Рішення № 102063835, 21.12.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7104/21

Провадження № 2/752/5891/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - ТОВ «ФК «Гелексі») про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.10.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено кредитний договір №197029 на суму 3000 гривень. Ні графіку погашення кредиту, ні інших документів, у яких містилась би інформація про порядок та черговість зарахування коштів на погашення кредиту позивачу надано не було, про непропорційно велику суму компенсації їй відомо не було. За таких обставин, підстав стверджувати, що до вказаного часу, зокрема і з моменту укладення кредитного договору, позивач могла достеменно встановити, що розмір відсотків буде непропорційно великим, немає, оскільки розмір відсотків прив`язується до суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань. Таким чином, умови кредитного договору щодо встановлення процентної ставки в розмірі від 1,6% до 2% в день від суми кредиту - є несправедливими, адже позивач вважала, що бере грошові кошти з процентною ставкою 1,6%-2% на місяць, а не на день, такі обставини порушують права позивача та встановлені всупереч вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також ЗУ «Про споживче кредитування». За таких підстав, позивач просить визнати договір №197029 від 20.10.2020 року частково недійсним в частині визнання недійсними пунктів договору, що встановлюють завищену процентну ставку, яка неправомірно нараховується за кожен день, а не на місяць; договір №197029 від 20.10.2020 року, укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ «ФК «Гелексі», розірвати.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання, крім того витребувано в ТОВ «ФК «Гелексі» належним чином засвідчену копію Кредитного договору №197029 від 20.10.2020 року.

26 серпня 2021 року в задоволенні заяви представника відповідача із запереченнями проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання відмовлено, про що судом постановлено ухвалу.

Стислий виклад позиції відповідача

23 серпня 2021 року відповідач ТОВ «ФК «Гелексі» подав до суду відзив на позовну заяву та долучив до відзиву витребувані судом докази. Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми в їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені в графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору позики. Внаслідок відображення у графіку платежів сум, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення. Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, у тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що встановлена договором позики комісія (комісійна винагорода) не є компенсацією за невиконання позивачем договірних зобов`язань, а тому при укладенні спірного договору не були порушені норми п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦПК України для розірвання договору. Правові та фактичні підстави для розірвання в судовому порядку договору відсутні.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 22 листопада 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та ТОВ «ФК «Гелексі», як позикодавцем, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем укладено електронний договір позики №197029, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошові одиниці України - гривні, в сумі та строк:

- сума позики 3000,00 грн. (п.п. 1.1.1.);

- плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від

поточного залишку позики (п.п. 1.1.2.1.); комісії складає 1,6% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1. договору (п.п. 1.1.2.2.).

Пунктом 5.3. договору позики визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

За визначенням позивача предметом розгляду в даній справі є вимоги, в тому числі, про визнання частково недійсним пунктів договору, що встановлюють завищену процентну ставку, яка неправомірно нараховується за кожен день, а не за місяць, з огляду на те, що останні не грунтуються на засадах добросовісності розумності та справедливості, що суперечить Цивільному кодексу України, виконання положень договору ставить позивача в тяжке матеріальне становище.

Після звернення із позовною заявою позивач із уточненнями позовних вимог або із заявою про зміну предмету чи підстав позову не звертався.

Так, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч.ч. 1, 2 ст. 1054, ч.ч. 1, 2, ст. 1056 Цивільного

кодексу України, за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів суми позики (кредиту), причому тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, презумпція свободи договору та диспозитивність законодавчої регламентації відносин позики і кредитування надають сторонам договору позики (кредитного договору) право самостійно визначати будь які умови договору, в тому числі розмір і порядок плати за користування позикою, за однією лише умови - щоб домовленість сторін не суперечила законодавству.

Законодавством у сфері відносин позики і кредитування не встановлено заборони щодо можливості врегулювання сторонами договору позики своїх відносин, які не врегульовані законодавством, на власний розсуд в частині встановлення комісійної винагороди за користування позикою, у зв`язку з чим умови Договору позики про комісію врегульовані сторонами у відповідності до положень ст. ст. 6, 626-628 ЦК України.

Закріплене п. 5.3. договору позики підвищення розміру комісійної винагороди до 3,0 %, що відбувається внаслідок користування позикою понад встановленні договором позики строки, не суперечить ст. 61 Конституції України, Цивільному кодексу України або іншим актам цивільного законодавства, оскільки в законодавстві відсутня заборона щодо такого підвищення або будь-якого іншого збільшення розміру плати за користування позикою, в тому числі, в разі порушення позичальником строків (термінів) повернення позики та провадження користування позиковими коштами понад встановленні договором позики строки.

Норми Цивільного кодексу України підтверджують можливість самостійного визначення сторонами порядку сплати та розміру плати залежно від низки факторів, серед яких, зокрема, строк користування позикою (кредитом). Тому умови про конкретний розмір плати за користування позикою (комісійної винагороди), визначений залежно від конкретного строку користування позикою, і умови про збільшений розмір плати, що застосовується в разі порушення строків (термінів) повернення позики та перевищення встановленого договором строку користування позикою, повністю відповідають положенням закону і не суперечать актам чинного в Україні законодавства.

Умови договору позики погодженні сторонами до його укладання, викладенні в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображенні у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору позики.

Внаслідок відображення у Графіку платежів сум, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення.

Через особливість укладання договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, яке здійснюється дистанційно відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», виключається прямий контакт позичальника з позивачем та можливість спонукання позичальника до укладання договору, можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску.

Таким чином, укладання договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, шляхом вчинення спільних дій та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Умови договору позики не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача і не є несправедливими. Принцип рівності сторін не порушений укладанням договором позики.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати договір №197029 від 20.10.2020 року частково недійсним в частині визнання недійсними пунктів договору, що встановлюють завищену процентну ставку, яка неправомірно нараховується за кожен день, а не на місяць, та після надходження на адресу суду копії оспорюваного договору (який надсилався і на адресу позивача), позивач із клопотанням про уточнення позовних вимог не зверталась.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, суд не має права самостійно визначити пункти договору позики, що порушують права позивача, та мають бути визнані судом недійсними, як такі, що встановлені понад процентну ставку визначеної Законом.

Крім того, пункти договору позики не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а протилежні доводи позивача є безпідставними.

Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до статей 6, 536, 626-628, 1046 та 1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору конрагентів, оплатності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Також позивач просить на підставі ст. 652 ЦПК України розірвати укладений з відповідачем Договір позики №19029 від 22.11.2020р.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦПК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 ст. 652 ЦПК України передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладення договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, за загальним правилом, зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно чотирьох умов, які визначені в ч. 2 ст. 652 ЦПК України. Закон пов`язує можливість розірвання договору за рішенням суду не безпосередньо з істотною зміною обставин, а за наявності чотирьох умов, за істотної зміни обставин.

Позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, за одночасного існування яких є підстави для розірвання договору в судовому порядку.

Враховуючи наведене, в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись статями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, адреса місця знаходження юридичної особи: 03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 50.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 21.12.2021р.

Суддя І.О. Ольшевська