Рішення № 102065531, 10.12.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17302/21

Провадження № 2-а/761/377/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.М.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Огурцова Олександра Константиновича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

У травні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Департамента патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департамента патрульної поліції Огурцова О.К., в якому просить: визнати протиправними дії Департамента патрульної поліції та службової особи інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департамента патрульної поліції Огурцова О.К. з притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що 05 травня 2021р. біля 14 год. 07 хв. він керував автомобілем «Ауді Q7» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Бульварно-Кудрявська 5А. Позаду своєї полоси руху побачив машину поліції з проблисковими маячками. Відповідно він був вимушений зупинитися біля тротуару, а автомобіль поліції зупинився позаду. До мене підійшов інспектор поліції УПП в м. Києві ДПП Огурцов О.К. та повідомив про порушення ПДР України, а саме: «порушення п.4.1 рух тільки прямо».

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, зокрема, інспектором не було надано доказів скоєння адміністративного правопорушення, не зазначено в постанові засіб, яким здійснено відеозапис, його модель. Крім того, позивачу не було роз`яснено його процесуальні права, порушено право на захист та право на перенесення розгляду справи в присутності захисника в приміщенні УПП в м. Києві, позбавлено можливості надати письмові пояснення, як ним, так і свідками. При розгляді адміністративної справи інспектором грубо були порушені процесуальні права ОСОБА_1 , а саме: всупереч вимогам ст.268 КУпАП останньому не роз`яснювались процесуальні права, вручили постанову про АП та під погрозою фізичної розправи над ним ОСОБА_1 був вимушений віддати вручену постанову про АП, чим також були порушені його права. Інспектором доводились словами наявність відео регістратора в автомобілі, але доказів фіксації скоєння АП на вимогу ОСОБА_1 не пред`являлись при розгляді справи для огляду, дослідження та ознайомлення особою, відносно якої розглядається справа. Неправомірні погрози фізичної розправи були підкріплені протиправними діями Огшурцова щодо вторгнення в простір автомобіля в якому він перебував без наявних на те правових підстав. Для уникнення подальших неправомірних дій зі сторони інспектора Калюжний С.М. був вимушений віддати вручену мені постанову про адміністративне правопорушення.

19 травня 2021р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

15 вересня 2021 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що екіпаж, під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні в м. Києві по вул. Львівска площа 1, 05 травня 2021р., помітив автомобіль, який не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 рух прямо та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 «Г» ПДР України. Підійшовши до водія, інспектор назвав своє ім`я, призвище та спеціальне звання, в подальшому роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Інспектором було здійснено дослідження та оцінку доказів, а саме, усних пояснень позивача та факт порушення ПДР та винесено вищевказану постанову. Крім того, доказом порушення на момент винесення постанови був сам факт порушення вимоги дорожнього знаку 4.1 рух прямо та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 «Г» ПДР України, що не зобов`язувало фіксувати дане порушення для подальшого його доказування, так як було наявне на місці вчинення правопорушення, про що було повідомлено позивача.

04 жовтня 2021р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позов, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та зазначивши, що твердження відповідача про роз`яснення йому процесуальних прав та заслуховування його пояснень при розгляді справи не відповідають дійсності. Щодо обґрунтування порушеної процедури розгляду справи, то позивач вважає, що дані порушення вимог діючого законодавства впливають на результати розгляду справи та правомірність визнання особи винною в скоєнні адміністративного правопорушення. В п.7 вищевказаної Постанови вказано про відсутність відомостей щодо додавання до постанови будь-якого додатку чи доказу. Тобто, доказами з матеріалів справи була лише Постанова про адміністративне правопорушення, яка не відповідає КУпАП та дійсним обставинам, а тому з вказаних підстав не може вважатись достатнім та належним доказом вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення. Суттєвим порушенням є відмова відібрати пояснення у наявних свідків, особи, яка притягається до відповідальності.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021 р., позивач ОСОБА_1 , 05 травня 2021 р. о 14-15 год., керуючи транспортним засобом марки «Ауді», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Львівська площа 1, у м. Києві, порушив ПДР України, а саме: «порушення п.4.1 рух тільки прямо» та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 «Г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021 р. складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Огурцовим О.К. за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 5А..

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогою Знаку 4.1 "Рух прямо" ПДР України дозволяється рух лише прямо.

Пунктом 8.4 ПДР України «Г» наказові знаки: Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

За ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожного руху, а при розгляді справи були допущені істотні порушення.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 р. по справі № 524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, в тому числі фото- або відео-доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Оскаржувана постанова серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 рух прямо та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 «Г» ПДР України.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 338/1/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021р. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Що стосується вимог позивача про визнання дій протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки повноваження суду при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зводяться до права на залишення без змін, скасування рішення або зміну заходу стягнення.

Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Огурцова Олександра Константиновича місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 4163924 від 05 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: