Ухвала суду № 102064470, 21.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

21 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10048/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) клопотання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької міської ради про визнання протиправним рішення від 28 квітня 2021 року №10/62; зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,10 га за заявою від 06 березня 2020 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради від 28 квітня 2021 року №10/62 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в с. Озерце Луцького району Волинської області»; зобов`язано Луцьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,10 га за його заявою від 06 березня 2020 року; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судові витрати у сумі 908,00 грн.

10 грудня 2021 року від позивача до суду надійшла заява (клопотання) про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (а.с.54-55).

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у цій справі було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому подане клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до ухвали суду від 10 грудня 2021 року постановлено розглядати без повідомлення сторін (а.с.62).

17 грудня 2021 року від відповідача надійшли пояснення, у яких він просив клопотання про відшкодування судових витрат залишити без розгляду, оскільки позивачем не надано документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Крім того, позивачем не дотримано порядку подання заяви (клопотання) про стягнення понесених ним судових витрат в частині витрат на правничу допомогу - не повідомлено суд про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частина сьома статті 139 КАС України визначає порядок встановлення судом розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Такий розмір витрат підлягає встановленню на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас КАС України не встановлює вичерпний перелік доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи (у тому числі витрат на правничу допомогу адвоката).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт приймання-передачі та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), будь-які інші документи, які дозволяють встановити зміст та обсяг наданих послуг (робіт), їх вартість. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

У цій справі позивач у позовній заяві зазначав про понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою та що попредній розрахунок таких витрат, які він поніс та очікує понести, становить орієнтовно 4000,00 грн.

Звертаючись із заявою про стягнення у зв`язку із задоволенням позову на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивач до свого клопотання на підтвердження доказів понесення цих витрат надав копії договору про надання правової допомоги від 02 вересня 2021 року №02/09/21 (а.с.56), ордеру серії АС №1030880 (а.с.57), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.58).

Здійснюючи оцінку наданих позивачем доказів з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 134, частини сьомої статті 137 КАС України, суд виходить з умов договору про надання правничої допомоги та наявності доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 вересня 2021 року №02/09/21, укладеного між адвокатом Нестеруком Р.В. та Жуком В.В., адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу у справі про визнання протиправною відмови Луцької міської ради, оформленої рішенням від 28 квітня 2021 року №10/62 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га. Правова допомога надається клієнту шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, банківських установах, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах податкової, митної служб України та усіх інших правоохоронних органах, органах державної реєстрації прав тощо з будь-яких питань. Вартість послуг адвоката (гонорар) встановлюється у розмірі 4000,00 грн (а.с.56).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу адвоката було надано лише договір про надання правової допомоги від 02 вересня 2021 року №02/09/21. Однак договір свідчить лише про наміри сторін договору на виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. При цьому слід урахувати, що наведений в договорі про надання правової допомоги перелік послуг не є доказом фактичного наданння послуг і виконанння робіт, ним обумовлених, та що такі дійсно пов`язані з розглядом цієї справи (з огляду на види правової допомоги, про які зазначено у пункті 1.1 договору та які по своїй суті не можуть бути пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції або взагалі бути пов`язаними з розглядом цієї справи, як-от представництво в органах податкової, митної служб України та ін.).

Належним та допустимим доказом надання професійної правничої допомоги, її складових та вартості міг би бути відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) на виконання умов договору. Такий в матеріалах справи відсутній. Отже, суду не надано відповідних документів із посилання на конкретні дії та/або документи, вчинені/складені адвокатом. Більше того, суд зауважує, що позовна заява була підписана позивачем, усі копії наявних в матеріалах справи документів також завірені позивачем. Документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 фактично користувався послугами адвоката у зв`язку із розглядом цієї справи, до позовної заяви долучено не було.

Крім того, у наданому договорі від 02 вересня 2021 року №02/09/21 про надання правової допомоги сторони погодили, що послуги надані згідно з цим договором, оплачуються замовником в термін не пізніше двох місяців з дня подання позовної заяви.

Позовна заява була подана до суду 13 вересня 2021 року (дата на конверті), а тому, виходячи з умов договору від 02 вересня 2021 року, позивач зобов`язаний був оплатити адвокату за надані послуги кошти не пізніше 13 листопада 2021 року.

Разом з тим, доказів оплати позивачем коштів за надані адвокатом послуги суду також не надано - ні до ухвалення рішення у справі (03 грудня 2021 року), ні разом із клопотанням про відшкодування судових витрат на правничу допомогу від 08 грудня 2021 року.

За таких обставин можливість сплати гонорару адвокату за надані послуги у майбутньому не є свідченням про безумовне виконання стороною вказаних умов та має ризик виникнення ситуації, коли такі витрати позивачем не понесено, а з відповідача вже стягнуті.

Суд зауважує, що позивач має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено обґрунтованість їх розміру.

Зважаючи на те, що з наданих суду документів неможливо встановити реальність наданих послуг, їх обсягу, пов`язаності із цією справою, доказів про фактичну оплату таких послуг позивач відповідно до умов договору від 02 вересня 2021 року також не надав, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної (правничої) допомоги позивачу у сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 248, 252, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ж.В. Каленюк