Рішення № 10206125, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/14617.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Меткон”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест”

Простягнення 760242,10 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаВинокуров О.В. —представник за довіреністю від 05.02.2010 р.

Від відповідача не з’явився 17.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Меткон” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест” 341915,14 грн. заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт за договором від 25.01.2007 р. № 7, 319860,26 грн. пені, 82401,54 грн. інфляційної складової боргу та 16065,16 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. № 46/146, яку призначено до розгляду на 26.04.2010 р.

У судове засідання, призначене на 26.04.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не подав. Представник позивача вимоги ухвали від 01.04.2010 р. виконав частково, а також надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 26.04.2010 р., згідно якою позивачем зменшується сума основного боргу до 141665,13 грн., пеня, інфляційна складова боргу та 3 % річних збільшується відповідно до 480578,50 грн., 194983,04 грн. та 46215,15 грн.

Ухвалою від 26.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.05.2010 р.

14.05.2010 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, мотивоване знаходженням юриста за межами міста Києва.

У судове засідання, призначене на 17.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду у справі № 46/146 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про перенесення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест” не обмежене кількістю осіб, які можуть витупати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Крім того, суд враховує, що провадження у справі № 46/146 було порушене у квітні 2010 року і розгляд справи вже відкладався з 26.04.2010 р. на 17.05.2010 р., тобто відповідач не був обмежений у можливості реалізувати свої права: своєчасно подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, якщо такі наявні або ж заяву про визнання позову у разі відсутності заперечень з приводу заявлених вимог, ознайомитися з матеріалами справи у період між датами її відкладення тощо. Також, суд зважає на обмеженість процесуального строку вирішення спору, клопотання про продовження якого від сторін не надходило та відсутність доказів поважності пропуску представником відповідача судових засідань у справі № 46/146.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на порушення відповідачем обов’язків за договором в частині своєчасності проведення розрахунків за виконані на його користь та прийняті ним підрядні роботи та передані для їх проведення матеріали.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору № 7 від 25.01.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Меткон” (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест” (замовник), підрядник на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконував визначений договором об'єм робіт при будівництві ресторану “Колізей”, розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 5, а замовник зобов'язався прийняти виконані належним чином підрядні роботи та оплатити їх вартість в порядку, передбаченому договором (п. 2.1).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту його підтвердження замовником. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1 договору підряду встановлено, що договірна ціна підрядних робіт визначена укрупнено Кошторисом, та є невід'ємним додатком № 2 до даного договору і підлягає уточненню по видам робіт безпосередньо до початку їх виконання. Для уточнення договірної ціни Підрядник подає замовнику до початку виконання певного етапу робіт Договірну ціну по даному етапу, локальний кошторис до даної договірної ціни, а також відомість ресурсів. Уповноважений представник замовника розглядає надану підрядником договірну ціну на виконання певного етапу роботи та при відсутності зауважень погоджує. Уточнена договірна ціна по кожному із видів робіт повинна бути погоджена окремо з замовником до початку їх виконання.

Згідно з п. 3.3 договору перегляд договірної ціни розглядається та погоджується сторонами, обґрунтовується розрахунками і оформляється шляхом укладання додаткових угод до основного договору і змін до договірної ціни.

На виконання договору позивачем було складено, а відповідачем погоджено локальні кошториси щодо підрядних робіт, які є невід'ємними додатками до договору підряду: 1) додаток № 03 від 25.01. 2007 р.; 2) додаток № 5 від 22.03.2007 р.; 3) додаток № 6 від 27.04.2007 р.; 4) додаток № 7 від 25.04.2007 р.; 4) додаток № 8 від 11.06.2007 р.; 5) додаток № 9 від 28.05.2007 року; 6) додаток № 10 від 02.08.2007 р.; 7) додаток № 11 від 07.08.2007 р.; 8) додаток № 14 від 20.08.2007 р.; 9) додаток № 15 від 10.09.2007 р.; 10) додаток № 16 від 10.09.2007 р.; 11) додаток № 17 від 20.09.2007 р.; 12) додаток № 18 від 20.09.2007 р.; 13) додаток № 19 від 20.09.2007 р.; 14) додаток № 20 від 22.09.2007 р. 15) додаток № 22 від 14.12.2007 р.; 16) додаток № 23 від 14.12.2007 р.; 17) додаток № 24 від 14.12.2007 р.; 18) додаток № 27 від 19.12.2007 р.; 19) додаток № 28 від 20.12.2007 р.; 20) додаток № 30 від 09.01.2008 р. 21) додаток № 32 від 16.01.2008 р.; 22) додаток № 33 від 16.01.2008 p.; 23) додаток № 34 від 04.02.2008 р.; 24) додаток № 35 від 20.02.2008 р.; 25) додаток № 37 від 20.03.2008 р.; 26) додаток № 38 від 14.04.2008 р.; 27) додаток № 39 від 21.04.2008 р.; 28) додаток № 52 від 27.06.2008 р.; 29) додаток № 53 від 27.06.2008 р.; 30) додаток № 54 від 27.06.2008 р.; 31) додаток № 55 від 27.06.2008 р. 32) додаток № 56 від 01.07.2008 р. 33) додаток № 57 від 01.07.2008 р.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття, а ч. 4 зазначеної статті передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з п. 14.1 договору підряду здавання-приймання робіт після їх закінчення на об'єкті здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформляється актом здавання-приймання робіт.

За твердженнями позивача ним було виконано та передано відповідачеві роботи за договором, а також матеріали загальною вартістю 10020665,09 грн., які відповідач проавансував та оплатив по факту в сумі 9678749,95 грн., а тому на момент звернення з позовом до суду був винен 341915,14 грн. Оскільки після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу 200000,00 грн., останній просить стягнути з нього 141665,13 грн. боргу. Наведені обставини позивач обґрунтовує актами прийому-здачі робіт, накладними на поставку матеріалів, банківськими виписками та актами звірки розрахунків.

Наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому-здачі робіт за формою КБ-2: № 1 від 01.03.2007 р., № 2 від 20.03.2007 р., № 3 від 29.03.2007 р., № 4 від 12.04.2007 р., № 5 від 29.05.2007 р., № 6 від 27.06.2007 р., № 7а від 27.06.2007 р., № 8 від 25.12.2007 р., № 9 від 29.08.2007 р., № 10 від 10.09.2007 р., № 11 від 17.09.2007 р., № 12 від 24.10.2007 р., № 13 від 25.10.2007 р., № 14 від 30.11.2007 р., № 15 від 14.12.2007 р., № 16 від 20.12.2007 р., № 17 від 24.12.2007 р., № 18 від 24.12.2007 р., № 19 від 24.12.2007 р., № 21 від 28.12.2007 р., № 22 від 28.12.2007 р., № 23 від 17.01.2007 р., № 24 від 25.01.2008 р., № 25 від 28.01.2008 р., № 26 від 28.01.2008 р., № 27 від 30.01.2008 р., № 28 від 31.12.2008 р., № 29 від 31.01.2008 р., № З0 від 07.02.2008 р., № 31 від 05.03.2008 р., № 32 від 12.02.2008 р., № 33 від 14.02.2008 р., № 34 від 22.02.2008 р., № 35 від 22.02.2007 р., № 36 від 29.02.2008 р., № 37 від 05.04.2008 р., № 38 від 09.04.2008 р., № 39 від 09.04.2008 р., № 40 від 10.04.2008 р., № 41 від 21.04.2008 р., № 42 від 21.04.2008 р., № 43 від 23.04.2008 р., № 44 від 06.05.2008 р., № 45 від 14.05.2008 р., № 46 від 14.05.2008 р., № 47 від 19.05.2008 р., № 48 від 19.05.2008 р., № 49 від 22.05.2008 р., № 50 від 23.05.2008 р., № 52 від 03.06.2008 р., № 53 від 20.06.2008 р., № 54 від 20.06.2008 р., № 55 від 27.06.2008 р., № 56 від 27.06.2007 р., № 57 від 10.07.2008 р., № 58 від 13.07.2008 р., № 59 від 13.07.2008 р., № 60 від 17.07.2008 р., № 61 від 17.07.2008 р., № 62 від 18.07.2008 р., № 63 від 30.07.2008 р., № 64 від 31.07.2008 р., № 65 від 31.07.2008 р. , № 66 від 19.08.2008 р.; а також видатковими накладними № РН-0000007 від 26.09.2007 р., № РН-0000013 від 28.09.2007 р., № РН-0000015 від 01.11.2007 р., № РН-0000016 від 01.11.2007 р., № РН-0000017 від 23.11.2007 р., № РН-0000020 від 03.12.2007 р., № РН-0000021 від 05.12.2007 р., № РН-0000022 від 25.12.2007 р., № РН-0000009 від 20.02.2008 р., № РН-0000010 від 01.03.2008 р. стверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором вартістю 10077714,85 грн.

Згідно пункту 15.4 договору підряду замовник зобов'язався здійснювати поточні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт по етапу за формою КБ-2. Оплата виконаних робіт за договором здійснюється на протязі п'яти банківських днів після підписання акту замовником.

Підпункт 15.8 договору встановлює, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються через 10 днів після повного підписання акту введення об'єкту в експлуатацію за умови відсутності недоліків у виконаних роботах.

З наданих до справи письмових доказів судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт за договором, перерахувавши підряднику на момент його звернення до суду 9700088,66 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками та довідкою обслуговуючої банківської установи позивача № 24/01-405 від 13.05.2010 р.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві ще 200000,00 грн., тобто на момент вирішення спору борг останнього, згідно з наданими у справу доказами становить 177626,19 грн.

Разом з тим, заявленою до стягнення позивачем є сума боргу в розмірі 141665,13 грн., що ґрунтується на даних актів звірки розрахунків за період з 01.11.2009 р. по 21.04.2010 р.

Позивач неодноразово направляв відповідачеві претензії від 18.12.2008 року № 149 та від 03.11.2009 року № 164 з вимогою оплати заборгованості за договором.

Суду не подано відповідей на зазначені претензії, докази погодженої сторонами суми боргу також не подано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що згідно з діючим процесуальним законодавством суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт та поставлених матеріалів за договором підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача в сумі 141665,13 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 480578,50 грн. пені, 194983,04 грн. інфляційної складової боргу та 46215,15 грн. 3 % річних. Як вбачається з наданого суду розрахунку, нарахування вказаних сум позивач проводить з моменту прострочення відповідача до кінця 2008 року, тобто за значно менший період, ніж мало місце прострочення відповідача, тобто не допускаючи порушення його прав та інтересів.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що виконання фінансових зобов'язань замовника перед підрядником за даним договором забезпечується неустойкою, порядок і розміри стягнення якої визначено розділом 18 цього договору.

Відповідно до п. 18.5 договору при затримці з вини замовника оплати належним чином виконаних та прийнятих замовником за актами робіт, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05 відсотків від простроченої суми платежу за кожний день затримки в перші десять календарних днів затримки і 0,1 відсотка за кожний наступний день в подальшому.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені норми законодавства та положення договору сторін, заявлені вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно та підлягають відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Поряд з цим, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати виконаних на його користь робіт, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 14000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати —перерахуванню відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням часткового погашення відповідачем боргу після порушення провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко Інвест” (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 5, ідентифікаційний код 31305004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон” (03179, м. Київ, вул. Святошинська, 34, ідентифікаційний код 34186999) 141665 (сто сорок одну тисячу шістсот шістдесят п’ять) грн. 13 коп. боргу, 14000 (чотирнадцять тисяч) грн пені, 194983 (сто дев’яносто чотири дев’ятсот вісімдесят три) грн. 04 коп. інфляційної складової боргу, 46215 (сорок шість тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 15 коп. 3 % річних, 5968 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. державного мита та 163 (сто шістдесят три) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 30.06.2010 р.