Постанова № 102059412, 17.12.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8465/21

2-а/296/184/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі судді Адамовича О.Й., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом позовних вимог просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване на в автоматизованому режимі від 21 вересня 2021 року серії БАБ №822000 винесену інспектором СРПП ВП №1 Житомирського РУП старшим лейтенантом поліції Буханевичем Дмитром Олеговичем.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 вересня 2021 року інспектором СРПП ВП №1 Житомирського РУП старшим лейтенантом поліції Буханевичем Дмитром Олеговичем було винесено постанову серії БАБ №822000 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі. Відповідно до якої визнано ОСОБА_1 порушником за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу 510,00 грн.

Вказує, що відповідачем при винесенні постанови не з`ясовано повно, всебічно та об`єктивно всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, не зазначено відповідних доказів.

Вважає, що викладені у постанові висновки про вчинення ним зазначених адміністративних правопорушень не відповідають фактичним обставинам справи та в його діях відсутні подія та склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП.

04 жовтня 2021 року ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

26.11.2021 року представником ГУНП в Житомирській області Мельнічуком Ю.В. подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що при зупинці транспортного засобу позивачу було роз`яснено причину зупинки, перевірено документи, повідомлено про вчинене правопорушення. Також позивача було ознайомлено з правами за ст. 268 КУпАП та строком оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ст.289 КУпАП. Зауважує, що матеріали та докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем не зберігаються в ГУНП в Житомирській області, оскільки вони зберігаються в органі уповноваженому на розгляд адміністративних справ. Крім того, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн., оскільки дана категорія справ не відноситься до справ значної складності і не потребує об`ємних знань, адміністративний позов, який складено на одному аркуші не може бути підтвердженням понесених судових витрат у розмірі 6000,00 грн. (а.с.17-24).

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно до ч. 1 ст. 40 цього ж Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що постановою інспектора СРПП ВП №1 Житомирського РУП старшого лейтенанта поліції Буханевича Дмитра Олеговича від 21 вересня 2021 року серії БАБ № 822000 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с. 27.)

Із постанови вбачається, що 21 вересня 2021 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 по вул. Заводська, 17 в смт Новогуйвинськ після зупинки на вимогу працівника поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, а також відсутній вогнегасник, відсутні передбачені конструкцією транспортного засобу задні захисні бризовики, чим порушив Правил дорожнього руху.

Разом з тим будь-яких доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень відповідачем до постанови не надано, посилання на них у постанові відсутнє. Із змісту постанови можливо зробити висновок, що відеофіксація правопорушення не здійснювалася, оскільки графа 7 «До постанови додаються» не заповнена, відсутнє посилання на конкретні засоби фіксації порушення. А тому не зрозуміло, якими доказами керувався інспектор поліції при складанні постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 72 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За наведеного суд вважає, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з`ясовано всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова ВС КАС від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.

Посилання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.

Суд зазначає, що надання доказів в спростування доводів позивача у адміністративній справі, в якій оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, не може підміняти собою обов`язку посадової особи, яка розглядає справу в порядку КУпАП посилатися на такі докази в постанові та додавати їх до справи про адмінправопорушення.

Разом з тим, з наданих відповідачем пояснень вбачається, що згідно постанови від 21.09.2021р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП, та згідно ст. 36 ч.2 КУпАП було накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Відповідач вказує, що в даному випадку на позивача накладено стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Згідно ч.1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно п.п. е) п. 31.4.7. забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Згідно ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.

Таким чином, стягнення накладено за правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510грн., а тому твердження представника відповідача щодо накладання стягнення за правопорушення передбачене ч.1ст. 121 КУпАП є безпідставним.

Разом з тим, суд не вважає, що відповідачем доведено порушення ч.1 ст. 121 КУпАП, оскільки не надано доказів, що конструкцією автомобіля ВАЗ 21063 передбачено грязезахисні фартухи і бризковики.

Відповідно до п.п. б) п. 9.9. Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Однак, таке порушення правил не може бути кваліфіковане за ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки це не можна вважати порушенням користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Суд зазначає, що наданий відповідачем диск з відеозаписом за 21.09.2021р. суд не бере до уваги, оскільки про здійснення такого запису не вказано в постанові, яка оскаржується, крім того відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис. З самого відеозапису неможливо чітко визначити відсутність бризковиків, та яким чином була встановлена відсутність вогнегасника.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню за недоведеністю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті134 КАС України)

Судом встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом Омельчуком І.М. був укладений договір про надання правничої допомоги від 29 вересня 2021 та акт надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 29.09.2021 року, у якому зазначається перелік наданих адвокатом послуг та кількість витрачених годин.

На виконання договору позивачем сплачено адвокату 6000,00 грн. (оплата за фактично надані послуги), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 29.09.2021.

Як вбачається з акту наданих послуг, витрати адвоката розраховані з урахуванням п`яти годин робочого часу, а саме дві години - надання юридичної консультації та три години - підготовка позовної заяви та додатків до заяви.

Крім того, представник відповідача у своєму відзиві на адміністративний позов просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки сума в розмірі 6000,00 грн. є необґрунтованою та безпідставною.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. також пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц)

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Вирішуючи питання компенсації витрат на правову допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, відтак повинен ураховувати не лише те, чи були вони фактично понесені, але і оцінити їх об`єктивну необхідність.

У постанові Верховного Суду у справі № 826/856/18 від 22.12.2018 зазначається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Компенсації підлягають фактично понесені витрати на оплату об`єктивно наданих і об`єктивно підтверджених послуг адвоката під час розгляду справи.

На думку суду, зазначені у акті витрати часу ( у пунктах 1 та 2) є завищеними, оскільки такі послуги (в розрізі оцінки кількості та змісту наявних у справі документів) об`єктивно не вимагають подібних часових затрат. Обов`язковою вимогою для компенсації витрат є подання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним фактичних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд також звертає увагу, що представництво інтересів позивача у судових засідання (п. 5 акту наданих робіт) не здійснювалось, оскільки розгляд адміністративної справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зважаючи на вищевказане, а також подане представником відповідача заперечення щодо витрат на правничу допомогу, суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації, до 1500,00 грн., що відповідає критерію співмірності та розумності, обсягу наданих адвокатом послуг, а також складності справи.

Щодо сплаченого позивачем судового збору в розмірі 454,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що за подання вказаної позовної заяви позивач сплатив 454,00 грн судового збору, потрібно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2,5, 42, 43,77,139, 242-246,286, КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №822000 від 21.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складену інспектором СРПП ВП №1 Житомирського РУП старшим лейтенантом поліції Буханевичем Дмитром Олеговичем, за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. Старий Бульвар,5/37, ЄДРПОУ 40108625.

Cуддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 17.12.2021.