Рішення № 102059019, 08.12.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/4179/20

Провадження № 2/183/908/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Власко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення часток у спільній сумісній власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2020 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнень, просили припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ; визначити частки усіх спадкоємців по 1/8 частці кожному – 1/2 (4/8) частини квартири АДРЕСА_1 , а також визнати право власності кожного з позивачів на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на частину квартири АДРЕСА_1 , що належала йому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_4 . ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповітів не складав. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є сторони у справі. Однак постановами нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області позивачам було відмовлено у видач свідоцтва про право власності по 1/8 частині квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що частка померлого у спільному сумісному майні не була визначена.

Через неможливість оформлення своїх прав власника на спадкове майно, позивачі вимушені звернутися до суд із зазначеним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позов не подала, надала суду заяву про визнання позову і розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 відзиву на позов не подала, надала суду заяву про визнання позову і розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду. Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання. 28 січня 2021 року ухвалою суду задоволене клопотання позивача ОСОБА_1 та витребувані докази у справі. 04 березня 2021 року ухвалою суду задоволене клопотання позивача ОСОБА_1 та витребувані докази у справі. Ухвалою суду від 20 липня 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачі не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, у своїх письмових заявах, поданих суду, позовні вимоги позивачів визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення, просили розглянути справу у їх відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у своїй заяві просив суд розглянути справу за його відсутності представника.

Суд, дослідивши подані заяви, а також докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності, дійшов до таких висновків.

Обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковськ Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 02 листопада 2011 року зроблений відповідний запис за № 872, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02 листопада 2011 року, наданим суду в копії (а.с. 76).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданим Новомосковським житлово-експлуатаційним об`єднанням 01 грудня 1998 року, а також Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 3565025 від 01 жовтня 2012 року – зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 102).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру заповітів за № 28754881 від 19 листопада 2011 року – ОСОБА_5 заповітів на випадок своєї смерті не складав (а.с. 91-93).

З копії спадкової справи № 475, заведеної 19 листопада 2011 року після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернулися:

-дружина померлого – ОСОБА_4 ;

-син померлого: ОСОБА_1 ,

-онука померлого згідно зі ст. 1266 ЦК України – ОСОБА_2 (батько якої ОСОБА_6 – помер ІНФОРМАЦІЯ_3 )

-а також гр. ОСОБА_3 , яка не надала нотаріусу відомостей щодо спорідненості зі спадкодавцем (а.с. 77-112).

Постановами держнотаріуса від 07 листопада 2020 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/8 частині квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю визначити склад спадкового майна, тому як об`єктом спадкування є квартира, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. А відповідачу ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з неможливістю встановити ступень спорідненості між нею та спадкодавцем (а.с. 108, 110).

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України – доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставами звільнення від доказування відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом статті 83 ЦПК України – сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормою ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1217-1218, 1268-1269 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. А відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України – внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, спадкоємцями першої черги ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та за представленням ОСОБА_2 прийнято спадщину після смерті ОСОБА_5 , шляхом звернення з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Що стосується ОСОБА_3 , яка в заяві про прийняття спадщини зазначає, що є дочкою ОСОБА_5 , то нею ані нотаріусу, ані суду не надано відповідних відомостей щодо ступеню її спорідненості зі спадкодавцем, як і не заявлено будь яких вимог щодо встановлення такого факту, про що роз`яснювалося судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Тільки з визначенням часток кожного із співвласників, виникає право спільної часткової власності, у відповідності до вимог ст. 356 ЦК України. Право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, належить співвласнику, відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 ЦК України. У відповідності до ч. 2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено договором.

Суду не надано жодного доказу про існування між співвласниками будь-якої домовленості щодо часток у спільному сумісному майні, як і не встановлена наявність будь якого іншого договору щодо спірного майна, підстав для зменшення або збільшення частки кожного співвласника також не знайдено, а тому суд вважає, що частки співвласників у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними. При цьому, суду в достатній мірі наведено необхідність визначення часток саме в судовому порядку, оскільки через смерть ОСОБА_5 неможливо отримати згоди чи незгоди на припинення одного виду власності (спільної сумісної) та набуття іншого виду власності (спільної часткової).

Ураховуючи, що частка ОСОБА_5 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , складала 1/2, то спадкова маса після смерті ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 складає 1/2 частина, що підлягає спадкуванню спадкоємцями першої черги.

Аналізуючи вищенаведені факти з урахуванням застосованих норм права, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачів, з урахуванням визнання вимог сторонами в частині визначення обсягу спадкової маси після смерті ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , що складає 1/2 частина – підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання права власності на спадкове майно, суд приходить до наступних висновків.

Ураховуючи той факт, що матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 не містять відомості щодо ступеню спорідненості ОСОБА_3 , як особи, яка звернулася з заявою про прийняття спадщини, як і не надано таких доказів в суді; більше того нею не заявлено вимог щодо встановлення факту спорідненості із спадкодавцем в суді; суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у справі, а тому позовні вимоги щодо визнання за позивачами права власності в порядку спадкування по 1/8 частині у квартирі АДРЕСА_1 – не підлягають задоволенню, , а тому в цій частині позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення часток у спільній сумісній власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити частково.

Визначити, що спадкова маса після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартири АДРЕСА_1 складає 1/2 частина.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 08 грудня 2021 року.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ;

- третя особа: Новомосковськ державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, вул. Паланочна, 5, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, 51200.

Суддя Г.Є. Майна