Рішення № 102065723, 18.10.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31748/20

Провадження № 2/761/3921/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» (далі - відповідач), відповідно до якого просила: стягнути з Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 40 465,12 грн. та судові витрати, що складаються з: судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2020 року у відповідності до Наказу Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» за вих. № 38-к було звільнено Позивача, провідного економіста сектору коксівного вугілля Відділу із реалізації вугілля з 31.07.2020 року за угодою сторін (п.1 ч.1 статті 36 КЗпП України).

В день звільнення, 31.07.2020 року, Позивача Відповідачем не було розраховано в повному обсязі по заробітній платі та не виплачено компенсацію за щорічну та додаткові відпустки, у зв`язку з чим Позивач звернулась з даним позовом.

12.10.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу на усунення недоліків.

31.12.2020 року на адресу суду надійшла від позивача заява про усунення недоліків.

04.01.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

18.02.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про подачу доказів про судові витрати після ухвалення рішення суду.

20.07.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив із викладенням заперечень.

27.07.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила задовольнити позов в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідних клопотань до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

27.07.2020 року у відповідності до Наказу Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» за вих. № 38-к було звільнено Позивача, провідного економіста сектору коксівного вугілля Відділу із реалізації вугілля з 31.07.2020 року за угодою сторін (п.1 ч.1 статті 36 КЗпП України).

В день звільнення, 31.07.2020 року, Позивача Відповідачем не було розраховано в повному обсязі по заробітній платі та не виплачено компенсацію за щорічну та додаткові відпустки, натомість, Відповідач надав Довідку за вих. №0708/02 від 31.07.2020 року про те, що у Відповідача станом на 31.07.2020 року по виплаті заробітної плати складає 16 317, 50 грн. та грошової компенсації за невикористану відпустку - 66 948, 44 грн.

19.08.2020 року Відповідачем було перераховано Позивачу картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритого в АТ АБ «УКРГАЗБАНК» грошові кошти в розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

10.09.2020 року Відповідачем надано Позивачу Довідку про заборгованість з виплат заробітної плати за вих. № 0796/02, в якій зазначено, що станом на 01.09.2020 року у Відповідача перед Позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за липень 2020 року складає 63 265, 93 грн.

Відповідно до положень статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - «КЗпП України»), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із положеннями статті 1 16 КЗПП України встановлено: «при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму».

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивачем наданий розрахунок в розмірі 40 465,12 грн., згідно якого:

- фзп - фактична заробітна за останні два місяці роботи :

11 883, 75 грн.*два останні місяці роботи = 43 500,00 грн.

(червень 2020 р. - липень 2020 р.);

- кфрд - кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи - 43 дні (червень 2020 року -20 робочих днів, липень 2020 року - 23 робочих днів);

- сдзп - розмір середньоденної заробітної плати 1 011, 63 грн. = 43 500.00 грн. /43 дні

- кдз - кількість днів затримки - 40 днів (з 01.08.2020 р. по 10.09.2020 р.)

фзп/кфрд*кдз = 40 465,12 грн.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникнення спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за весь час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Перевіривши розрахунок, наданий Позивачем, суд встановив, що Позивач при здійсненні розрахунку кількості днів затримки в період з 01.08.2020 р. по 10.09.2020 р. взяв до розрахунку кількість календарних днів, а не робочих днів, як передбачено п. 8 Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Оскільки кількість робочих днів в період з 01.08.2020 р. по 10.09.2020 р. становить 28 днів, то розмір середнього заробітку становить 28 х 1 011,63 = 28 325,64 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову у частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 28 325,64 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 589 грн. пропорційно до суми задоволених позовних вимог 70%.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 94, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 40225511, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 28 325,64 грн.

Стягнути з Державного підприємства «ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 589 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: