Рішення № 102065413, 21.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22870/15-ц

2/760/11050/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві, цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича про визнання незаконним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Київського міського голови, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

визнати незаконними та скасувати накази РС СКП «Київський крематорій» від 01.122015 року № 288-к про звільнення його з роботи, від 06.11.2015 року № 275-к про покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій», розпорядження Київського міського голови від 06.11.2015 року № 810 про покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій», подання до цього розпорядження;

визнати недійсним договір про надання правової допомоги від 16.01.2016 року № 06/01/16-ю між адвокатом Калюжним О. О. та РС СКП «Київський крематорій»;

поновити його на посаді головного інженера РС СКП «Київський крематорій»;

стягнути солідарно з РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2015 року по 08.02.2017 року у розмірі 302 602 грн., з РС СКП «Київський крематорій» на відшкодування майнової шкоди 10 000 грн. та моральної шкоди 20 000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.06.2018 року провадження в справі в частині позовних вимог до Київського міського голови, а також в частині позовних вимог до РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поновлення на роботі та в частині позовних вимог до РС СКП «Київський крематорій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2015 року по 20.01.2017 року закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2021 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича про визнання незаконним та скасування розпорядження - скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київського міського голови від 06.11.2015 року № 810 про покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій», подання до цього розпорядження, зазначив, що Київський міський Голова Кличко В.В. не мав повноважень покладати на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій» за відсутності подання директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА про призначення ОСОБА_2 директором КП «Київський крематорій», а таке призначення мало відбуватися відповідно до ст. 19 Конституції України та розпорядження Київського міського Голови №118 від 15 липня 2013 року, яким затверджено Порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.11.2021 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.12.2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.12.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

15.12.2021 року від представника відповідача також надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позову заперечувала посилаючись на те, що позивач не надав доказів того, що розпорядженням порушено його права, свободи та інтереси, оскільки він не є особою, яка має право оскаржувати Розпорядження.

Також, позивач не надав доказів того, для нього є будь-які правові наслідки щодо видання подання.

На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що наказом №288-к від 01 грудня 2015 року «Про звільнення» головного інженера ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 01 грудня 2015 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, відмовлено у позові ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , Головне територіальне управління юстиції в м. Києві в інтересах Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2 , про визнання незаконним внесення змін до Статуту, визнання недійсною реєстрації Статуту, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування неотриманої доплати за суміщення посад та моральної шкоди.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поновлення на роботі, та в частині стягнення з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 20 січня 2017 року - закрито.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.06.2018 року провадження в справі в частині позовних вимог до Київського міського голови, а також в частині позовних вимог до РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поновлення на роботі та в частині позовних вимог до РС СКП «Київський крематорій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2015 року по 20.01.2017 року - закрито.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу про поновлення на роботі відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.12.2018 року ухвалу та рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів - закрито.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до РС СКП «Київський крематорій», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Київського міського голови Кличка В.В. про визнання незаконними та скасування наказу від 01.12.2015 року № 288 про його звільнення з роботи, наказу від 06.11.2015 року № 275 про покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій», розпорядження Київського міського голови від 06.11.2015 року № 810 про покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора КП «Київський крематорій», подання до розпорядження Київського міського голови від 06.11.2015 року № 810, визнання недійсним договору про надання правової допомоги від 16.01.2016 року № 06/01/16-ю між адвокатом Калюжним О.О. та РС СКП «Київський крематорій», відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 6 890 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.03.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - скасовано постанову Київського апеляційного суду від 13.12.2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського голови та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 13.12.2018 року - залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2021 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича про визнання незаконним та скасування розпорядження - скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї ж статті встановлено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Однак, суд не може захистити прав цивільне право або інтерес, який не порушувався.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб: г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі № 2040/6074/18 надано правовий висновок щодо акту індивідуальної дії, а також щодо осіб, яким надано право на оскарження таких актів.

За приписами пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - не акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вмішують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

З огляду на наведене вище, та загальновідомі ознаки та властивості нормативно-правового й індивідуального актів Розпорядження є актом індивідуальної дії, оскільки видане Київським міським головою з метою вирішення кадрового питання; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо звільнення ОСОБА_8 з посади та покладення на ОСОБА_2 виконання обов`язків директора ритуальної служби СКП «Київський крематорій»; адресоване виключно ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин між Київським міським головою і ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після звільнення з посади та покладення виконання обов`язків.

Окремо необхідно зауважити, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25. ч. 14 ст. 46. частин 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

В подальшому, відповідно до розпорядження Київського міського голови від 10.01.2018 № 5 «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ритуальної служби СКП «Київський крематорій» з 15.01.2018 року. На підставі розпорядження Київського міського голови від 22.12.2018 № 925 «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 було звільнено із зазначеної посади 14.01.2019 року.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.04.2021 року.

Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Відповідно до частини першої статті 81 ІДПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, всупереч зазначеним нормам позивач не надав доказів того, що розпорядженням порушено його права, свободи та інтереси, з урахуванням вже ухвалених рішень, а також, що відповідач є стороною правовідносин з позивачем та він має право оскаржувати Розпорядження.

Також, позивачем не надано доказів того, що для нього є будь-які правові наслідки щодо видання Подання.

До того ж, Подання є службовим документом, який видається уповноваженими особами структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). При цьому. Відповідач не є підписантом Подання, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог спрямованих до Відповідача.

Відповідно до пункту 28 Порядку укладання контрактів з керівники підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 15.07.2013 № 118 (у редакції діючій станом на виготовлення Подання) у разі розірвання контракту з ініціативи керівника підприємства, установи, організації звільнення здійснюється на підставі його заяви та подання керівника структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якому підпорядковане підприємство, установа чи організація (керівника відповідного структурного підрозділу районної в місті Києві державної адміністрації), погодженого із заступником голови Київської міської державної адміністрації відповідно до розподілу обов`язків та першим заступником голови Київської міської державної адміністрації.

Натомість, зазначені у позовній заяві доводи позивача стосовно недотримання вимог Порядку при визначені виконувача обов`язків директора ритуальної служби СКП «Київський крематорій», є безпідставними, оскільки пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає процедуру укладання контрактів при прийнятті на роботу керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яких призначає на посаду Київський міський голова або голови районних в місті Києві державних адміністрацій.

Відтак, з огляду на те, що Розпорядженням покладено лише виконання обов`язків ритуальної служби СКП «Київський крематорій», процедура щодо підписання контракту та інші аспекти Порядку до встановлення тимчасового виконання обов`язків не мають. Перший заступник директора ритуальної служби СКП «Київський крематорій» Дашуков І.Я. визначений лише виконувачем обов`язків директора, що не відноситься до штатної посади директора.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-четвертою ЦПК України цивільне судочинство здійснюється па засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи, в тому числі позовна заява, не містять інформації про порушення прав та інтересів позивача, а він в свою чергу, не навів обґрунтування щодо існування негативного впливу на його конкретні права чи інтереси в зв`язку з прийняттям Розпорядження.

Зазначені обставини свідчать про відсутність права позивача на звернення до суду з позовними вимогами про оскарження оспорюваних документів, оскільки вони не прийняті відносно позивача та не стосуються його прав, свобод та інтересів. Крім того, такі позовні вимоги не мають на меті захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 16, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя