Рішення № 102058428, 21.12.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1076/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Акціонерного товариства “Укртелеком”

бульв. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком”

просп. Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради,

вул. І. Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017

Про стягнення 485 687,95 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради про стягнення 337 341,59 грн, у тому числі трьох відсотків річних у сумі 104 547,69 грн, втрат від впливу інфляційних процесів в сумі 232 793,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі № 927/483/19, яке набрало законної сили 25.11.2019, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 838 363,04 грн заборгованості з компенсації пільг та 27 575,45 грн судового збору. З 26.12.2019 судове рішення знаходиться на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області. Рішення суду про стягнення з відповідача коштів не виконано в повному обсязі, в зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних та втрати від інфляції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.10.2021 у справі № 927/1076/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подачі відповідачем - відзиву на позовну заяву з доказами на його обґрунтування та заперечень; позивачу - відповіді на відзив.

09.11.2021 від Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву від 08.11.2021 №04-28/17997, в якому відповідач, зокрема, просить суд об`єднати в одне провадження справу №927/1076/21 зі справою №927/1071/21 (суддя - Сидоренко А.С.) з присвоєнням об`єднаній справі №927/1076/21, у зв`язку з тим, що АТ «Укртелеком» в особі Чернігівської філії АТ «Укртелеком» подано два позови до Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради (справи №927/1076/21, №927/1071/21) з тотожними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, правовою підставою яких є ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, та тотожними доказами.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходиться справа №927/1071/21 (суддя-Сидоренко А.С.) за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про стягнення 106 330,81 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 42 015,55 грн трьох процентів річних з простроченої суми, нарахованих у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 по справі № 927/659/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, по погашенню заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Новозаводському районі міста Чернігова, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 825 546,78 грн та 1379,14 грн вартості послуг з пільгового встановлення квартирного телефону в 2016-2017 роках.

Враховуючи те, що вищезазначені справи поєднані між собою сторонами та однорідними позовними вимогами, з метою виконання завдань господарського судочинства, повного та всебічного розгляду господарських справ №927/1076/21 та №927/1071/21, а також економії процесуального часу учасників справ, склад яких є однаковим, суд ухвалою від 22.11.2021 задовольнив клопотання відповідача та на підставі ст. 173 ГПК України об`єднав справи №927/1076/21 та №927/1071/21 в одне провадження, з присвоєнням об`єднаній справі № 927/1076/21.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2021, у встановлений процесуальний строк на адресу суду до винесення ухвали від 22.11.2021 про об`єднання справ в одне провадження від відповідача - Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради надійшли відзиви на позов по справах 927/1076/21 та №927/1071/21, в яких відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, які містять аналогічні за своїм змістом обґрунтування.

Так, відповідач зазначає, що накази Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2019 у справі № 927/483/19, від 23.03.2020 у справі №927/659/19 знаходяться на виконанні Управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівській області, проте, у зв`язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків боржника документи щодо безспірного списання коштів за вказаним рішенням мають бути передані до виконання Державною казначейською службою України та внесені до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Належним відповідачем у справі має бути держава Україна в особі Державної казначейської служби України, оскільки боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Також у встановлений судом процесуальний строк від позивача надійшли відповіді на відзив у справах 927/1076/21 та №927/1071/21, в яких позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзивах, та зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; відповідачем підтверджений факт невиконання рішення суду; посилання відповідача на те, що рішення суду знаходиться на виконанні в органах казначейської служби не забороняє відповідачу виконати рішення суду в добровільному порядку. Посилання відповідача, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19 та від 12.11.2019 у справі №927/659/19 мають бути виконані державою Україна в особі Державної казначейської служби України є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (протокол № 20 від 22.04.2021), Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» (Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємства «Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» № 8 від 14.06.2011 року перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Укртелеком» № 20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» (державна реєстрація відповідних змін проведена 27.04.2021; № реєстраційної дії 1000747780189006797).

Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради зареєстрований 05.06.2020, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10641020000015153.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради про стягнення 1 838 363,04 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян, які проживають в Деснянському районі м. Чернігова, задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком 1 838 363,04 грн заборгованості та 27 575,45 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19 встановлено факт неналежного виконання Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради обов`язку перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо здійснення розрахунку на підставі поданих останнім щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» на послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги з 01.01.2018 по 31.12.2018 та за пільгове встановлення квартирних телефонів у 2016 році та 2018 році в загальному розмірі 1 838 363,04 грн.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №927/483/19 було видано накази про примусове виконання рішення від 16.12.2019.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 у справі №927/659/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради про стягнення 825 546,78 грн заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Новозаводському районі м. Чернігова, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та 1379,14 грн за пільгове встановлення квартирного телефону за 2016 та 2017 роки, задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком 826 830,48 грн заборгованості та 12 402,46 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 у справі №927/659/19 встановлено факт неналежного виконання Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради обов`язку перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо здійснення розрахунку на підставі поданих останнім щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» на послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та за пільгове встановлення квартирних телефонів у 2016, 2017 роках в загальному розмірі 826 830,48 грн.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №927/659/19 було видано наказ про примусове виконання рішення від 23.03.2020.

Накази Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2019 у справі №927/483/19 та від 23.03.2020 у справі №927/659/19 були направлені позивачем до Управління Державної казначейської служби у м. Чернігові Чернігівської області до виконання.

Листом № 04-09/10 від 04.01.2021 Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівській області повернуло вищевказані виконавчі документи позивачу у зв`язку з тим, що Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові та Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові припинили свою діяльність в результаті реорганізації, а отже, не мають відкритих рахунків в Управлінні.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2021 у справі № 927/483/19 та від 19.02.2021 у справі № 927/659/19 замінено боржників: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на їх правонаступника – Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, буд.19, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ 43649464).

Листами №04-19/55, № 04-19/58 від 11.03.2021 накази про примусове виконання рішення від 16.12.2019 у справі №927/483/19 та від 23.03.2020 у справі №927/659/19 були направлені позивачем на виконання до Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області.

Листом № 03-26-08 від 23.07.2021 Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівській області щодо виконання рішень суду повідомило позивача, що Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради були направлені запити щодо безспірного списання коштів з рахунків боржника та листи-вимоги про вжиття необхідних заходів з метою виконання судових рішень. Боржником надано відповіді про те, що боржник надає дані для здійснення безспірного списання, оскільки рішенням Чернігівської міської ради від 31.05.2018 №31/VII-18 затверджено Програму для забезпечення виконання рішення суду на 2018-2022 роки, яка є регіональною цільовою програмою у складі бюджетної програми «Інша діяльність у сфері державного управління». Боржником повідомлено, що станом на 01.07.2021 бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян у Державному бюджеті на 2021 рік не передбачені, фінансування Програми для забезпечення виконання рішення суду на 2018-2022 роки є недостатнім для забезпечення виконання всіх судових рішень.

Доказів сплати заборгованості за вказаними рішеннями суду відповідачем не надано.

Невиконання відповідачем судових рішень від 31.07.2019 у справі №927/483/19 та від 12.11.2019 у справі №927/659/19 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 124, пункту 9 статті 129 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з актів цивільного законодавства, з рішення суду.

За вимогами частини першої статті 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Адже у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 ЦК України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати наданих позивачем послуг зв`язку на пільгових умовах населенню в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та за пільгове встановлення квартирних телефонів у 2016, 2017, 2018 роках належним чином підтверджується наявними чинними судовими рішеннями Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19, від 12.11.2019 у справі №927/659/19, які за змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Відповідачем не надано жодного належного чи допустимого доказу, який би свідчив про сплату останнім заборгованості у повному розмірі, а отже у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як убачається з наданих розрахунків, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 146 563,24 грн та інфляційні втрати в сумі 339 124,71 грн, а саме:

- 3% річних у сумі 104547,69 грн за період з 26.11.2019 по 18.10.2021, нараховані на суму 1 865 938,49 грн, яка складається з 1 838 363,04 грн основного боргу та 27 575,45 грн судового збору; інфляційні втрати в сумі 232 793,90 грн за період грудень 2019 року – вересень 2021 року, нараховані на цю ж суму;

- 3% річних у сумі 42 015,55 грн за період з 12.02.2020 по 13.10.2021, нараховані на суму 839 232,94 грн, яка складається з 826 830,48 грн основного боргу та 12 402,46 грн судового збору; інфляційні втрати в сумі 106 330,81 грн за період лютий 2020 року – вересень 2021 року, нараховані на цю ж суму.

Здійснивши перевірку заявлених позивачем до стягнення сум, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішеннями суду від 31.07.2019 у справі №927/483/19 та від 12.11.2019 у справі №927/659/19, також включено судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства України, адже судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись на суми основної заборгованості у розмірі 1 838 363,04 грн та 826 830,48 грн.

Перерахований судом розмір 3% річних становить 145 903,79 грн (104 509,16 грн + 41 394,63 грн), а розмір інфляційних втрат – 337 442,96 грн (232 715,51 грн + 104 727,45 грн). Суми 3% річних та інфляційних витрат за перерахунком суду є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в зазначених судом розмірах.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідачем у справі повинна бути держава України в особі Державної казначейської служби, з огляду на наступне.

Відповідач, посилаючись на п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі – Порядок №845), зазначає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості таких документів та у зв`язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків боржника документи щодо безспірного списання коштів за вказаним рішенням мають бути передані до виконання Державною казначейською службою України та внесені до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Однак, як свідчить зміст статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органи місцевого самоврядування не відносяться до суб`єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком №845.

Так, відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (пункт 31 Порядку №845).

Пунктом 33 Порядку №845 встановлено, що у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Відповідно до п. 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Враховуючи те, що відповідно до Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать пільги з послуг зв`язку і саме відповідач, як виконавчий орган місцевого самоврядування, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають пільги пільговим категоріям населення, положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджуються на виконання рішень Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19, від 12.11.2019 у справі №927/659/19. Вказані рішення суду повинні виконуватись відповідно до Порядку №845.

Отже, Державна казначейська служба є органом, який здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради є належним суб`єктом, який зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають пільги пільговим категоріям населення, та вживати відповідні заходи щодо погашення заборгованості, у тому числі у призмі Порядку №845, відтак є належним боржником у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Бездіяльність відповідача, як уповноваженого органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 02.03.2018 у справі №904/4671/17.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів виконання ним судових рішень Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2019 у справі №927/483/19 та від 12.11.2019 у справі №927/659/19.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 145 903,79 грн та інфляційних втрат в сумі 337 442,96 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 659,45 грн 3% річних та 1681,75 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7250,20 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 145 903,79 грн 3% річних, 337 442,96 грн інфляційних втрат та 7250,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 659,45 грн 3% річних та 1681,75 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко