Рішення № 102058306, 15.12.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/908/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Херсон

до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

про стягнення 216003,38грн.

у с т а н о в и в:

Обставини провадження у справі

Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним 18.09.2020 між ними договором № 64-П-ХЕФ-20/138Р про допуск до об`єктів портової інфраструктури в розмірі 216003,38грн, з яких 190850,59грн основного боргу, 2943,52грн 3% річних, 10881,95грн інфляційних втрат та 11327,32грн пені, вказано ст.ст.509, 525, 526, 530, 610-612, 625 Цивільного та ст.ст.173-175 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між цими підприємствами договором № 64-П-ХЕФ-20/138Р в частині оплати на його умовах послуг позивача.

За відповіддю на відзив позивач вказав, що:

- начальник Херсонської філії позивача має повноваження, на підставі довіреності від 22.12.2020 №7494, підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені позивача;

- будь-які положення концесійного договору від 26.06.2020 стосовно передачі в концесію майна відповідача, що укладений за участі Міністерства інфраструктури України та позивача, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", не звільняють відповідача від обов`язку щодо виконання власних договірних зобов`язань перед позивачем за укладеними між ними господарськими договорами, а також, не зобов`язують позивача отримувати від Міністерства інфраструктури України попередню згоду на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості;

- додані до позовної заяви копії документів засвідчені належним чином, зокрема, уповноваженою, на підставі наказів по філії, на їхнє засвідчення посадовою особою;

- відповідач не повідомляв позивачеві у встановленому договором від 18.09.2020 №64-П-ХЕФ-20/138Р порядку (згідно з п.6.3. та п.6.4. даного договору) про будь-які форс-мажорні обставини (зокрема, карантин, що встановлено з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)), які перешкоджають відповідачеві у виконанні належним чином своїх зобов`язань за вказаним договором;

- нарахування відповідачеві пені за порушення грошових зобов`язань є правомірним та обґрунтованим, оскільки така відповідальність за порушення грошових зобов`язань встановлена для відповідача за п.4.2 договору №64-П-ХЕФ-20/138Р.

За відзивом на позовну заяву відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, оскільки:

- уклавши 26.06.2020 договір про передачу в концесію майна відповідача Міністерство інфраструктури України (концесієдавець за цим договором), до сфери управління якого входить Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (позивач), що також, підписав концесійний договір, зобов`язалося докласти всіх розумних зусиль з метою недопущення збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості відповідача протягом визначеного концесійним договором перехідного періоду, й тому, щонайменше, позивач повинен погоджувати з цим Міністерством, як концесієдавцем, подання до суду позовних заяв про стягнення коштів з відповідача;

- всупереч вимог цивільного та господарського законодавства стосовно підстав та порядку представництва інтересів юридичних осіб, а також повноважень структурних підрозділів юридичних осіб за позовною заявою неправильно визначено позивача - як юридичну особу, в особі начальника філії цієї юридичної особи;

- додані до позовної заяви копії первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості не є належними доказами, оскільки засвідчені особою, доказів повноважень якої на засвідчення цих копій позивач не надав до суду;

- виконанню зобов`язань відповідача з оплати послуг позивача на умовах договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р перешкоджає запровадження з 12.03.2020 на усій території України карантину з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19);

- відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, що підтверджено документально, й тому, з урахуванням заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача за несвоєчасну оплату послуг за договором окрім пені ще й 3% річних з інфляційними втратами, наявні підстави для зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені з 11327,32грн до 1,00грн.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав до суду: довідку про залишок коштів на рахунках відповідача у АТ “Державний експортно-імпортний банк України“ за станом на 06.07.2021, баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача за станом на 31.03.2021, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за І квартал 2021 року.

Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, встановлено строки, 27.07.2021 відповідачу для надання відзиву на позов та 05.08.2021 позивачу для надання відповіді на відзив.

Відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 28.07.2021 поштою, прийнято судом до справи, для врахування при її розгляді по суті, оскільки відзив було здано 22.07.2021 до пошти для надсилання суду та позивачу.

Відповідь на відзив надійшла у встановлений судом строк.

Заперечень на відповідь на відзив відповідач не подав.

Сторонами дотримано вимоги ч.2 та ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви та відзиву на нею, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою та відзивом на позовну заяву прийнято судом до розгляду.

Обставини по суті спору, які встановлено судом

Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" (надалі - відповідач) та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Херсонської філії цього державного підприємства (адміністрація Херсонського морського порту) (надалі - позивач) уклали 18.09.2020 між собою договір № 64-П-ХЕФ-20/138Р про допуск до об`єктів портової інфраструктури, на умовах якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з використання вантажних та допоміжних причалів, які закріплені за позивачем та знаходяться на його балансі, а саме, Причали №/№2-5, Причал портового флоту (берегоукріплення правої сторони затону № 2), Причал портового флоту, Фумігаційний причал (затон № 1), Причал №1 для перевантаження хімічних вантажів (лівий беріг затону №1), для допоміжних робіт при навантаженні/розвантаженні плавзасобів при постановці суден лагом, відстою та інше, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався приймати та оплачувати ці послуги щомісяця протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт), на підставі рахунків позивача на їх оплату (надалі - договір).

Договором, також, передбачено:

- нарахування плати за послуги, якщо інше не передбачено вимогами Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (із змінами), здійснюється позивачем за вільними цінами (тарифами) (пункт 2.1.), зокрема, для допоміжних причалів у період з 01.01.2020 по 21.04.2020 у відповідності до вартості послуг згідно з Додатком № 5 до договору (п.п.2.1.1.), для допоміжних причалів у період з 22.04.2020 по 31.12.2020 у відповідності до вартості послуг згідно з Додатком № 6 до договору (п.п.2.1.2.), для вантажних причалів у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у відповідності до вартості послуг згідно з Додатком № 7 до договору (п.п.2.1.3.),

- обов`язок по складанню актів наданих послуг (актів виконаних робіт) покладається на позивача, а відповідач протягом 10-ти робочих днів з дати направлення позивачем актів наданих послуг (актів виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу позивача Адміністрації по одному примірнику таких актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання; належним підтвердженням отримання відповідачем актів наданих послуг (актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (пункт 2.6.);

- у випадку неповернення відповідачем позивачеві актів наданих послуг (актів виконаних робіт) або ненадання мотивованої відмови від їх підписання у встановлені договором строки, такі акти вважаються погодженими (підписаними) позивачем та відповідачем в редакції позивача та підлягають оплаті (пункт 2.7.);

- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання таких обов`язків щодо розрахунків (пункт 4.1.);

- у відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони договору дійшли згоди, що умови договору, крім п.п.2.1.2. та Додатку № 6 до договору, застосовуються до відносин, які виникли між ними до набрання чинності даним договором, а саме з 01.01.2020, при цьому, дія п.п.2.1.1. та Додатку № 5 до договору закінчується 21.04.2020 (пункт 4.1.);

- у відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони договору дійшли згоди, що умови п.п.2.1.2. та Додатку № 6 до договору, застосовуються до відносин, які виникли між ними до набрання чинності даним договором, а саме з 22.04.2020 (пункт 4.1.);

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (пункт 5.2.);

- у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор) строк виконання зобов`язань за договором відкладається на той час, протягом якого будуть діють ці обставини (пункт 6.3.);

- сторона, для якої настала неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна невідкладно повідомити іншу сторону про настання таких обставин непереборної сили (форс-мажор), та надати, в якості підтвердження наявності таких обставин та їх тривалості, зареєстроване повідомлення, що видане Торговою (торгово-промисловою) Палатою або іншим компетентним органом держави (пункти 6.4.-6.5.);

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону договору права посилатися на будь-яку обставину непереборної сили (форс-мажор), як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором (пункт 6.6.);

В межах господарських взаємовідносин за договором позивач з відповідачем склали та підписали наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт № 5028 від 22.09.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за січень, лютий та березень 2020 року по т/х “Т.Копейкін”, т/х “Кілія” (2-м корпусом), т/х “Волго-Балт 218”, м/б “Салют”, м/б “РТБ-116”, плавкран № 70 на загальну суму 59424,29грн, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ);

- акт № 5029 від 22.09.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за серпень 2020 року по т/х “Волго-Балт 218” на суму 2088,83грн, з ПДВ;

- акт № 5303 від 30.09.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за вересень 2020 року по т/х “Кілія” (2-м корпусом), т/х “Волго-Балт 218”, ”НПК-14” (2-м корпусом), ”СПК-20” на загальну суму 19180,10грн, з ПДВ;

- акт № 5924 від 31.10.2020 використання вантажних причалів для допоміжних робіт пр навантаженні/розвантаженні плавзасобів при постановці суден лагом, відстою та інше за жовтень 2020 року по т/х “Т.Копейкін” та ПК-20, ПК-28 на загальну суму 40722,86грн, з ПДВ;

- акт № 5990 від 31.10.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за жовтень 2020 року по т/х “Кілія” (2-м корпусом), т/х “Волго-Балт 218”, т/х “Т.Копейкін” (1-м корпусом), т/х “Т.Копейкін” (2-м корпусом) на загальну суму 18992,32грн, з ПДВ;

- акт № 6698 від 30.11.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за листопад 2020 року по т/х “Т.Копейкін” на суму 231,34грн, з ПДВ;

- акт № 7205 від 30.12.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за листопад 2020 року по т/х “Кілія” (2-м корпусом), т/х “Волго-Балт 218” на загальну суму 17641,64грн, з ПДВ;

- акт № 7267 від 31.12.2020 використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше за грудень 2020 року по т/х “Кілія” (2-м корпусом), т/х “Волго-Балт 218”, використання вантажних причалів для допоміжних робіт пр навантаженні/розвантаженні плавзасобів при постановці суден лагом, відстою та інше на загальну суму 32569,21грн, з ПДВ.

На оплату вказаних у цих актах послуг позивач виставив відповідачеві рахунки на загальну суму 190 850,59грн, а саме: № 1339 від 22.09.2020 на суму 2088,83грн, № 1338 від 22.09.2020 на суму 59424,29грн, № 1402 від 05.10.2020 на суму 19180,10грн, № 1532 від 04.11.2020 на суму 40722,86грн, № 1550 від 05.11.2020 на суму 18992,32грн, № 1708 від 07.12.2020 на суму 231,34грн, № 1833 від 30.12.2020 на суму 17641,64грн, № 10 від 05.01.2021 на суму 32569,21грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5028 та № 5029 від 22.09.2020, з рахунками № 1338 та № 1339 від 22.09.2020 до цих актів, разом з супровідним листом від 23.09.2020 №2048/26-05-04/вих./26 Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 25.09.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 2970/01-24.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5303 від 30.09.2020 та рахунок до нього № 1402 від 05.10.2020, разом з супровідним листом від 07.10.2020 №2160/26-05-04/вих./26 Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 09.10.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 3075/01-24.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5924 та № 5990 від 31.10.2020, з рахунками № 1532 від 04.11.2020 та № 1550 від 05.11.2020 до цих актів, разом з супровідним листом від 06.11.2020 №2480/26-05-04/вих./26 Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 12.11.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 3372/01-24.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6698 від 30.11.2020 та рахунок до нього № 1708 від 07.12.2020, разом з супровідним листом від 09.12.2020 №2779/26-05-04/вих. Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 11.12.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 3600/01-24.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7205 від 30.12.2020 та № 7267 від 31.12.2020, з рахунками до цих актів № 1833 від 30.12.2020 та № 10 від 05.01.2021, разом з супровідним листом від 15.01.2021 №71/26-05-04/вих. Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 15.01.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 86/01-24.

Проте, дотепер відповідачем не сплачено ані повністю, ані частково рахунки № 1339 від 22.09.2020, № 1338 від 22.09.2020, № 1402 від 05.10.2020, № 1532 від 04.11.2020, № 1550 від 05.11.2020, № 1708 від 07.12.2020, № 1833 від 30.12.2020, № 10 від 05.01.2021 на оплату послуг по договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р.

Через несплату відповідачем цих рахунків на умовах договору позивачем нараховані відповідачеві 2943,52грн 3% річних, 10881,95грн інфляційних втрат та 11327,32грн пені.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р Херсонська філія позивача надсилала відповідачеві претензію №26-01-01.01-20/14 від 23.02.2021 з вимогою про сплату 190850,59грн заборгованості за цим договором. Факт отримання відповідачем 25.02.2021 цієї претензії підтверджується відміткою на другому примірнику зазначеної претензії про реєстрацію відповідачем вхідної кореспонденції за № 443/01-24. Відповідач не надав будь-яких заперечень або іншої відповіді на цю претензію.

Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно ж до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Щодо договірних зобов`язань між сторонами, з яких виник спір

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору № 64-П-ХЕФ-20/138Р від 18.09.2020 про допуск до об`єктів портової інфраструктури свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За результатами проведеного судом аналізу положень вказаного договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою цей договір, за яким позивач забезпечує відповідачеві користування об`єктами портової інфраструктури - вантажними та допоміжними причалами, які закріплені за позивачем та знаходяться на його балансі, є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання своїх зобов`язань за даним договором № 64-П-ХЕФ-20/138Р від 18.09.2020 (згідно п.1.1., п.1.2., п.2.6., п.3.1.1. та п.3.1.6.) та приписів закону (ст.901 Цивільного кодексу України) забезпечив відповідачеві протягом 2020 року користування об`єктами портової інфраструктури - вантажними та допоміжними причалами, які закріплені за позивачем та знаходяться на його балансі, склав та вручив відповідачеві акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальною вартістю 190850,59грн., з рахунками на оплату послуг, які вказано в цих актах.

Проте, відповідач, всупереч положень даного договору (п.1.3., п.2.5 п.3.3.4.) та приписів закону (ст.903 Цивільного кодексу України), не виконав свої зобов`язання щодо оплати рахунків позивача № 1339 від 22.09.2020, № 1338 від 22.09.2020, № 1402 від 05.10.2020, № 1532 від 04.11.2020, № 1550 від 05.11.2020, № 1708 від 07.12.2020, № 1833 від 30.12.2020, № 10 від 05.01.2021 на умовах укладеного між ними договору № 64-П-ХЕФ-20/138Р від 18.09.2020 (у встановлені цим договором строки).

При цьому, акти № 5028 та № 5029 від 22.09.2020, № 5303 від 30.09.2020, № 5924 та № 5990 від 31.10.2020, № 6698 від 30.11.2020, № 7205 від 30.12.2020 та № 7267 від 31.12.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг), вартість яких відповідач не сплатив, було підписано відповідачем та скріплено відбитком печатки відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, а рахунки на оплату робіт (послуг) до цих актів отримано відповідачем, так само, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.

Строки оплати послуг загальною вартістю 190850,59грн., які зазначено в актах № 5028 та № 5029 від 22.09.2020, № 5303 від 30.09.2020, № 5924 та № 5990 від 31.10.2020, № 6698 від 30.11.2020, № 7205 від 30.12.2020 та № 7267 від 31.12.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг), об`єктивно минули.

Вказана, у загальній сумі 190850,59грн. вартість послуг позивача, що несплачена відповідачем на умовах укладеного між ними договору № 64-П-ХЕФ-20/138Р від 18.09.2020 утворює заборгованість відповідача перед позивачем за цим договором.

Під час розгляду справи відповідач не заперечує а ні факту наявності заявленого до стягнення з нього основного боргу в розмірі 190850,59грн., а ні розміру цієї заборгованості. Відповідних заперечень та/або контррозрахунків заборгованості суду не надано.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 10881,95грн інфляційних втрат, 2943,52грн річних (3%) та 11327,32грн пені.

Виконані позивачем розрахунки цих 10881,95грн інфляційних втрат, 2943,52грн річних (3%) та 11327,32грн пені не містять арифметичних помилок. При цьому, розрахунок 10881,95грн інфляційних втрат та 2943,52грн річних (3%) відповідає фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача за договором від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р та положенням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок 11327,32грн пені відповідає положенням п.5.2. договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р та ст.230 та ч.4, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, а також фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин сторін за цим договором.

Відповідач не надав доказів сплати, повністю або частково, заявлених до стягнення з нього 10881,95грн інфляційних втрат, 2943,52грн річних (3%) та 11327,32грн пені.

Судом не приймає до уваги, та відповідно, відхиляє за наступних підстав доводи відзиву відповідача на позов:

- в частині доводів про те, що нарахування відповідачу плати за послуги, які передбачено договором від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р, та стягнення заборгованості з оплати цих послуг в судовому порядку, зокрема, за відсутності у позивача погодження (дозволу) Міністерства інфраструктури України на такі дії позивача (його філії) суперечить положенням договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача - відхиляються з огляду на те, що:

а) такі доводи суперечать положенням ч.1 та ч.7 ст.193 та ч.1 ст.203 Господарського кодексу України;

б) відповідачем не надано доказів встановлення законом, нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, зокрема, Міністерства інфраструктури України, та/або положеннями договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача обов`язку для позивача погоджувати з цим Міністерством нарахування відповідачеві заборгованості за господарськими договорами та подання до суду позовних заяв про стягнення заборгованості з відповідача;

в) укладений між позивачем та відповідачем договір від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р не містить у своєму тексті будь-яких посилань (відсилок) на укладений раніше у часі (26.06.2020) концесійний договір (ані щодо факту укладання такого концесійного договору, ані щодо окремих умов (положень) цього договору);

- в частині доводів про надання позивачем неналежно засвідчених копій первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості (тобто, неналежно оформлених доказів) - відхиляються з огляду на наявність у матеріалах справи доказів повноважень особи, якою засвідчені додані до позовної заяви копії договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків та матеріалів листування, на засвідчення копій таких документів: надано до суду разом з відповіддю на відзив;

- в частині доводів про неправильне визначення позивача за заявленим позовом - відхиляється, оскільки, за наявності у справі довіреності від 22.12.2020 №7494, що видана позивачем, керівнику філії, яким підписана позовна заява, зокрема, з правом підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені позивача, визначення на титульному листі позовної заяви позивачем - юридичної особи, в особі начальника філії цієї юридичної особи, не тягне за собою будь-яких негативних для позивача процесуальних наслідків стосовно заявленого позову (іншого ж відповідачем не доведено) та не має значення для правильного вирішення даного спору по суті;

- в частині доводів про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг позивача на умовах договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р через триваючий з 12.03.2020 на усій території України карантин з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), тобто, через форс-мажорні обставини, - відхиляється з огляду на те, що:

а) договір від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р був укладений вже під час дії на усій території України карантину з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), й тому, укладаючи даний договір відповідач мав можливість передбачити певні ризики від запровадження цього карантину для власної господарської діяльності;

б) відповідачем не було повідомлено позивача у встановленому за п.6.3.-п.6.5. укладеного між ними договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р порядку про будь-які форс-мажорні обставини, які перешкоджають відповідачеві у виконанні своїх зобов`язань за даним договором, у зв`язку з чим, згідно з положеннями п.6.6. даного договору відповідач втратив право посилатися на будь-які форс-мажорні обставини, як на підстави невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за даним договором.

Висновки суду

1. По суті спору

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання власних договірних зобов`язань за договором від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р перед позивачем, в частині здійснення оплати послуг позивача на умовах даного договору, 10881,95грн інфляційних втрат, 2943,52грн річних (3%) та 11327,32грн пені, які заявлені до стягнення з відповідача, нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача, поряд з 190850,59грн основного боргу.

2. Щодо зменшення пені

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення з нього суми пені з 11327,32грн до 1,00грн., що мотивоване скрутним матеріальним становищем відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені, з огляду на наступне.

Норми ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: - коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України); - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч.2 ст.233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Зі змісту ст.233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Ступінь виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг позивача, які відповідач отримав на умовах договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р, становить 0% (нуль відсотків).

Період прострочення відповідачем виконання вказаних договірних зобов`язань становить близько року (по всіх грошових сумах - складових основного боргу).

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу будь-яких збитків, внаслідок прострочення оплати відповідачем послуг позивача загальною вартістю 190850,59грн., які надано на умовах договору від 18.09.2020 № 64-П-ХЕФ-20/138Р.

В свою чергу, згідно з даними, що містять баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача за станом на 31.03.2021 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за І квартал 2021 року, підтверджено, що:

- збитковість господарської діяльності відповідача як за результатами першого кварталу 2021 року та значний, за оцінкою суду, розмір таких збитків відповідача (більш ніж 18,7млн.грн.), так і збитковість господарської діяльності відповідача у попередньому звітному періоді (четвертий квартал 2020 року);

- значне, за оцінкою суду, зростання розміру збитковості господарської діяльності відповідача у першому кварталі 2021 року проти четвертого кварталу 2020 року (майже у 2,4 рази);

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги відповідача за перший квартал 2021 року перевищує 6,6млн.грн. та зросла порівняно з розміром дебіторської заборгованості відповідача за четвертий квартал 2020 року.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан відповідача, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачеві пені на 50% - до 5663,66грн.

Суд вважає, що внаслідок зменшення пені на 50%, буде дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та баланс інтересів сторін.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату за платіжним дорученням від 16.06.2021 № 63529801 судового збору в сумі 3240,05грн, які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, за висновку суду про правомірність нарахування та заявлення до стягнення зазначених у позовній заяві сум основного боргу за природний газ, річних (3%), інфляційних втрат та пені. Цей висновок суду узгоджується з роз`ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (місцезнаходження: 73003, м.Херсон, пр.-т Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (місцезнаходження: 73003, м.Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533) 190850,59грн основного боргу, 10881,95грн інфляційних втрат, 2943,52грн річних (3%), 5663,66грн пені та 3240,05грн. компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у стягненні 5663,66грн пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.2021

Суддя К.В. Соловйов