Ухвала суду № 102061460, 20.12.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

20.12.2021

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2070/21

Провадження № 1-кп/553/215/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Лунич Ю.Г., прокурора Корнієнка Є.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченої ОСОБА_2 , її захисника Ісаєнко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170460000200 від 08.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 17.01.2021, застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений на строк до 17.01.2022 включно.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Копія письмового клопотання про продовження строку запобіжного заходу із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченій та її захиснику.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав повністю.

Обвинувачена ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала та прохала застосувати до неї більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вказала, що має міцні соціальні зв`язки, а її хвора мати та вагітна донька наразі вкрай потребують допомоги. Захисник обвинуваченої Ісаєнко Н.І. у задоволенні клопотання прокурора прохала відмовити, наголошуючи про недоведеність стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та прохала врахувати стан здоров`я обвинуваченої, відсутність у неї судимостей та наявність міцних соціальних зв`язків із рідними, які її підтримують. При цьому захисником зазначено, що наразі майже всі свідки допитані, що виключає можливість впливу на них, наведені прокурором ризики є лише припущенням, а неможливість застосування до обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів, як достатніх для забезпечення її належної процесуальної поведінки, жодним чином не підтверджена.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Водночас, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Суд вказує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно із положенням ст.12 КК України віднесене до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років, вона обвинувачується у вчиненні насильницького злочину від якого настали невідворотні наслідки у виді смерті людини, у зв`язку з чим даному злочину притаманний високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому більшість свідків у кримінальному провадженні є рідними та близькими обвинуваченої, частина яких судом ще не допитана, з огляду на що суд критично ставиться до тверджень сторони захисту про відсутність можливості впливу на свідків.

В судовому засіданні, серед іншого, захисник прохала врахувати ту обставину, що обвинувачена раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, та має проблеми із здоров`ям.

Разом із тим, відсутність судимостей як і стан здоров`я, враховуються судом у сукупності із іншими обставинами, що узгоджується із вимогами ст.178 КПК України.

Так, згідно із ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

При цьому суд враховує наведені стороною захисту аргументи щодо стану здоров`я обвинуваченої, проте наголошує на відсутності належних доказів неможливості обвинуваченої на даний час тимчасово утримуватись в умовах ПУВП за станом здоров`я. Окрім того, за повідомленням медичної частини (№23) стан здоров`я обвинуваченої є задовільним і остання перебуває під динамічним наглядом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, її вік, репутацію, майновий стан, поведінку під час розгляду справи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що перебуваючи на волі вона може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів на свою користь та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Сам факт перебування обвинуваченої в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились чи відпали, і більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру у відношенні до особи похилого віку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення її винуватості, віку, міцності соціальних зв`язків в місці проживання, репутації, майнового стану, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, й інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів тощо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.318,331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 17 лютого 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих