Рішення № 102058393, 20.12.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Справа № 926/3617/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай”

до відповідача Приватної фірми “Продюсерський центр Інтервал”

про стягнення заборгованості в сумі 155 593,36 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Рогатинчук О.В.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) – адвокат Аксютін Р.В.;

від відповідача – Пелепчук В.В.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Приватної фірми “Продюсерський центр Інтервал” про стягнення заборгованості в сумі 155 593,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 07 квітня 2017 року між сторонами укладено Договір купівлі продажу №7/04-17. Згідно умов договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупця відходи з поліетилену (поліетиленові зернові рукави, що були у використанні із засміченням від 5% до 70%), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором. На виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято поліетиленові зернові рукави, що були у використанні із засміченням вагою 39 560 кг. та чистою вагою 13 448 кг.

Далі позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар. Крім цього позивач вказує, що на звернення позивача щодо підписання видаткової накладної та акту звірки контрагент не відреагував, що свідчить про недобросовісність контрагента, а також висловлення ним мовчазної згоди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2021 року, судову справу № 926/3617/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року залишено позовну заяву без руху для усунення позивачем зазначених в ухвалі недоліків.

22 вересня 2021 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 20 вересня 2021 року (вх. №3882) на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 06 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року прийнято справу № 926/3617/21 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 04 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 жовтня 2021 року призначено розгляд справи по суті на 25 жовтня 2021 року.

25 жовтня 2021 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з відрядженням головуючого судді Проскурняка О.Г., про що сторони були сповіщенні телефонограмою та повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року призначено розгляд справи по суті на 27 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2021 року розгляд справи по суті у справі № 926/3617/21 відкладено на 11 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року відкладено судове засідання по суті на 24 листопада 2021 року

24 листопада 2021 року судове засідання по справі № 926/3617/21 не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Проскурняка О.Г. у відпустці, про що сторони були сповіщенні телефонограмою та повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.

06 грудня 2021 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області надійшла заява представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Заяву обґрунтовано тим, що Договір купівлі-продажу №7/04-17 від 07 квітня 2017 року діє до 31 грудня 2017 року, а відтак позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 грудня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 грудня 2021 року.

В судовому засіданні 20 грудня 2021 року адвокат позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні 20 грудня 2021 року заперечив та просив суд задовольнити заяву про застосування строку позовної давності.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20 грудня 2021 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Так, 07 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай” та Приватною фірмою “Продюсерський центр Інтервал” укладено Договір купівлі-продажу № 7/04-17.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця відходи з поліетилену (поліетиленові зернові рукави, що були у використанні із засміченням від 5% до 70%), далі за текстом “Товар”, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором.

Згідно пунктів 8.1., 8.2. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків – до повного їх завершення. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення його дії. Кількість пролонгації не обмежена. Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою Сторін або у встановленому законом порядку.

Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності, розірвання чи не укладення вищевказаного договору суду не надано, а отже суд вважає, що договір є чинним та пролонгованим на 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

В пунктах 2.1., 2.8. Договору Сторони встановили, що поставка Товару здійснюється партіями відповідно до письмових заявок Продавця. Партія Товару – Товар, оформлений однією видатковою накладною. На кожну в момент відвантаження партію Товару, Продавець надає Покупцю накладну та акт прийому-здачі.

Для здійснення поставки позивачем було складено видаткову накладну № УЦ200012876 від 01 грудня 2020 року, а також рахунок-фактуру № УЦ 200012876 від 01 грудня 2020 року.

Складання видаткової накладної на загальну суму 155 593,36 грн. також підтверджується випискою з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за 2020 рік.

Факт отримання відповідачем Товару, а саме поліетиленових зернових рукавів, що були у використанні із засміченням, загальною вагою 39 560 кг., підтверджується Актом № 7-LPDE приймання-передачі та результатів переробки від 14 квітня 2020 року, підписаний Сторонами.

В той же час, на підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаною видатковою накладною на загальну суму 155 593,36 грн. позивачем подано податкову накладну № 259 від 01 грудня 2020 року, на загальну суму 155 593,36 грн (з урахуванням ПДВ) та квитанцію про їх реєстрацію Державною податковою службою України, які підтверджують здійснення позивачем операцій з постачання відповідачеві товару указані в спірних видаткових накладних дати та на вказані в них суми.

У Постанові від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Таким чином, свої зобов`язання по передачі товару позивач виконав належним чином у відповідності до умов Договору, що підтверджуються поданими позивачем доказами.

17 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовим листом № 17/12-1 щодо підписання Акту звірки розрахунків, видаткових накладних, Акту приймання-передачі, а також щодо сплати коштів за товар.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 19 серпня 2021 року. Доказів оплати переданого Товару, реагування на надіслані позивачем лист та претензію в матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 7.5. Договору, усі спірні питання за Договором узгоджуються шляхом двосторонніх переговорів. У випадку, коли Сторони не приходять до ухвалення взаємоприйнятного рішення протягом 1 (одного) місяця з моменту виникнення спору (письмової претензії), одна зі Сторін має право звернутись до господарського суду для вирішення спору відповідно до законодавства України.

Нездійснення відповідачем оплати заборгованості, ігнорування листа та письмової претензії позивача, стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до пунктів 3.1. – 3.3. Договору, ціна Товару складає – 11 грн. 57 коп., у тому числі ПДВ 20% – 1 грн. 93 коп. за один кілограм. Валюта Договору – гривня. Загальна орієнтована сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних Продавця, та не повинна перевищувати 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень 00 коп., у т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що сплата за Товар, здійснюється на умовах 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця, на підставі рахунка-фактури.

Згідно пункту 7.1., 7.2. Договору, кожна зі Сторін несе перед іншою Стороною повну відповідальність за виконання прийнятих на себе зобов`язань. У випадку невиконання або неналежного виконання свої обов`язків винна Сторона зобов`язана відшкодувати іншій Стороні збитки.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно частини 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

При цьому суд враховує, що згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06 вересня 2005 року).

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” і статті 11 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно вимог статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач в порушення договору та приписів частини 1 статті 692 ЦК України, вартість одержаного товару не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворився борг в розмірі 155 593,36 грн.

Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи представника відповідача щодо застосування строку позовної давності судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦКУ, яка унормовує, що строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно пунктів 8.1., 8.2. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків – до повного їх завершення. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення його дії. Кількість пролонгації не обмежена. Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою Сторін або у встановленому законом порядку.

Відтак, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь які повідомлення сторін про бажання припинити дію договору, а кількість пролонгації Договору сторонами не обмежена, враховуючи те, що в частині розрахунків, Договір діє до повного їх завершення, суд вважає, що укладений між сторонами Договір є чинним та пролонгованим на 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Згідно статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, із видаткової накладної № УЦ200012876 від 01 грудня 2020 року та рахунка-фактури № УЦ 200012876 від 01 грудня 2020 року вбачається, що передача Товару відповідачу відбулася - 01 грудня 2020 році.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що сплата за Товар, здійснюється на умовах 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця, на підставі рахунка-фактури.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 19 серпня 2021 року, яка у місячний строк, встановлений пунктом 7.5. Договору, залишена відповідачем без реагування.

Враховуючи норми законодавства та пункти Договору, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строків позовної давності.

Суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 2 333,90 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми “Продюсерський центр Інтервал” (58003, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Яремчука Назарія, буд. 4, код ЄДРПОУ 31229531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай” (19421, Черкаська обл., с. Корнилівка, вул. Шкільна, буд. 4, код ЄДРПОУ 31860551) 155 593,36 грн. – заборгованості та 2 333,90 грн. – судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано – 21 грудня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк