Рішення № 102063869, 09.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 643/17137/20

Провадження № 2/752/6882/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

09 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про визнання угоди недійсною, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Маніфою», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», в якому просив визнати недійсним договір позики № 565148 від 16.03.2020 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , та ТОВ «Маніфою», а ткож вирішити питання судових витрат у справі.

Позовні вимоги мотивував тим, що у квітні 2020 року його родичі почали отримувати дзвінки з різних номерів з вимогою погасити борг, з одного з яких він дізнався про те, що 16.03.2020 року на його ім`я було оформлено позику у ТОВ «Маніфою» на суму 3 000,00 грн.

Вказав, що не оформлював позику у ТОВ «Маніфою», ніяких договорів із ТОВ «Маніфою»не укладав та не підписував, а також не отримував кошти у розмірі 3 000,00 грн., ніяких перерахувань не надходило ні на жодну з його існуючих банківських карток.

Крім того, вказав, що з отриманого від ТОВ «Маніфою» електронного листа вбачається, що при реєстрації особистого кабінету копій особистих документів надано не було, а для ідентифікації особи в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Маніфою» надано дані, які не відповідають дійсності, та не ідентифікують йогу особу, а саме: ім`я по-батькові, замість ОСОБА_2 , вказано ОСОБА_2 ; контактний номер НОМЕР_3 та робочий номер НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 йому не належать; в паспортних даних не вірно вказано дата видачі, замість 18.07.2008 року зазначено 17.08.2008 року; адреса проживання вказана не вірно, АДРЕСА_1 ; контактна особа ОСОБА_4 та її телефон НОМЕР_5 , йому не відома й не є його родичкою.

Тому, оскільки він не виявляв взагалі ніякого бажання укладати будь-яку угоду із ТОВ «Маніфою», тобто не було його вільного волевиявлення як учасника правочину, й не укладав та не підписував ніякої угоди позики із ТОВ «Маніфою», а також оскільки його персональні данні, які вказані в договорі позики № 565148, є некоректними та не ідентифікувалися (не перевірялися) із його особистими документами (паспортом та ІПН, номером телефону, електронною поштовою адресою тощо), вважав, що даний договір позики має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.02.2021 року справу предано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 45-46).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 09.11.2021 року та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 62-63).

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву.

Третя особа надала пояснення щодо позову, в яких просила відмовити у задоволенні вимог до неї.

Дослідивши матеріали справи, суд надходить до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.03.2020 року в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача - через веб-сайт https://money4you.ua/, між позивачем та відповідачем ТОВ «Маніфою» укладено договір позики № 565148. Відповідно до умов договору позики відповідач надав позивачу кошти у розмірі 3 000,00 грн. у позику строком до 26.03.2020 року, а позивач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с. 3-9).

З метою отримання вищезазначеної позики, позивачем створено Особистий кабінет в інформаійно-телекомунікаціній системі відповідача, на сайті https://money4you.ua/. Позивачем здійснено вхід до Особистого кабінету та подано Заявку на отримання позики. При поданні позивачем заявки про отримання позики відповідачем було направлено паспорт позики за заявленими позивачем параметрами, який позивач підписав Електронним підписом одноразовим ідентифікатором /v44202/. Після підписання паспорта позики, позивачем розміщено пропозицію укласти договір позики - оферту, що містить усі передбачені чинним законодавством істотні умови та необхідні реквізити в Особистому кабінеті позивача, яку позивач акцептував шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором v44202, який було надіслано відповідачем за зареєстрованим позивачем і інформаційно-телекомунікаційній системі контактний номер телефону. Після підписання та надіслання позивачем електронного повідомлення про прийняття оферти, тобто акцептування, на зазначену позивачем адресу електронною пошти, відповідачем надіслано лис-повідомлення про укладення Договору відповідного змісту згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію».

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 7.3 договору позики, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про захист персональних даних». Вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною Договору. Вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Беручи до уваги вказані норми закону, суд приходить до висновку, що договір з додатками, укладений між сторонами 16.03.2020 року в електронній формі, що містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором позивача та представника товариства, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оспорюваний договір позики було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного ст. 12 Закону України Про електронну комерцію, що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Зі змісту оспорюваного договору про надання позики, який наданий позивачем, встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 2.5. договору позики від 16.03.2020 року, позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства.

Частина 5 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Оспорюваний договір про надання позики підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача щодо неукладення договору.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як на підставу позовних вимог позивач посилався на те, що він не підписував кредитного договору, договір йому не надавався, тому вважає вказаний договір недійсним.

Однак, на підставі наданих позивачем доказів не встановлено вказаних обставин, усі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Втім, зазначених законом підстав недійсності договору позивачем не доведено.

На думку суду, саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, оскільки паспортні дані клієнта, зокрема, серія та номер паспорту, назва органу, що його видав, РНОКПП, зазначені в оспорюваному договорі, повністю відповідають даним позивача. Написання імені та прізвища позивача як « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_2 » вказаних вище висновків суду не спростовують. Так само, суду не було надано доказів на спростування зазначеного.

З огляну на вказане, позивачем не доведено перед судом порушення прав з боку відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про визнання угоди недійсною - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко