Рішення № 10205872, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/21625.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УНТЛ»

про стягнення 48783,53 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Павликівський В.І. –представник за довіреністю

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 44238,26 грн. основної заборгованості по договору-доручення № 21\ЗУІ-2000Л, 337,56 грн. 3% річних, 1194,43 грн. –інфляційних втрат, 2713,28 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –487,84 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн., 300,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/216, розгляд якої було призначено на 15.04.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2010 розгляд справи, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України відкладено до 25.05.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2010 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору-доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 не було здійснено оплату в повному обсязі наданих послуг, оскільки позивачем було надано експедиторських послуг загалом на суму 46497,75 грн., з яких відповідачем оплачено 1587,71 грн. Заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача, складає 44238,26 грн. Також позивачем за порушення відповідачем своїх зобов’язань по своєчасний оплаті наданих послуг було заявлено до стягнення з відповідача пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Відповідач в судове засідання 25.05.2010 своїх представників –не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 06.04.2010 та від 15.04.2010 - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань про відкладення розгляду справи –не подавав. Про проведення судових засідань 15.04.2010 та 25.05.2010 був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 324467 від 13.04.2010. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2009р. між позивачем –ТОВ «АМА Логістик», як повіреним, та відповідачем ТОВ «УНТЛ», як довірителем, було укладено договір доручення № 21\ЗУІ-2000Л про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (надалі Договір-доручення № № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009), який підписано повноважними представниками та, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого, повірений діє за дорученням довірителя, в межах даного договору-доручення, за винагороду надає послуги по організації перевезень вантажів найманим вантажним транспортом у відповідності до діючого законодавства України в області внутрішньо українських перевезень, вимогам міжнародних Конвенцій та згод в області міжнародних перевезень (п. 1.1).

Умовами договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 сторони погодили, що в розділах 2-6 даного договору довіритель іменується експедитором 1, а повірений іменується експедитором 2 (п.1.2), експедитор 2 організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та іншим країнам на підставі відповідних заявок, конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, форма якої погоджена сторонами в додатку№1 до даного договору, допускається отримання заявки по факсу або по електронній пошті (п.п. 2.1., 2.2), експедитор1 зобов’язується своєчасно передати експедитору 2 заявку на організацію міжміських та міжнародних автомобільних перевезень вантажів, (п. 3.2.1), експедитор 1 зобов’язується своєчасно в строки погоджені в кожному окремому випадку здійснювати розрахунки з експедитором 2, (п. 3.2.3) ставки обумовлюються в заявці, що направляється експедитору 2 перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень), умови платежів –100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено в заявці, оплата послуг експедитора 2 проводиться експедитором 1 на розрахунковий рахунок експедитора 2 на підставі рахунку переданого експедитору 1 за допомогою факсимільного зв’язку, якщо інше не обумовлено в підписаній заявці (п.п. 4.4-4.6), у разі прострочки платежу експедитор 1 сплачує експедитору 2 пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п. 6.4).

Згідно заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, підписаними повноважними представниками сторін, та з проставленими печатками останніх, відповідачем було замовлено у позивача організацію перевезень вантажу за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) –Київ (Україна), загальна вартість перевезень 3 800 евро по курсу НБУ на день вивантаження, пунктом 19 даних заявок встановлено, що замовник сплачує вартість робіт і послуг експедитора на підставі наданих оригіналів документів на протязі 10 діб від дати їх отримання.

Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, копії яких надані позивачем разом з матеріалами позову, позивачем було організовано перевезення вантажу за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) –Київ (Україна), що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Згідно з актами здачі-прийняття тронспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000235 від 01.12.2009 на суму 23176,86 грн., №ОУ-0000236 від 01.12.2009 на суму 23320,89 грн., двостороньо підписаними повноважними представниками сторін посвідченими печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), а також рахунків фактури № СФ-0000241 від 01.12.2009., №СФ-0000242 від 01.12.2009, загальна вартість послуг перевезення здійснених відповідачем за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) –Київ (Україна) складає –46497,75 грн.

21.04.2010р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача, рахунки фактури, міжнародні товаро-транспортні накладні та акти здачі-прийняття транспортно-експедиційних робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти. Даний пакет документів відповідачем отримано 28.04.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8322655.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 01.10.2009-15.01.2010 двостороньо підписаним повноважними представниками сторін та посвідченим печатками останніх, відповідач сплатив на користь позивача 1587,71 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту склала 44910,04 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору - доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 не було здійснено в повному обсязі оплату наданих послуг, оскільки позивач надав послуги з перевезення на суму 46497,75 грн.грн., які відповідачем були прийняті але оплачені частково на суму 1587,71. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 44238,26 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 виконав належним чином, а саме: ним було надано експедиторські послуги з організації перевезень вантажів, за маршрутом Франкфурт на Майне (Німеччина) –Київ (Україна), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR з відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем експедиторських послуг з перевезення вантажів склала 46497,75 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000241 від 01.12.2009., №СФ-0000242 від 01.12.2009, та актами здачі-прийняття тронспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000235 від 01.12.2009 на суму 23176,86 грн., №ОУ-0000236 від 01.12.2009 на суму 23320,89 грн., двостороньо підписаними повноважними представниками сторін та посвідченими печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), які відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №8322655 отримані відповідачем 28.04.2010.

Однак, відповідач всупереч п. 19 №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 свої зобов’язання по повній оплаті наданих позивачем послуг –у повному обсязі не виконав, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 1587,71 грн., а оплата в сумі 44910, 04 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Суд враховує і те, що згідно п. 19 заявок №16,17 від 01.11.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 оплата наданих послуг повинна відбуватися протягом 10 днів з моменту отримання оригіналів документів, тобто у строк до 07.05.2010 включно, оскільки судом встановлено, що акти виконаних робіт та рахунки фактури було отримано відповідачем 28.04.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8322655

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 існує непогашена заборгованість в сумі 44910,04 грн., а тому суд не виходячи за межи позовних вимог, визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем в повному обсязі експедиторські послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем у позові, а саме 44238, 26 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті наданих послуг 337,56 грн. 3% річних, 1194,43 грн. –інфляційних втрат, 2713,28 грн. пені .

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.6.4. договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 337,56 грн. 3% річних, 1194,43 грн. –інфляційних втрат, 2713,28 грн. пені за період прострочення з 01.12.2009 по 03.03.2010 року, тобто у період щодо якого позивачем не надано належних доказів прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по повній оплаті наданих послуг з перевезення вантажів по актам здачі-прийняття тронспортно-експедиційних робіт, оскільки період прострочення відповідача згідно вимог п.19 заявок №16,17 від 01.12.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, по договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 розпочався саме з 07.05.2010, а тому підстави для стягнення з відповідача 337,56 грн. 3% річних, 1194,43 грн. –інфляційних втрат, 2713,28 грн. пені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.6.4. договору доручення № 21\ЗУІ-2000Л від 16.10.2009 –у суду відсутні.

Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат в розмірі 300,00 грн., до яких, відповідно до ст. 44 ГПК України, відноситься оплата послуг адвоката.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Але враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних витрат, зокрема договору про надання адвокатських послуг, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акту прийому-передачі наданих послуг адвоката, суд прийшов до висновку про залишення без розгляду на підставі ст. 81 п.5 Господарського процесуального кодексу України позовної вимоги позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 300, 00 грн.

Також суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права після усунення обставин, що зумовили залишення позовної вимоги про стягнення суми адвокатських послуг без розгляду, звернутися до господарського суду з зазначеною вимогою у встановленому процесуальним законом порядку.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 44238,26 грн. основного боргу. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНТЛ»(код ЄДРПОУ 35725021, адреса: 01033, м. Київ. вул. Гайдара,27 А, офіс 123) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»(код ЄДРПОУ 35789771, адреса: 04073, м. Київ, пр-т Московський,8 к.1) суму заборгованості в розмірі 44 238 (сорок чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 26 коп., а також 442 (чотириста сорок дві) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

3.          Позовну вимогу про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 300, 00 грн. залишити без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –01.07.2010