.2012 по 28.06.2012, 07.07.2012 по 28.08.2012, 16.09.2012 по 26.10.2012, 20.11.2012 по 25.12.2012, з 17.01.2013 по 25.03.2013, з 01.04.2013 по 24.05.2013, з 01.06.2013 по 29.09.2013, з 05.10.2013 по 30.12.2013, з 02.01.2014 по 21.02.2014, з 18.03.2014 по 20.04.2014, 08.05.2014 по 25.08.2014, з 01.09.2014 по 24.12.2014 та з 20.01.2015 по 24.02.2015, наслідком чого стала недостатність у позивача пільгового стажу для призначення пенсії.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV,на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, щодо посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

09 липня 2003 року було прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV) та 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зміст цієї норми кореспондує пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XIIзі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

В пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 23 січня 2020 року.

Вирішуючи спір відносно визначення правових норм, які підлягають застосуванню при визначенні наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, суд керуючись приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, зважує на висновки щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 від 21.04.2021 року, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду 03 листопада 2021 року.

В зазначеному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ ісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Проте, в контексті спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015 та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлюють однакові вимоги щодо наявності у особи, яка претендує на призначення пенсії на пільгових умовах за цими нормами, пільгового стажу – 12 років 6 місяців для чоловіків, тобто п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, не встановлює більш сприятливих умов для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, тож її застосування до спірних правовідносин недоцільне.

Щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремого періоду роботи позивача.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недоліки записів трудової книжки, а саме нечіткий відбиток печатки, яким посвідчено спірний період роботи, не є такими, з яких неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу.

Щодо неврахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 19.05.2011 по 17.06.2011, з 10.07.2011 по 20.08.2011, з 12.09.2011 по 22.10.2011, з 11.11.2011 по 15.12.2011, з 07.01.2012 по 19.02.2012, з 01.03.2012 по 21.03.2012, з 10.04.2012 по 28.06.2012, 07.07.2012 по 28.08.2012, 16.09.2012 по 26.10.2012, 20.11.2012 по 25.12.2012, з 17.01.2013 по 25.03.2013, з 01.04.2013 по 24.05.2013, з 01.06.2013 по 29.09.2013, з 05.10.2013 по 30.12.2013, з 02.01.2014 по 21.02.2014, з 18.03.2014 по 20.04.2014, 08.05.2014 по 25.08.2014, з 01.09.2014 по 24.12.2014 та з 20.01.2015 по 24.02.2015 на підставі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній від 01.09.2019 року № 06/470, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Західпещщаремонт», суд зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, під час прийняття оскаржуваного рішення реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідач обрав несприятливий для позивача варіант поведінки, не скориставшись своїм правом на перевірку наданих позивачем документів.

Суд звертає увагу відповідача, що надання йому права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб не надає йому можливості обирати на власний розсуд варіант поведінки в такому випадку, скористатися таким правом або ні. У даному випадку це право встановлює для підприємств, організацій і окремих осіб обов`язок надати необхідні документи органу ПФУ.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до вимог Порядку № 22-1, відповідач отримавши заяву позивача про призначення пенсії, трудову книжку та відповідні довідки за наявності сумнівів в достовірності інформації, викладеній в них повинен був розпочати процедуру їх перевірки в порядку ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV і, відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, продовжити строк розгляду заяви позивача про призначення пенсії, та лише після отримання інформації про підтвердження або спростування викладеної в них інформації приймати рішення про зарахування спірних періодів або відмову в їх зарахуванні як це визначено п. 4.3 Порядку № 22-1.

Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка ТОВ «Західпещщаремонт» датована 01.09.2019 року, тому за період майже двох років не можна виключати можливість зміни реєстрації місця знаходження та зміну керівника підприємства.

В такому випадку відповідач мав можливість та відповідні владні повноваження витребувати у ТОВ «Західпещщаремонт» необхідні уточнюючі довідки.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивача мають всі необхідні відомості, які дозволяють віднести стаж позивача набутий продовж зазначеного періоду до пільгового, зокрема, назву професії, реквізити наказу щодо проведення атестації робочих місць, а також відомості щодо віднесення професії до Списку № 2.

Враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно не зараховано спірні періоди до страхового та спеціального стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань його позиції щодо прийнятого ним рішення про відмову в призначенні пенсії.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу від 08.06.2021 року №05263002418, суд встановив, що воно прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто без дотримання засад добросовісності та розсудливості та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.06.2021 року №05263002418 щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років позивачу та його скасування.

Натомість рішенням відповідача від 23.04.2021 року № 6/59, яке просить скасувати позивач, питання щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не вирішувалось, як не вирішувалось і питання щодо зарахування спірних періодів в даній справі до пільгового стажу позивача, тож суд не встановив підстав для визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовних вимог відносно зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №580/1617/19 та від 02.04.2021 по справі №813/5074/17.

Проте, суд, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, те, що незарахований пільговий стаж підлягає обчисленню відповідачем з врахуванням можливої наявності інших пов`язаних зі збільшенням пільгового стажу обставин, вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов частково шляхом визнання дій відповідача щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача протиправними, визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 08.06.2021 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 01.06.2021 року з врахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Згідно квитанції №0.0.2201231269.1 від 19.07.2021 року позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами сплату судового збору.

Згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вирішив стягнути судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Законом № 1788-ХІІ, Законом № 1058-IV та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови в зарахуванні в якості пільгового стажу періоду роботи з 30 липня 1990 року по 21 липня 1992 року в якості електрозварювальника 4-го розряду в підприємстві СМУ Спецстрой трест «Донмашстрой», а також періодів роботи на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду за період з 19.05.11 по 17.06.11 (30 днів), з 10.07.2011 по 20.08.2011 (40 днів), з 12.09.2011 по 22.10.2011 (40 днів), з 11.11.2011 по 15.12.2011 (35 днів), з 07.01.2012 по 19.02.2012 (42 днів), з 01.03.2012 по 21.03.2012 (20 днів), з 10.04.2012 по 28.06.2012 (74 днів), 07.07.2012 по 28.08.2012 (51 днів), 16.09.2012 по 26.10.2012 (40 днів), 20.11.2012 по 25.12.2012 (35 днів), з 17.01.2013 по 25.03.2013 (68 днів), з 01.04.2013 по 24.05.2013 (54 днів), з 01.06.2013 по 29.09.2013 (119 днів), з 05.10.2013 по 30.12.2013 (85 днів), з 02.01.2014 по 21.02.2014 (50 днів), з 18.03.2014 по 20.04.2014 (32 днів), 08.05.2014 по 25.08.2014 (107 днів), з 01.09.2014 по 24.12.2014 (114 днів) та з 20.01.2015 по 24.02.2015 (24 днів) протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 08.06.2021 року №05263002418.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.06.2021 №1648 з урахуванням висновків суду викладеним в даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 14 грудня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко